про повернення апеляційної скарги
05 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/12707/21 пров. № А/857/3857/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Глушка І. В.
суддів -Довгої О. І.
Запотічного І. І.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі №140/12707/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для виконання її вимог, вказано шляхи усунення виявленого недоліку та роз'яснено правові наслідки, передбачені процесуальним законом, у разі неусунення недоліку апеляційної скарги.
В межах наданого судом строку на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання про продовження процесуального строку для виконання вимог ухвали до затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік та затвердження кошторису Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Процесуальним законом чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків, а також належного оформлення апеляційної скарги.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.
Таким чином, виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.
Отже держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Частина 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість продовження процесуального строку за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відповідач відноситься до державних органів, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Зі змісту клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги вбачається, що наведені у ньому доводи є необґрунтованими, оскільки необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору державним органом не є підставою для відстрочення сплати судового збору чи продовження строку на усунення недоліку.
Слід зазначити, що вимогами до форми і змісту до апеляційної скарги (ст. 296 КАС України) передбачено долучення скаржником квитанції про сплату судового збору одночасно із поданням апеляційної скарги, а тому покликання скаржника на відсутність у ГУПФ України в Хмельницькій області станом на 28.03.2022, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки скаржником не надано доказів неможливості сплатити судовий збір в межах встановленого процесуальним законом строку оскарження рішення суду.
Скаржник, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу “належного урядування” та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
У встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліку апеляційної скарги, зазначеного в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги, поданої на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі №140/12707/21 відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі №140/12707/21 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний