Справа № 824/884/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
05 квітня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Мацького Є.М. Ватаманюка Р.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
позивача, його представника, представників відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними та скасувати як незаконні - наказ №414 від 25.06.2019 року начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким до начальника Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказ начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. №86 о/с від 25.06.2019 року "По особовому складу", яким звільнено зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 начальника Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області з 25.06.2019 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 25.06.2019 року;
- стягнути з ГУНП в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2019 року, відповідно до грошового забезпечення на займаній посаді суму 14308,2 грн.;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував на службі в органах внутрішніх справ з 14.08.1999 року по 06.11.2015 року. В національній поліції України з 07.11.2015 року, з 04.04.2019 року працював на посаді начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, мав звання підполковника поліції.
25.06.2019 року наказом №414 начальника ГУНП в Чернівецькій області за порушення службової дисципліни, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.п.1, 2 розд. II, п.3 розд. 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, до останнього застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Того ж числа (25.06.2019 року) наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області №86 о/с відповідно до вимог статі 77 Закону України “Про Національну поліцію”, на підставі п.6 ч.1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), позивача звільнено зі служби.
Водночас зазначив, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.06.2019 року застосовано відносно позивача підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, строком по 17.08.2019 року, включно, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою місця фактичного проживання: АДРЕСА_1 , цілодобово.
На думку позивача, оскаржувані накази є протиправними, з огляду на те, що тільки в разі встановлення винуватості обвинувальним вироком суду, позивача можна буде відповідно до вимог закону звільнити зі служби в поліції та притягнути до відповідальності. Станом на день винесення оскаржуваних наказів немає обвинувального вироку суду про встановлення винуватості позивача у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369 Кримінального Кодексу України, а отже не було й підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги поліцейського, професійної та службової етики, що мають дискредитуючий характер, і які не сумісні з подальшим проходженням останнім служби, так як таких дій з його боку в законному порядку не встановлено. Вважає, що прийнявши спірні рішення відповідач не дотримався приписів Конституції України та норм Закону України "Про Національну поліцію України".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та прийшов до помилкового висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби з поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компроментує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому. Вважає, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об'єктивна сторона відповідачем не встановлені.
Відповідач подав відзив до Сьомого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що звільнення позивача здійснено у відповідності до чинного законодавства, йому передувало проведене за належною процедурою службове розслідування, вважає оскаржувані накази законними.
Справа розглядалась судами різних інстанцій.
23.09.2021 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області було задоволено частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.02.3030 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі в органах внутрішніх справ з 14.08.1999 року по 06.11.3015 року, в національній поліції України з 07.11.2015 року, з 04.04.2019 року працював на посаді начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, у званні підполковника поліції.
Наказом № 414 від 25.06.2019 року начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. “Про застосування дисциплінарного стягнення”, керуючись ст.19 Закону України “Про Національну поліцію”, за порушення службової дисципліни, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 ЗУ “Про Національну поліцію”, п.п.1, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.п.1, 2 розд. II, п.3 розд. 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, до начальника Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП В Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. (а.с.16-17)
Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. №86 о/с від 25.06.2019 року “По особовому складу”, за пунктом 6 частини 1 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), звільнено зі служби підполковника поліції ОСОБА_1 - начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділення поліції ГУНП в Чернівецькій області, 25 червня 2019 року.
Невикористана відпустка за час відпрацьованої частини календарного року становить 19 діб. Виплату грошового забезпечення припинено з 20 по 25 червня 2019 року. Стаж служби в поліції становить: 19 років 10 місяців 15 днів. Підстава: наказ ГУНП в Чернівецькій області від 25.06.2019 року. (а.с.18)
Зі змісту доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області полковника поліції Горбана М.К. встановлено, що 14.06.2019 року, у рамках контролю за вчиненням злочину, задокументовано факт надання начальником Глибоцького ВП ОСОБА_1 офіцеру відділу Новоселицького РВК капітану ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 1000 Євро за “вирішення питання” щодо визнання призовника непридатним до проходження строкової військової служби з надуманих причин, та уникнення останнім призову до лав Збройних сил України у такий спосіб.
20.06.2019 року, одразу після передачі офіцеру військомату іншої частини неправомірної вигоди у розмірі 1000 Євро, начальник Глибоцького відділення поліції ОСОБА_1 був затриманий у порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України.
У зв'язку з вищевикладеним, керуючись ст.ст.14 та 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 та абз.2 п.2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 року №893, заявлено клопотання про призначення за даним фактом службового розслідування. (а.с.39-40)
Відповідно до наказу від 20.06.2019 року №770 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії", призначено службове розслідування та утворено склад дисциплінарної комісії. (а.с.41-42)
21.03.2019 року головою дисциплінарної комісії М.Горбан складено рапорт зі змісту якого встановлено, що у ході проведення службового розслідування виникла необхідність у наданні оцінки діям (можливої бездіяльності) начальника управління кадрового забезпечення ГУНП полковника поліції ОСОБА_3 , як куратора Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції, що може призвести до прийняття рішення членами дисциплінарної комісії, які прямо підпорядковані полковнику поліції ОСОБА_4 , в умовах реального конфлікту інтересів. У зв'язку зі вищевказаним, керуючись частиною 1 статті 28 Закону України “Про запобігання корупції” та пунктом 11 розділу 1 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07,11.2018 №893, останній просив дозволу внести зміни у склад дисциплінарної комісії, призначеної наказом ГУНП від 20.06.2019 №770, виключивши з її складу його та підлеглих йому працівників. (а.с.43)
21.06.2016 року на підставі наказу №788 "Про внесення змін до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 20.06.2019 року", виключено зі складу дисциплінарної комісії заступника начальника управління - начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області полковника поліції ОСОБА_5 , старшого інспектора відділу ІОС УКЗ майора поліції Михайла Опайця та Інспектора відділу ІОС УКЗ ГУНП капітана поліції М. Боднара.
Включено до складу дисциплінарної комісії заступника начальника управління - начальника інспекторського відділу УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_6 у якості голови дисциплінарної комісії, а також старшого інспектора інспекторського відділу УОАЗОР старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 у якості члена дисциплінарної комісії (а.с.44).
З матеріалів справи встановлено, що 24.06.2019 року посадовими особами відповідача відібрано у ОСОБА_1 письмові пояснення, зі змісту яких встановлено: що 20.06.2019 року слідчим Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Хмельницький спільно з працівниками відділу УСБУ в Чернівецькій області та військовою прокуратурою ( ОСОБА_1 ) затримано в порядку ст. 208 КПК України за ст. 369 ч.3 КК України. Так, 22.06.2019 року ухвалою суду обрано запобіжних захід у вигляді домашнього арешту. Так як триває слідство, більше нічого пояснити не можу”. (а.с.49-50)
В ході розгляду справи судом першої інстанції дослідженні посадова інструкція начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області та службова характеристика ОСОБА_1 (а.с.51-54, 55)
Згідно письмових пояснень ОСОБА_8 від 21.06.2019 року вбачається, що останній відповідно статті 63 Конституції України за фактом затримання ОСОБА_1 нічого пояснити не може (а.с.56).
20.06.2019 року посадовим особам відповідача надано пояснення ОСОБА_9 , зі змісту яких встановлено, що він будучи куратором зони діяльності Глибоцького відділення поліції Сторожинецького ВП ГУНП неодноразово наголошував, як керівникам даного підрозділу так і поліцейським на неухильне дотримання службової дисципліни, законності, недопущення вчинення корупційних правопорушень. Дії, вчиненні підполковником поліції ОСОБА_1 вважає недопустимими для працівника Національної поліції України (а.с.37).
24.06.2019 року ОСОБА_10 надав аналогічні за змістом пояснення (а.с.38).
В матеріалах справи наявне повідомлення про підозру від 21.06.2019 року, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , підозрюється у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третіх осіб, будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України (а.с.74-79).
Судом дослідженні скриншоти/роздруківки публікацій з фотоілюстраціями, з різних джерел засобів масової інформації/мережі інтернет, зі місту яких встановлено, про затримання працівника поліції по підозрі у вчиненні злочину (а.с.85-98).
Відповідно до подання Військової прокуратури Чернівецького гарнізону №30.38-1721 від 21.06.2019 року до Головного управління Національної поліції у Чернівецькій області (в порядку ч.3 ст.65 Закону України "Про запобігання корупції") встановлено, що 20.06.2019 року за процесуального керівництва військової прокуратури Чернівецького гарнізону слідчими ТУ ДБР, розташованого у м.Хмельницькому, за матеріалами та спільно з ВБ КОЗ УСБ України в Чернівецькій області у кримінальному провадженні №42019260220000048 від 14.06.2019 року у рамках контролю за вчиненням злочину, задокументовано факт надання начальником Глибоцького ВП Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковником поліції ОСОБА_1 офіцеру відділу Новоселицького РВК неправомірної вигоди у сумі 1000 Євро за вирішення питання щодо визнання призовника непридатним до проходження строкової військової служби, з надуманих причин та уникнення останнім призову до лав ЗС України у такий спосіб.
21.06.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, з проханням вирішити питання про призначення та проведення службового розслідування за викладеним вище фактом та притягнення до відповідальності винних службових осіб. (а.с.165-166)
Згідно висновку службового розслідування, проведеного по факту порушення, службової дисципліни начальником Глибоцького відділення поліції Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковником поліції ОСОБА_1 встановлено (окрім іншого), що 20.06.2019 року близько 23 год. 15 хв., слідчими Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, спільно з працівникам відділу “К” УСБУ в Чернівецькій області, під процесуальним керівництво військової прокуратури Західного регіону України, у рамках розслідування кримінального провадження №42019260220000048 від 10.06.2019 за ч.3 ст.369 Кримінального кодексу України, у м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області, у порядку ст.208 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Малинці Хотинського району Чернівецької області, освіта вища юридична, в органах внутрішніх справ з 14.08.1999 по 06.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015, на займаній посаді з 04.04.2019. За період проходження служби заохочувався 5 разів, до дисциплінарної відповідальності притягувався 7 разів (1 стягнення діюче - “сувора догана”, оголошена наказом ГУНП від 31.05.2019 №367), який перебував поза службою, без однострою та вогнепальної зброї.
У ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що 14.06.2019, у рамках контролю за вчиненням злочину, оперативним шляхом було задокументовано факт надання начальником Глибоцького відділення поліції ОСОБА_1 офіцеру Новоселицького РВК капітану поліції ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 1000 Євро, за вирішення питання щодо визнання призовника з надуманих причин непридатним до проходження строкової військової служби та уникнення ним у такий спосіб призову до лав Збройних Сил України. Діючи умисно, за попередньою змовою, групою осіб з громадянкою ОСОБА_11 , ОСОБА_1 отримав від матері призовника грошові кошти у сумі 2500 Євро, пообіцявши їй вирішити зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 питання щодо непризову її сина на строкову військову службу.
20.06.2019 року одразу після передачі офіцеру РВК іншої частини неправомірної вигоди у сумі 1000 Євро, ОСОБА_1 було затримано у порядку ст.208 КПК України.
21.06.2019 року слідчим військової прокуратури Західного регіону, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, а 22.06.2019 ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області до ОСОБА_1 застосовано міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту, терміном на два місяці.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що факт причетності начальника Глибоцького відділення поліції ОСОБА_1 до вчинення неправомірних дій корупційного характеру знайшов широкий розголос у засобах масової інформації, що мало наслідком негативний вплив на рівень довіри населення до поліції, який у свою чергу, є основним критерієм ефективності її діяльності (ст.11 Закону України “Про Національну поліцію”).
Будучи опитаним з приводу та у межах проведення службового розслідування начальник Глибоцького відділення поліції підполковник поліції ОСОБА_1 , повідомив про те, що 20.06.2019 його затримано слідчими ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України. 22.06.2016 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області відносно нього було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту терміном на два місяці. Також ОСОБА_1 зазначив, що на момент проведення службового розслідування досудове розслідування у кримінальному провадженні, у межах якого його було затримано, триває.
Крім цього, у ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією, з приводу вчинення ОСОБА_1 неправомірних дії було запропоновано надати пояснення окремим керівникам, які за своїм службовими обов'язками зобов'язані здійснювати контроль за станом дисципліни та законності поліцейських всіх рівнів Глибоцького відділення поліції.
Однак, начальник Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області підполковник поліції ОСОБА_8 , пославшись на ст.63 Конституції України, від надання будь-яких пояснень із зазначеного приводу відмовився.
У свою чергу, начальник управління кадрового забезпечення ГУНП в Чернівецькій області полковник поліції ОСОБА_12 20.05.2019 зазначив, що будучи куратором Глибоцького відділення поліції, він неодноразово наголошував керівникам цього відділення та поліцейським всіх рівнів про необхідність неухильного дотримання законності, службової дисципліни, недопустимість вчинення корупційних дій, акцентуючи увагу на заходах реагування, які будуть застосовані до порушників, аж до звільнення зі служби в Національній поліції України.
Також ОСОБА_12 наголосив, що неправомірні дії ОСОБА_1 вважає недопустимими, як працівника Національної поліції України.
Аналогічне за змістом пояснення надав заступник начальника ГУНП в Чернівецькій області полковник поліції ОСОБА_9 .
Отже, з аналізу матеріалів службового розслідування слідує, що у межах перевірки дисциплінарною комісією факт вчинення поліцейськими ОСОБА_1 кримінального правопорушення не досліджувався, оскільки це виходить за межі дисциплінарного провадження. Разом з цим, дисциплінарна комісія зобов'язана надати оцінку діям ОСОБА_1 у частині допущеного ним порушення службової дисципліни.
Так, перебуваючи на службі в Національній поліції України, будучи зобов'язаним неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, ОСОБА_1 вступив у неділові стосунки з окремими громадянами, та використовуючи своє службове становище, отримав та передав неправомірну вигоду працівнику територіального військового комісаріату за створення умов щодо уникнення призовником “К” призову на військову строкову службу. Вчинені ОСОБА_1 протиправні дії свідчать про допущене ним порушення службової дисципліни, що виразилось у невиконанні ним вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.п. 1,2 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, Присяги працівника поліції, за що він, згідно ст.11 Статуту, заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім цього, надаючи дисциплінарну оцінку діям ОСОБА_1 , слід зазначити, що перебуваючи на посаді начальника територіального підрозділу, він, згідно ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, був зобов'язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень, та відповідно, бути прикладом у дотриманні службової дисципліни та законності. Також, допущений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок свідчить про порушення ним вимог ст.24 Закону України “Про запобігання корупції”.
У зв'язку із цим, вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок є грубим порушенням службової дисципліни, має явно дискредитуючий характер, що також підтверджується публікаціями у засобах масової інформації, та несумісний з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - не виявлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 - умисні дії порушника; наявність діючого дисциплінарного стягнення; перебування на посаді керівника, який зобов'язаний бути прикладом у дотриманні службової дисципліни; допущене порушення службової дисципліни носить дискредитуючий характер та підриває рівень довіри населення до поліції.
Допущений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок став можливим внаслідок неналежного виконання своїх функціональних обов'язків начальником Сторожинецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 , який будучи прямим безпосереднім керівником ОСОБА_1 згідно ст.3 Дисциплінарного статуту Національної поліції, несе персональну відповідальність за стан дотримання підлеглим службової дисципліни та був зобов'язаний його контролювати.
Пропонуючи вид дисциплінарного стягнення, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушників, ступінь їхньої вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейських, їхнє ставлення до служби, керуючись вимогами ст.ст. 11,12,13,19,20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію”- Комісія вважає, що службове розслідування по факту порушення службової дисципліни начальником Глибоцького відділення поліції Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковником поліції ОСОБА_1 , закінченим.
Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, такими, що підтвердились.
За порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.п.1,2 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, до начальника Глибоцького відділення поліції Сторожинецького ВП ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_1 , застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.31-40).
Відповідно до листа №44-ад/1-2 від 13.09.2019 року ТУ ДБР у м. Хмельницькому повідомлено, що органом досудового розслідування в особі ТУ ДБР у м. Хмельницькому письмовий дозвіл дисциплінарній комісії ГУ НП в Чернівецькій області на використання та розголошення відомостей досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не надавався (а.с.140).
Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції в ході розгляду справи по суті були допитані свідки: ОСОБА_2 , ОСОБА_13 ОСОБА_11 .
Так, свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює в Новоселицькому районному військовому комісаріаті. З позивачем раніше знайомий, не був та не перебуває у неприязних стосунках. Зазначив, що в червні 2019 року до нього звернувся військовий комісар з проханням надати консультацію особі з приводу призову на військову службу. Пізніше в часі, він зустрівся з ОСОБА_1 біля військового комісаріату, який йому повідомив про те, що необхідно вирішити питання щоб громадянин " ОСОБА_14 " не проходив військову службу, та запропонував грошову винагороду. Свідок вказав, що після цієї розмови (зустрічі), він повідомив військового комісара, а той в свою чергу повідомив СБ України.
На запитання головуючого свідок уточнив, що це була попередня розмова з позивачем, під час якої він повідомив останнього, що подумає, а в той час повідомив керівника. При наступній зустрічі він повідомив позивача, що питання вирішується, останній передав йому кошти в сумі 1000 євро, та домовився про суму 1000 євро після досягнення результату домовленості.
На запитання представника позивача свідок пояснив, що особисто з позивачем не знайомий, однак вказав, що візуально знайомі, неодноразово бачились у м.Новоселиця. Вказав, що зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо про те, що його номер телефону останньому повідомив його керівник, щоб він надав ОСОБА_1 консультацію щодо військового призову. Під час зустрічі ОСОБА_1 запитав, чи можна зробити так, щоб « ОСОБА_14 » не проходив військову службу, за що запропонував грошову винагороду. На вказану пропозицію він відповів, що подивиться справу призовника, подумає та скаже, що можна зробити. В той час для себе усвідомив те, що необхідно повідомити про дану розмову свого керівника. ОСОБА_1 «скинув» йому в соціальну мережу Вайбер чи Вацап (точно не пам'ятає) фото паспорта «Бурденюка», коли саме це відбулось він теж не пригадує.
На запитання представника відповідача свідок пояснив, що він не пам'ятає чи ОСОБА_1 повідомляв про те, що він є працівником поліції.
ОСОБА_13 , будучи допитаний в якості свідка в судовому засіданні, повідомив, що 20 червня 2019 року мав місце факт дачі неправомірної вигоди позивачем за певні дії стороннім особам, зокрема за відсторонення від військового обов'язку іншої особи. Після чого була отримана інформація, що начальника Глибоцького відділення поліції затримано працівниками Державного бюро розслідувань при вчиненні незаконних дій останнім. В подальшому, на підставі наказу начальника управління Національної поліції розпочато службове розслідуванні та призначеного головою дисциплінарної комісії його. Потім з військової прокуратури отримано подання та підозру у вчиненні кримінального правопорушення відносно позивача. Надалі його підлеглі (члени комісії) вдома у позивача відбирали пояснення, збирали інші докази. В подальшому на підставі пояснень, оголошеної підозри та інших доказів прийнято рішення. На уточнююче запитання головуючого вказав, що на скільки він пам'ятає, підозра у вчиненні кримінального правопорушення відносно позивача надійшла до відповідача разом з поданням військової прокуратури, однак стверджувати він не може. По завершенню службового розслідування членами комісії складено висновок службового розслідування, а ним особисто, як головою комісії цей висновок підписано та подано керівнику для прийняття рішення.
На запитання представника позивача зазначив, що на підставі зібраних доказів під час проведення службового розслідування, відібраних письмових пояснень, фактів які були висвітленні в засобах масової інформації, ґрунтуючись на вимогах Закону України "Про Національну поліцію України", комісія підготувала висновок і надала керівнику.
Уточнив, що вказана подія мала суспільний резонанс, позивачем допущено порушення вимог Дисциплінарного статуту та вимог Закону України "Про Національну поліцію України". Окремо зазначив, що все відображено у висновку службового розслідування. Повторно зазначив, що службове розслідування розпочато на підставі наказу начальника ГУНПУ у Чернівецькій області, наказ винесений на підставі інформації з різних джерел засобів масової інформації.
На запитання представника позивача також зазначив, що мова йде про дисциплінарний проступок, а не кримінальне правопорушення, який досліджувався в межах службового розслідування.
Свідок на запитання представника відповідача повідомив, що позивач своїми діями порушив вимоги Закону України "Про Національну поліцію України", та наклав тінь на органи поліції в цілому, відтак вважає такі дії обтяжуючими обставинами.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні скористалась правом передбаченим статтею 63 Конституції України та відмовилась надавати покази в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому. Зазначив, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій та рішень, у той час як позивач не навів достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 № 2337-VIII, який регламентує сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статут встановлено що, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського (окрім іншого): бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону № 580-VIII встановлено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Основні обов'язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII.
Так, у відповідності до статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
- поважати і не порушувати прав і свобод людини;
- надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
- зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до статті 19 Закону №580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові наступного змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки”.
Діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Зокрема, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Водночас, колегія суддів зауважує, що у відповідності до матеріалів справи, на час призначення і проведення службового розслідування у відношенні позивача, у відповідача були достатні підстави для такого розслідування, а саме повідомлення посадових осіб та засобів масової інформації або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з видів дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені є звільнення із служби в поліції, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Так, з матеріалів справи встановлено, що позивач перебуваючи на службі в Національній поліції України, будучи зобов'язаним неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, вступив у неділові стосунки з громадянами, та використовуючи своє службове становище, отримав і передав неправомірну вигоду працівнику територіального військового комісаріату за створення умов щодо уникнення призовником призову на військову строкову службу. Дані обставини також підтвердженні показами свідків в ході розгляду даної справи.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію”, п.п.1,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.п.1,2 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Зі змісту висновку також встановлено, що невиконання працівником поліції службової дисципліни та притягнення його, у зв'язку з цим до дисциплінарної відповідальності, не має жодного відношення до розслідування кримінального провадження, за яким передбачена кримінальна відповідальність.
Так, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що тільки в разі встановлення винуватості обвинувальним вироком суду, позивача можна буде відповідно до вимог закону звільнити зі служби в поліції та притягнути до відповідальності, а враховуючи, що станом на день винесення оскаржуваних наказів немає обвинувального вироку суду про встановлення винуватості позивача у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369 Кримінального Кодексу України, а позивач перебуває лише в статусі обвинуваченого, тому відсутні підстави для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за порушення Присяги поліцейського, професійної та службової етики, що мають дискредитуючий характер і які не сумісні з подальшим проходженням служби. Однак, колегія суддів не бере дані доводи до уваги з огляду на таке.
Під час розгляду справи встановлюються фактичні обставини справи на підставі матеріалів службового розслідування і перевіряється дотримання відповідачем норм діючого законодавства, що регулює питання притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни. Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні, не може бути підставою для не проведення службової перевірки на дотримання поліцейськими дисципліни.
Подібний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, який викладений у поставові від 06.03.2019 року (справа № 826/7065/16), що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд застосовує у виборі та застосуванні до спірних правовідносин.
Конституційний Суд України у рішенні №1-6/2018 від 27.02.2018 року констатував: “У Доповіді “Верховенство права”, яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).
Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини”.
Однак, чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.
Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довір'я когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов'язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно Поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ. До таких вчинків, слід віднести: вчинення злочину, встановленого вироком суду, що набрав законної сили; скоєння корупційного діяння як різновиду адміністративного правопорушення; систематичне скоєння адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, громадський порядок та громадську безпеку; заняття підприємницькою діяльністю; організацію страйків та участь у них; розголошення службової таємниці; появу на службі або поза службою в нетверезому стані, що ображає людську гідність; вживання алкогольних напоїв у форменому одязі у громадських місцях; прийняття наркотичних або токсичних препаратів без рецепту лікаря; систематичне порушення правил носіння форменого одягу, зовнішньої охайності; неодноразове грубе і зверхнє ставлення до громадян; прояви жорстокого або принизливого ставлення до людей; скоєння аморального проступку, не сумісного з продовженням служби; систематичне поширення компрометуючої інформації за допомогою засобів мас-медіа. За такими критеріями і слід оцінювати рішення суб'єкта владних повноважень та враховувати, що законність такого не тільки пов'язана з наявністю чи відсутністю рішення у кримінальній справі.
Колегія суддів зауважує, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, тому як наслідок негативного впливу зазначає й авторитету до органів Національної поліції з боку суспільства, що в свою чергу підриває довіру до зазначених органів та відповідно і їх працівників.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.10.2018 року по справі №815/4463/17 сформована наступна правова позиція, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню. Зокрема, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.
Колегія суддів вважає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Щодо посилань апелянта на те, що вид стягнення як звільнення зі служби, може застосовуватись у тому випадку коли буде доведена вина особи у вчиненні кримінального правопорушення є безпідставним, адже підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особою кримінального правопорушення, але і вчинення особою інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю таких осіб і можуть викликати суспільний резонанс.
В основі поведінки працівника поліції законодавчо закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми, дотримання яких є одним із головних обов'язків особи, що іде на службу до органів внутрішніх справ. Дана обставина зумовлює підвищений рівень відповідальності працівників поліції, у порівнянні з іншими громадянами, та застосування до них більш суворих дисциплінарних стягнень за дисциплінарні правопорушення.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.10.2018 справа 805/996/16-а.
Колегія суддів зауважує, що в контексті розгляду даної справи не досліджувалося питання наявності чи відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надається оцінка лише наявності дисциплінарного проступку.
Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96).
Рішення ЄСПЛ у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії, заява № 63235/00, рішення від 19 квітня 2007 року.
Суд запровадив функціональний критерій, заснований на характері обов'язків службовця та його відповідальності. Особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів "державного управління", держава не має такого інтересу. (див. згадану вище справу "Пеллегрін" (Pellegrin), п. 65). Таким чином, Суд постановив, що із сфери застосування пункту 1 статті 6 вилучаються лише такі спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язаної з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція (п. 66). Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6 (п. 67)".
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Водночас, як слідує з матеріалів справи, висновок службового розслідування, сформований з урахуванням норм чинного законодавства та у межах компетенції, вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, з огляду на зазначене колегія суддів вважає вірними доводи суду першої інстанції, що спірні рішення є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв'язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, який компрометує його як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 06 квітня 2022 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Мацький Є.М. Ватаманюк Р.В.