П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8264/21
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року (суддя Юхтенко Л.Р., м. Одеса, повний текст рішення складений 20.09.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення сільради від 12.03.2021 року №15-VIII в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;
зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів)
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Великодальницька сільська рада подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свою скаргу апелянт стверджує, що такий спосіб захисту, як зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою за таких обставин є таким, що не відповідає закону.
Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Великодальницької сільської ради з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням - землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів).
До заяви було додано копії паспорта, ідентифікаційного коду, графічний матеріал на бажану земельну ділянку із позначенням місця її розташування. (а.с. 19 зв, 20).
На запит про отримання публічної інформації сільрада листом від 17.03.2021 року №295/02-20 повідомила ОСОБА_1 про прийняття 12 березня 2021 року рішення №150-VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 24).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Великодальницької сільської ради, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючі позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовуючи спірне рішення суд першої інстанції вважав, що відповідачем відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, які не відповідають приписам закону.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституцією України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При розгляді спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням усіх вимог, визначених частиною другою статті 2 КАС України.
Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Приписами частини 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Нормами частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, обґрунтовано невідповідністю містобудівній документації (плану зонування території с. Петродолинське).
У запереченні на позовну заяву відповідач зазначив, що рішенням Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 року №562-VI про розроблення проекту "Внесення змін до генерального плану с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області" ухвалено розроблення проекту внесення змін (з розширенням меж). Відповідно до викопіювання з плану зонування проекту "Внесення змін до генерального плану с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області", земельна ділянка, визначена позивачем має зонування для будівництва житлової садибної забудови.
Між тим, як встановлено судом першої інстанції, рішення Петродолинської сільської ради від 25.09.2015 №562-VI вирішено замовити розроблення проекту Внесення змін до генерального плану с. Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, поєднаного з планом зонування території населеного пункту та детальними планами окремих частин села Петродолинське (з розширенням меж) (а.с. 33).
Доказів затвердження нового плану зонування відповідачем суду надано не було.
Водночас, судом встановлено, що Держгеокадастр в Одеській області листом від 21.02.2020 року вих. №ПІ-90/0-103/0/63-20 повідомив позивача, що станом на сьогоднішній день в порядку інформаційного обміну органів державної реєстрації прав до Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію права власності (користування) на зазначену земельну ділянку за будь-якими фізичними чи юридичними особами не надходили.
За інформацією Управління у Державному земельному кадастрі наявні відомості про державну реєстрацію від 19.11.2019 земельної ділянки з кадастровим номером 5123783400:01:002:0450 з цільовим призначенням: землі запасу, які не надані у власність (а.с. 18 зв., 19).
Згідно листа Великодальницької сільської ради від 01.04.2021 року вих. №366/02-20 цільове призначення на даний момент вказаної земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для товарного виробництва. Новий генплан не затверджений, чинним є генплан, затверджений рішенням від 26.03.1998 року (а.с. 31).
Відповідно до листа Великодальницької сільської ради від 01.04.2021 року вих. №365/02-20 повідомлено позивачку про те, що викопіювання з плану зонування с. Петродолинське у сільській раді відсутнє, сільською радою рішення про затвердження нового плану зонування не приймалося (а.с. 31 зв.).
Ураховуючи, що наведене спростовує твердження відповідача про те, що земельна ділянка, визначена позивачем, має зонування для будівництва житлової садибної забудови, а також, що доказів невідповідністю містобудівній документації відповідачем суду надано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Оцінюючи доводи апелянта про обрання судом першої інстанції неправильного способу захисту порушених прав позивачки колегія суддів зазначає таке.
Як вже зазначалося вище, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнано судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
З іншого боку, відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він відмовить у наданні дозволу, розглянувши заяву повторно.
Тому, враховуючи, що позивач звернувся до відповідача зі всіма необхідними документами, судом перевірено підстави відмови та визнано їх такими, що не відповідають закону, а інших підстав відмови не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою. Адже саме такий спосіб захисту порушеного права буде ефективним.
При цьому ще раз слід наголосити, що відповідно до статті 118 ЗК України відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновків, що вони не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов