29 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/4868/21 пров. № А/857/17052/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Коваля Р.Й.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕТРІН-ОІЛ" до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Волдінер Ф.А.,
час ухвалення рішення: немає,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення: 16.07.2021 року,
13.05.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕТРІН-ОІЛ" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області, в якому просило суд про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 20 квітня 2021 року № 45-8/21, № 46-8/21, № 47-8/21 та № 48-8/21.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2021р. адміністративний позов задоволено.
Рішення мотивоване тим, що у позивача відсутня об'єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, який визначив відповідач та невиконання якого стало підставою для накладення штрафу.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Державна екологічна інспекція у Волинській області подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано вимоги ч. З ст. 29 Закону, яка носить імперативний характер, а отже встановлює обов'язок органу ринкового нагляду вимагати від суб'єкта господарювання вжити заходів щодо усунення формальної невідповідності у разі встановлення порушення вимог технічного регламенту. Зазначає, що судом першої інстанції не були застосовані норми Закону № 2735-УІ та, як наслідок, не враховано та не надано оцінки тій обставині, що позивач не виконав встановленого законом обов'язку та не надав повідомлення про виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, не скористався правом отримати безоплатну консультативну допомогу, з метою запобігання порушенням під час здійснення заходів державного ринкового нагляду, а також не оскаржував дані рішення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 17.03.2021р.-22.03.2021р. посадовими особами Державної екологічної інспекції у Волинській області було проведено планову перевірку характеристик продукції автомобільні бензини, дизельне паливо, що знаходиться у розповсюджувача/виробника за адресою: вул. Масурова, 10В, м. Луцьк, товариства з обмеженою відповідальністю КЕТРІН-ОІЛ .
За результатами перевірки 22.03.2021 відповідачем було складено Акт перевірки характеристик продукції № 10-8/21, відповідно до якого виявлено такі порушення законодавства та винесено відповідні рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів:
- надані документи (товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРС0013560 від 10.03.2021, видана ТОВ ГРАНДТЕРМІНАЛ (пункт навантаження: м. Луцьк, вул. Єршова 1), не дають можливості відстеження походження продукції на дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО: порушено пункту 6 частини сьомої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції»;
Рішенням про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 23.03.2021р. № 70-8/21 зобов'язано вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами шляхом взаємодії із суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або у інший спосіб, що не суперечить законодавству; термін виконання 07.04.2021;
- під час проведення перевірки надано документ про якість (паспорт якості) № 97 від 09.03.2021, виданий випробувальною лабораторією нафтопродуктів у Волинській області ТОВ ГЛОБУС-ПЕТРОЛЕУМ на паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0 (завод-виробник ORLEN LIETUVA , Литва), що реалізується за адресою: вул. Мамсурова 10В, м. Луцьк, Волинська область, 43000, який не відповідає встановленим вимогам Технічного регламенту (відсутні фактичні результати випробувань проведені акредитованою випробувальною лабораторією, які підтверджують відповідність марки палива вимогам Технічного регламенту, під знаком * показники якості згідно паспорта якості № 149850_381461 від 26.02.2021р., в якому ж зазначено під знаком НОМЕР_1 фактичні значення показників згідно паспорту якості № 149850, який не надано: порушено пункти 9, 24 «Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013р. № 927;
Рішенням про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 71-8/21 зобов'язано вжити заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами шляхом взаємодії із суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або у інший спосіб, що не суперечить законодавству; термін виконання 07.04.2021р.;
- під час проведення перевірки надано документ про якість (паспорт якості) № 97 від 09 березня 2021 року, виданий випробувальною лабораторією нафтопродуктів у Волинській області ТОВ ГЛОБУС-ПЕТРОЛЕУМ на паливо дизельне ДП-3-Євро5-В0 (завод-виробник ORLEN LIETUVA , Литва), що реалізується за адресою: вул. Мамсурова 10В, м. Луцьк, Волинська область, 43000 в якому відсутній знак відповідності технічним регламентам: порушено пункт 20 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив , затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 927. Постанова КМУ від 30.12.2015 № 1184 Про затвердження форми, опису знаку відповідності технічним регламентам ;
Рішенням про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 72-8/21 зобов'язано вжити заходів щодо усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами шляхом взаємодії із суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або у інший спосіб, що не суперечить законодавству; термін виконання 07.04.2021р.;
- встановлено, що позначення дизельного палива ДП-З-Євро5-В0 на паливно-розподільчому обладнанні не відповідає вимогам Технічного регламенту: порушення пунктів 7, 10 Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив , затвердженого Постановою КМУ від 01.08.2013 № 927;
Рішенням про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 73-8/21 зобов'язано вжити заходів щодо усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами шляхом взаємодії із суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або у інший спосіб, що не суперечить законодавству; термін виконання 07.04.2021р.
Актом перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, складеним посадовими особами відповідача 16.04.2021р., встановлено невиконання вказаних рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів.
16.04.2021 відповідачем було складено Протокол № 10-8/21 про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», що полягають у невиконанні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 №№ 70-8/21, 71-8/21, 72-8/21, 73-8/21.
За результатами описаних заходів 20.04.2021 відповідачем винесено оскаржувані у справі постанови про накладення штрафу:
-№ 45-8/21 - накладено штраф у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції за невиконання Рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 70-8/21;
-№ 46-8/21 - накладено штраф у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції за невиконання Рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 71-8/21;
-№ 47-8/21 - накладено штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбачений пунктом 3 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції за невиконання Рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 72-8/21;
-№ 48-8/21 - накладено штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, передбачений пунктом 3 частини четвертої статті 44 Закону України Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції за невиконання Рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних)заходів від 23.03.2021 № 73-8/21.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що орган державного ринкового нагляду - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, що визначається відповідно до цього Закону (далі - орган ринкового нагляду). У разі якщо орган ринкового нагляду здійснює визначені цим Законом та Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» повноваження також через свої територіальні органи, термін «орган ринкового нагляду» позначає також його територіальні органи.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» , метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція. Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.
Як вже було зазначено, актом перевірки характеристик продукції від 22.03.2021р. № 10-8/21 зафіксовано порушення Технічного регламенту №927, який встановлює вимоги до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив (далі - палива), що виробляються, вводяться в обіг та реалізуються на території України, з метою захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, національної безпеки, охорони навколишнього середовища та природних ресурсів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016р. №1069 затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, зокрема Держекоінспекція відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.01.2013р. №927 «Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» здійснює державний ринковий нагляд за автомобільними бензинами, дизельним, судновим та котельним паливом.
Відповідно до пунктів 5,7 Технічного регламенту №927 дозволено виготовлення, введення в обіг і обіг палив, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту. Під час роздрібного постачання (реалізації) палива позначення палив повинне бути розміщено у місцях, доступних для споживача (на паливо-розподільчому обладнанні), а також відображено в розрахункових документах. На вимогу споживача (покупця) продавець повинен надати копію документа про якість (паспорт якості) палива та копію декларації про відповідність.
Додатком 1 до Технічного регламенту №927 передбачено, що позначення автомобільних бензинів включає назву і марку бензину та містить такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літера А, позначення бензину для автомобільних двигунів з примусовим/іскровим запалюванням; друга група - цифрове позначення октанового числа автомобільного бензину (80, 92, 95, 98) за дослідним методом; третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту біоетанолу: Е5, Е7, Е10 (приклад позначення автомобільного бензину з октановим числом 95 екологічного класу Євро4 з вмістом біоетанолу до 7 відсотків: бензин автомобільний А-95-Євро4-Е7). Позначення дизельного палива включає такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літери ДП, позначення дизельного палива для автомобільних дизельних двигунів; друга група - літерне позначення кліматичного періоду: Л (літнє), З (зимове), Арк (арктичне); третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту метилових/етилових естерів жирних кислот: В0 (за їх відсутності), В5, В7 (приклад позначення дизельного палива зимового екологічного класу Євро4 з вмістом метилових/етилових естерів жирних кислот до 7 відсотків: паливо дизельне ДП-З-Євро4-В7).
Пунктами 8, 9, 13 Технічного регламенту №927 встановлено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива. Документ про якість (паспорт якості) палива - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, а також інформацію про їх відповідність вимогам нормативних документів (пункт 3 Технічного регламенту №927). Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку палива; товарний знак підприємства-виробника, його назву та адресу; назву та адресу постачальника (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою. За екологічними показниками встановлено такі екологічні класи дизельного палива: Євро3, Євро4, Євро5. Дизельне паливо повинно відповідати вимогам, наведеним у додатку 3 до цього Технічного регламенту. Дизельне паливо може містити барвники та речовини-маркери. Можливе додавання до дизельного палива добавок (присадок), добавок на основі метилових/етилових естерів жирних кислот, які не погіршують експлуатаційних показників палива, не впливають негативно на екологічні, енергетичні та економічні показники двигунів, що підтверджено результатами випробувань, та допущені до застосування в установленому порядку.
Згідно з пунктами 19, 20 Технічного регламенту №927 за результатами проведення оцінки відповідності виробник або уповноважений представник складає декларацію про відповідність за формою згідно з додатком 6 до цього Технічного регламенту. Перед введенням в обіг палив на документ про якість (паспорт якості) палива виробником повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту, так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність. Зображення національного знака відповідності повинно відповідати його опису, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1599 (Офіційний вісник України, 2001, №49, ст.2188).
Враховуючи наведені норми законодавства судом першої інстанції вірно зазначено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива, супроводжуватися декларацією про відповідність продукції Технічному регламенту №927.
Відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено перелік документів, що підлягають перевірці, якими є: 1) декларація про відповідність; 2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією); 3) загальний опис продукції, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом; 4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю; 5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори). Орган ринкового нагляду має право вимагати надання таких документів лише в обсязі, що необхідний для встановлення ланцюга постачання продукції; 7) документи і матеріали щодо стану виконання суб'єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб'єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання; 8) повідомлення та інша інформація, надана суб'єктами господарювання, митними органами, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» .
Відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що органи ринкового нагляду мають право витребовувати та перевіряти у розповсюджувачів цієї продукції документи, визначені у частині 7 статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» .
Статтею 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зокрема передбачено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо усунення формальної невідповідності, якщо цей орган встановить будь-яку таку невідповідність: знак відповідності технічним регламентам було нанесено з порушенням вимог, визначених у відповідному технічному регламенті; не було нанесено знак відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено відповідним технічним регламентом; не було складено декларацію про відповідність або декларація про відповідність (її копія чи спрощена декларація про відповідність) не супроводжує продукцію, якщо це передбачено відповідним технічним регламентом; декларацію про відповідність було складено з порушенням вимог; органу ринкового нагляду не надано доступу до технічної документації або вона є неповною; вчинено інші порушення встановлених вимог, визначені у відповідному технічному регламенті як формальна невідповідність. Перелік порушень встановлених вимог, які вважаються формальною невідповідністю, уточнюється у відповідних технічних регламентах.
Статтею 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 19.04.2019 №667 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.05.2019 за №540/33511) затверджена форма 8 «Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів» , згідно якого рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів повинне містити, зокрема зміст обмежувального (корегувального) заходу та пов'язані з ним дії, що має виконати суб'єкт господарювання. Можливість усунення порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити позивачу для усунення порушень. Відповідно орган перевірки несе імперативний обов'язок визначити конкретний спосіб усунення порушення. Зазначення конкретних дій у рішенні, які має вчинити суб'єкт господарювання слугує не лише досягненню основних завдань державної політики у сфері забезпечення безпечності нехарчової продукції, а й однакового розуміння норм законодавства з метою його дотримання як суб'єктом господарювання, так і органом ринкового нагляду.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 23.03.2021р. зазначено про усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами Технічного регламенту №927 та приведення продукції у відповідність та усунення формальної невідповідності із встановленими вимогами, шляхом взаємодії із суб'єктами господарювання у ланцюгу постачання відповідної продукції або в інший спосіб, що не суперечить законодавству, а відтак, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідачем всупереч вимогам до оформлення таких рішень не визначено конкретних способів усунення виявлених порушень.
Відповідач при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 23.03.2021р. обмежився вказівкою на загальний засадничий порядок усунення виявлених порушень без вказання конкретних дій чи заходів, які повинен вчинити позивач з метою приведення продукції у відповідність до вимог законодавства.
Разом з тим судом першої інстанції вірно зазначено, що виходячи із змісту спірних правовідносин, виконання таких дій залежить від суб'єктів господарювання в ланцюгу постачання, що виключає можливість усунення таких порушень в залежності від правової поведінки лише одного суб'єкта господарювання/розповсюджувача продукції, а така поведінка відповідача, як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого виносити розпорядчі акти, що є обов'язковими, до виконання учасниками правовідносин та підкріплені санкціями за невиконання, не відповідає критеріям чіткості та визначеності, що в свою чергу ставить суб'єктів до яких звернений такий акт, в неоднозначне становище і, відповідно, нівелює можливі дії цих суб'єктів, направлені на виконання таких актів.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначене свідчить про недотримання відповідачем при винесенні рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 23.03.2021р. принципів правової визначеності, які гарантують забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом, та принципу належного урядування, одним з елементів якого є обов'язок державного органу діяти в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем для перевірки палива надано товарно-транспортну накладну № ВРС0013560 від 10.03.2021, що підтверджує транспортування дизельного палива ДП-З-Євро5-ВО від постачальника ТОВ ГРАНДТЕРМІНАЛ .
На думку відповідача, вказана товарно-транспортна накладна не дає можливості відстежити яким чином паливо, зазначене у паспорті якості № 97 від 09.03.2021, набуто ТОВ ГРАНДТЕРМІНАЛ та яку ланку займає дана юридична особа у ланцюгу постачання продукції, що складає порушення пункту 6 статті 7 Закону №2735-VІ.
Однак, жодним нормативним актом не передбачено обов'язок розповсюджувача палива мати в своєму розпорядженні товарно-транспортну документацію, що підтверджує переміщення палива в ланцюгу його реалізації між суб'єктами господарювання. При цьому суд зазначає, що надана позивачем товарно-транспортна накладна є належним та достатнім документом для підтвердження походження продукції саме у відповідача і в розумінні вимог Закону №2735-VІ позивач не зобов'язаний підтверджувати походження палива від моменту його введення в обіг та отримання власне позивачем.
Відтак, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 6 частини сьомої Закону №2735-VІ є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, а отже всі подальші рішення відповідача, що базуються на цих висновках, є необґрунтованими та протиправними.
Пунктами 8, 9 Технічного регламенту № 927 встановлено, що кожна партія палива, що вводиться в обіг або перебуває в обігу, повинна мати документ про якість (паспорт якості) палива.
Документ про якість (паспорт якості) палива повинен містити: дату видачі і номер документа; назву, марку (категорію) - для суднових та котельних палив; позначення палива - для автомобільного бензину та дизельного палива; назву та адресу підприємства - виробника; назву та адресу розповсюджувача (за наявності); дату виготовлення палива; дату відбирання проби та дату проведення випробування; нормативні значення та фактичні результати випробувань, які підтверджують відповідність марки палива вимогам цього Технічного регламенту; відомості щодо декларації про відповідність; посилання на нормативні документи на методи випробування згідно з нормативним документом на паливо; номер партії (резервуара); дані про вид та кількість добавок (присадок); підпис начальника відділу технічного контролювання або керівника лабораторії, яка виконує функції відділу, або уповноваженої особи, завірений печаткою; гарантійний строк зберігання.
Пунктом 20 Технічного регламенту № 92 обумовлено, що виробником перед введенням в обіг та під час надання палива на ринку на документ про якість (паспорт якості) повинен бути нанесений знак відповідності технічним регламентам, який підтверджує відповідність палива вимогам цього Технічного регламенту так, щоб забезпечувалася його видимість, розбірливість та незмивність.
Відповідно до пункту 24 Технічного регламенту № 92, правила та методи випробувань, у тому числі відбирання проб, необхідних для виконання вимог цього Технічного регламенту, та проведення оцінки відповідності, встановлюються національними стандартами, перелік яких затверджується і оприлюднюється відповідно до законодавства, а в разі їх відсутності (до прийняття національних стандартів) - нормативними документами.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що виготовлення паспорту якості, що містить всі передбачені законодавством елементи та складові на конкретне паливо, є обов'язком виробника.
Позивач як особа, яка реалізує нафтопродукти в роздрібній мережі, не має права самостійно вносити зміни/доповнення/уточнення до паспортів якості, які виробляються виробником, при цьому усунути визначені порушення іншим чином також не має можливості, оскільки діють спеціальні норми законодавства, які визначають правовий режим документів про якість палива.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в Рішеннях про вжиття обмежувальних заходів від 23.03.2021 №№ 70-8/21, 71-8/21, 72-8/21, 73-8/21 відсутні чіткі вказівки на конкретні дії чи заходи, які повинен був вчинити позивач для усунення виявлених невідповідностей, що свідчить про те, що у позивача відсутня об'єктивна можливість виконати зазначені рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у спосіб, який визначив відповідач та невиконання якого стало підставою для накладення штрафу.
Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, що відповідно до додатку 1 до Технічного регламенту №927 позначення автомобільних бензинів включає назву і марку бензину та містить такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літера А, позначення бензину для автомобільних двигунів з примусовим/іскровим запалюванням; друга група - цифрове позначення октанового числа автомобільного бензину (80, 92, 95, 98) за дослідним методом; третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту біоетанолу: Е5, Е7, Е10 (приклад позначення автомобільного бензину з октановим числом 95 екологічного класу Євро4 з вмістом біоетанолу до 7 відсотків: бензин автомобільний А-95-Євро4-Е7). Позначення дизельного палива включає такі групи знаків, розташовані у визначеній послідовності через дефіс: перша група - літери ДП, позначення дизельного палива для автомобільних дизельних двигунів; друга група - літерне позначення кліматичного періоду: Л (літнє), З (зимове), Арк (арктичне); третя група - символи екологічного класу: Євро3, Євро4, Євро5; четверта група - символ визначення вмісту метилових/етилових естерів жирних кислот: В0 (за їх відсутності), В5, В7 (приклад позначення дизельного палива зимового екологічного класу Євро4 з вмістом метилових/етилових естерів жирних кислот до 7 відсотків: паливо дизельне ДП-З-Євро4-В7).
Разом з тим, актом перевірки характеристик продукції від 22.03.2021р. та актом перевірки стану виконання суб'єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, складеним посадовими особами відповідача 16.04.2021р., не визначено в чому саме позначення дизельного палива ДП-З-Євро5-В0 на паливно-розподільчому обладнанні не відповідає вимогам Технічного регламенту, а відтак в чому полягає порушення пунктів 7, 10 Технічного регламенту № 92.
Враховуючи наведені норми, судом першої інстанції вірно зазначено, що пункт 20 Технічного регламенту №927 поширюється на спеціального суб'єкта - виробника та у визначений момент - перед введенням в обіг палив, оскільки згідно частини другої статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» , частини першої статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» - виробник - це фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач є роздрібним продавцем пального через АЗС, а не виробником пального. У паспорті якості зазначається завод-виробник, оскільки у затвердженій формі графи для зазначення товарного знаку підприємства - виробника не визначено. У зв'язку із чим у паспорті, виданому випробувальною лабораторією, зазначено інформацію про завод - виробника нафтопродуктів.
Відтак, наведене свідчить про об'єктивну неможливість позивачем виконати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, що виключає накладення на позивача санкції за його невиконання.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 140/4868/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 05.04.2021р