Справа № 725/900/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Войтун О.Б.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
06 квітня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом 31 прикордонного загону Державної прикордонної служби України до громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання іноземця з метою забезпечення його видворення,
10 лютого 2022 року 31 прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся в суд з адміністративним позовом до громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 про примусове видворення відповідача за межі території України та затримання відповідача з метою забезпечення видворення за межі території України та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк 6 (шість) місяців, починаючи з часу фактичного затримання, а саме: з 18 год. 20 хв. 07.02.2022 року.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 лютого 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судове засідання сторони не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач - особа, яка є громадянином Республіки Індія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має законних підстав для перебування в Україні, 07.02.2022 року вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України, без документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з території України, на напрямку 865-863 прикордонних знаків, на території Тереблечанської об'єднаної територіальної громади, Чернівецького району, Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби Порубне 31 прикордонного загону.
08.02.2022 року о 18 год. 20 хв. відповідач був затриманий в порядку ст. 263 КУпАП і відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, про що повідомлено Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України та Посольство Республіки Індія та Департамент консульської служби Міністерства закордонних справ України.
При цьому, із матеріалів справи встановлено, що 06.08.2021 року відповідач прибув в Україну через пункт пропуску Бориспіль для авіаційного сполучення з метою навчання на запрошення Одеського державного аграрного університету, однак 14.01.2022 року був відрахований з числа слухачів вказаного закладу освіти, що підтверджується листом Одеського державного аграрного університету від 09.02.2022 року №01-18/07-295 та 25.01.2022 року Головним управлінням ДМС України в Одеській області його посвідка на тимчасове проживання в Україні для навчання скасована, що підтверджується листом УДМС України в Чернівецькій області від 08.02.2022 року №21/1324-22.
У зв'язку з відсутністю оригіналу паспорту та грошей на квиток, відповідачем було вчинено спробу незаконного перетину державного кордону без документу, який дає право на виїзд з України. Проте, особу було встановлено згідно копії паспорта громадянина Республіки Індія для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданого 04.08.2017 року, строком дії до 03.08.2027 року, яка була наявна у електронних базах даних Державної прикордонної служби України та Державної міграційної служби України.
Також, 07.02.2022 відносно громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Згідно постанови Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10.02.2022 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП по факту незаконного перетину державного кордону України з Румунією поза пунктами пропуску за обставин наведених у тексті даного позову. Вказаною постановою на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб.
Вважаючи, що відповідач буде ухилятись від самостійного залишення території України та добровільного виконання вказаного рішення, позивачем 07.02.2022 року було прийняте рішення про примусове повернення відповідача до країни походження або третьої країни та зобов'язано його покинути територію України у строк до 10.02.2022 року. Проте, дане рішення відповідачем у добровільному порядку не виконано.
З урахуванням того, що відповідач затриманий при спробі незаконного перетинання державного кордону України, немає законних підстав перебувати на території України, обрав незаконний шлях, з уникненням від прикордонного та інших видів державного контролю, спосіб потрапляння до країн Західної Європи та Україну хотів використати, як одну із транзитних країн на цьому шляху, фактичні його дії суперечать меті в'їзду та перебування його на території України, тобто навчання та отримання відповідної освіти, позивач вважає, що відповідач буде ухилятись від добровільного виконання вказаного рішення, а тому наявні підстави передбачені ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" для примусового видворення останньою за межі території України та затримання з метою забезпечення примусового видворення в порядку ст.289 КАС України, у зв'язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно ч.1 ст.288 КАС України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи і підрозділи, органи охорони державного кордону або Служби безпеки України подають до місцевого суду позовні заяви про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
За приписами частин 11-13 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України "Про правовий статус іноземній та осіб без громадянства" примусовому видворенню іноземця повинні передувати дві обставини, а саме: прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення та ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Так, 07.02.2022 позивачем було прийнято рішення про примусове повернення відповідача до країни походження або третьої країни та зобов'язано його покинути територію України у строк до 10.02.2022. Копію вказаного рішення відповідачем отримано, що підтверджується відповідною відміткою та згідно його пояснень, що містяться у рішенні про примусове повернення він не може покинути територію України у зв'язку з відсутністю грошей та паспорта.
Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 10.02.2022 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП по факту спроби незаконного перетину державного кордону України з Румунією поза пунктами пропуску за обставин, які слугували підставою прийняття позивачем рішення від 07.02.2022 про примусове повернення відповідача за межі території України.
Доводи відповідача про те, що йому не було надано можливості самостійно покинути територію України, апеляційний суд відхиляє, адже у рішенні про примусове повернення відповідач особисто вказав, що не може покинути Україну тому що немає документів і грошей.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідач самостійно законним шляхом залишить територію України.
З урахуванням наведеного у сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для затримання та примусового видворення відповідача за межі території України, адже наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України та виконання рішення про примусове повернення.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 288, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу громадянина Республіки Індія ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 10 лютого 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.