Справа № 120/1112/22-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
06 квітня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
у січні 2022 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Клімішиної О.М., подана від імені та в інтересах позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 25.10.2021 № 48767/2023803815/2 Комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації, про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної позивачем, за № 1 від 13.08.2021 та зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її первинного подання на реєстрацію.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року позовну заяву адвоката Клімішиної Оксани Миколаївни, подану від імені та в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала, разом з доданими до заяви документами.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням адвокат Клімішина О.М. подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції вирішуючи питання про наявність/відсутність у представника позивача повноваження представляти інтереси останнього, занадто формально підійшов до оцінки обставин, що позбавило позивача права на звернення до суду та захистом свого порушеного права.
Позивачі та відповідачі не подали відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2022, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Повертаючи позовну заяву з додатками повернуто особі, яка її подала суд першої інстанції вказав, що наданий представником позивача ордер не є належним документом, що підтверджує повноваження адвоката Клімішиної О.М. як представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та її правомочність на вчинення дій в інтересах цієї особи, зокрема підписання від її імені позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 57 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (в редакції відповідно до рішення Ради адвокатів України №118 від 17 листопада 2020 року), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Відповідно до підпункту 12.4 пункту 12 зазначеного Положення ордер містить назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).
Відповідно до пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
З матеріалів справи встановлено, що позовну заяву від імені позивача ФОП ОСОБА_1 підписано адвокатом Клімішиною О.М.
В матеріалах справи наявний ордер серії ЗР №75691 на надання правової допомоги ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги від 05.01.2022 у графі назва органу, у якому надається правова допомога зазначено: «у будь-яких судах України, підприємствах, установах, організаціях різних форм власності» (а.с. 15).
Як установлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, в ордері, зокрема, зазначено про надання адвокатом правової допомоги у будь-яких судах України, що у даному випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Клімішиної О.М. права на підписання апеляційної скарги від імені ФОП ОСОБА_1 .
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність у Клімішиної О.М. повноважень на підписання позовної заяви від імені ФОП ОСОБА_1 є надмірно формалізованим.
Аналогічний підхід до застосування положень статті 298 КАС України у взаємозв'язку з приписами Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 викладено в постановах Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі №460/1726/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 280/2788/20.
Водночас посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі №9901/847/18 є помилковим, з огляду на таке.
В зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема, в графі "Назва органу, в якому надається правова допомога". Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема, суду.
Такий висновок зроблено у правовідносинах, за змістом яких, у ордері на надання правової допомоги, який був доданий до позовної заяви, підписаної адвокатом, у графі "Назва органу, в якому надається правова допомога" було зазначено: "В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування".
Тобто, у справі №9901/847/18 у ордері на надання правової допомоги у вищезгаданій графі взагалі були відсутні відомості про судові органи, тоді як у даній справі зазначено про надання адвокатом правової допомоги у судових органах, що у даному випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Клімішиної О.М. права на підписання позовної заяви від імені ФОП ОСОБА_1 .
Вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/847/18, з огляду на те, що у даному випадку представником позивача дотримано вимоги Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, оскільки вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб'єктної юрисдикції судів.
Таким чином, ордер на надання правової допомоги від 05 січня 2022 року серія ЗР №4103775691 містить усі обов'язкові реквізити, передбачені Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36 та типовою формою ордеру, а відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви згідно з п. 3 ч. 4ст. 169 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі №460/1726/19, від 22 квітня 2021 року у справі № 280/2788/20, від 28 травня 2021 року у справі №640/3040/21.
Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а матеріали адміністративного позову направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.