05 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/15773/21 пров. № А/857/3872/22
Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Клименко О.М. у м. Львові) у справі № 380/15773/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133950005366 від 31.03.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 27.07.2020 (з дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 2013-VІІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що подані нею документи підтверджують характер її роботи на посаді машиніста (кочегари, котельних), машиністи насосних установок, машиніста насосних установок, зайнятих на дренажних роботах, апаратника хімводоочищення у період з 27.02.2006 по сьогодні за Списком № 2, що дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років, з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 380/9074/20.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133950005366 від 31.03.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 27.07.2020 (дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу у 50 років.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з не досягненням нею віку 55 років, оскільки факт застосування показника в 50 років при призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 встановлений рішенням Львівського окружного адміністративного суду 30.11.2020 у справі № 380/9074/20, яке набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає.
Також суд першої інстанції встановив, що записи у трудовій книжці позивачки, довідки № 379 від 18.03.2020 та № 286 від 06.07.2020 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, накази по підприємству про атестації робочих місць за умовами праці, підтверджують характер роботи ОСОБА_2 на посадах машиніст насосних установок у період з 07.11.2009 по 01.10.2013 та апаратник хімводоочищення у період з 03.06.2014 по сьогодні, за Списком № 2.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що 27.07.2020 позивачка звернулася до Сокальського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.08.2020 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку із недосягненням необхідного віку, передбаченого абзацом 2 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, зокрема, зазначено:
Абзацом 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину 2 статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213.
Разом з тим, стаття 114 Закону № 1058 є чинною, неконституційною не визнавалась, а відтак норми цієї статті підлягають застосуванню під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах особам, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Згідно пункту 6 розділу XV Прикінцеві положення Закону 1058 положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону 1788 з урахуванням рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.
Згідно абзацу 2 п .2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення, зокрема, 55 років, які народились в період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Відтак питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст.114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення заявницею віку 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці .
Позивачка, не погоджуючись із зазначеним рішенням пенсійного органу, звернулась до суду з позовом за захистом своїх порушених прав (справа № 380/9074/20).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 380/9074/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2021, позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.08.2020 № 133950005366. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 27.07.2020 щодо призначення пенсії у порядку пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII із застосуванням показника вікового цензу у 50 років, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 380/9074/20 відповідач 31.03.2021 прийняв рішення № 133950005366, яким відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення», п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з таких підстав:
у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 286 від 06.07.2020, виданій відокремленим підрозділом Шахта Межирічанська Державного підприємства Львіввугілля , зазначено, що позивачка в період роботи з 03.06.2014 по 06.07.2020 працювала на посаді апаратник хімводоочищення та виконувала роботи на поверхні шахти. Однак в довідці не зазначено, що позивачка працювала саме на гірничих роботах, що передбачено Списком № 2 розділ І, підрозділ 1 згідно з Постановою КМУ № 461 від 24.06.2016;
в уточнюючій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 18 березня 2020 року, виданій Державним підприємством «Львіввугілля», зазначена посада - машиніст насосних установок, однак Списком № 2, затвердженим Постановою КМУ № 36 від 16.01.2003 (розділ І, підрозділ 1, пункт 1.1а) передбачена посада машиністи, зайняті на дренажних роботах. Крім того, за наслідками проведених атестацій робочого місця за умовами праці шахтою «Візейська» видано накази № 209 від 13.12.2004, № 166 від 08.12.2009, якими право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посада машиніста насосних установок, поданими документами, не підтверджена;
позивачка не досягла віку 55 років;
У вказаному рішенні відповідач підсумував, що згідно поданих документів загальний (страховий) стаж позивачки становить 26 років 11 місяців 11 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 становить 4 роки 02 місяці. До пільгового стажу роботи позивачки за Списком № 2 періоди роботи з 03.06.2014 по 06.07.2020 та з 07.11.2009 по 01.10.2013 зарахувати неможливо, оскільки уточнюючі довідки потребують дооформлення. Також відповідач зазначив, що питання щодо призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 може розглядатись після досягнення нею віку 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо не досягнення необхідного віку для призначення згаданої вище пенсії, а саме 55 року, то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV від 09.07.2003) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV від 09.07.2003 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. 2 розділу XV Закону № 1058-IV від 09.07.2003 (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону № 1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон № 2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону № 1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII від 05.11.1991 у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.
Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII».
Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.
Відтак, як зазначив суд першої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Зважаючи на ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч. 2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом» , у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей» .
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивачки).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.
А тому, суд поділяє висновок суду першої інстанції, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку з не досягненням нею віку 55 років.
Щодо доводів апелянта в частині відсутності необхідного пільгового стажу або його неналежного підтвердження, то колегія суддів вважає зазначити таке.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії трудової книжки позивачки суд встановив, що у спірні періоди роботи, а саме:
з 07.11.2009 по 01.10.2013 працювала на посаді машиніста насосних установок 2-го розряду шахти «Візейська» Державного підприємства «Львіввугілля»;
з 03.06.2014 по сьогодні працює апаратником хімводоочищення 2-го розряду на ДСУ шахти «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля».
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 286 від 06.07.2020, виданої відокремленим підрозділом шахта «Межирічанська Державного підприємства Львіввугілля , ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВП Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» і за період з 03.06.2014 (наказ № 53-к від 03.06.2014) по сьогодні виконує роботи на поверхні шахти за професією апаратник хімводоочищення, що передбачено Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016.
Згідно вказаної довідки позивачка у відпустці без збереження заробітної плати не перебувала, у навчальній відпустці не перебувала, прогулів не вчиняла. За результатами атестації робочих місць (як вперше проведеної так і чергової) на робочому місці докорінно не змінювались умови та характер праці, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 379 від 18.03.2020, виданої Державним підприємством Львіввугілля , ОСОБА_1 працювала повний робочий день під землею на шахті «Візейська» і за період з 27.02.2006 (наказ № 24 від 28.02.2006) по 25.08.2009 (наказ № 67 від 28.08.2009) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією машиніст (кочегар) котельні, що передбачена Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 33-13874 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 р; і за період з 07.11.2009 (наказ № 97 від 09.11.2009) по 01.10.2013 (наказ № 50 від 01.10.2013) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією машиніст насосних установок, що передбачена Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 1.1а-13910 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 у; і за період з 01.10.2013 (наказ № 50 від 01.10.2013) по 206.2014 (наказ № 24 від 02.06.2014 виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією апаратник хімводоочищення, що передбачена Списком № 2 розділ 1 підрозділ 1 пункт 3а-11078 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.
Згідно вказаної довідки позивачка відпустки без оплати не брала, прогулів не вчиняла. В період з 27.02.2006 по 02.06.2014 на підприємстві докорінно не змінилися умови і характер праці, що дають право на пенсію на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
У спірний період роботи позивачки з 07.11.2009 по 01.10.2013 на посаді машиніста насосних установок 2-го розряду шахти «Візейська» Державного підприємства «Львіввугілля» був чинним Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003. Розділом 1 Гірничі роботи підрозділом 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні пунктом 1.1а цього Списку були передбачені машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах .
У спірний період роботи позивачки з 03.06.2014 є чинним Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016. Розділом 1 Гірничі роботи підрозділом 1 Відкриті гірничі роботи та роботи на поверхні цього Списку передбачені апаратники .
Крім цього, позивачка з метою підтвердження проведення на підприємствах атестації робочих місць за посадами та в період, який вона працювала, подала до пенсійного органу:
наказ Відкритого акціонерного товариства ДП «Львіввугілля» Шахта «Візейська» № 209 від 13.12.2004 «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників машиністів (кочегарів котельних);
наказ Державного підприємства Львіввугілля Шахта Візейська № 166 від 08.12.2009 «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників машиністів (кочегарів котельних, машиністів насосних установок);
наказ ДП Львіввугілля ВП Шахта Межирічанська № 438 від 22.12.2009 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників апаратників хімводоочищення;
наказ відокремленого підрозділу Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» № 645 від 27.11.2014 «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників апаратників хімводоочищення;
наказ відокремленого підрозділу Шахта «Межирічанська» Державного підприємства «Львіввугілля» № 575 від 16.12.2019 «Про завершення атестації робочих місць за умовами праці та затвердження переліку професій, посад, умов, зайнятість яких дає право на пенсію на пільгових умовах», згідно з яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2 посади працівників апаратників хімводоочищення.
Таким чином, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції, що записи у трудовій книжці позивачки, довідки № 379 від 18.03.2020 та № 286 від 06 липня 2020 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, накази по підприємству про атестації робочих місць за умовами праці, підтверджують характер роботи ОСОБА_1 на посадах машиніст насосних установок у період з 07.11.2009 по 01.10.2013 та апаратник хімводоочищення у період з 03.06.2014 по сьогодні, за Списком № 2.
В свою чергу вказане вище відповідачем не спростовано.
Відтак, враховуючи те, що позивачка станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27.07.2020) досягла віку 50 років, мала загальний страховий стаж понад 26 років, з яких більше 14 років на роботах, передбачених Списком № 2, є підстави для задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у справі № 380/15773/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді З. М. Матковська
В. З. Улицький