П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17520/21
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-
У вересні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області з 1.04.2019р. здійснити нарахування та виплату призначено: ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру.
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці між перерахованою та виплаченою пенсією за минулий час без обмеження її максимального розміру, починаючи з 1.04.2019р..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перерахунку на виконання рішення суду станом на 1.04.2019р. йому нарахована пенсія у розмірі 26078,40грн.
Разом з тим, ГУ ПФУ в Одеській області при здійсненні таких перерахунків безпідставно обмежило розмір виплачуваної йому пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність у розмірі 14 970грн. (на дату початку проведення перерахунку) та 17690грн. (на дату надання відповіді на звернення), що підтверджується у відповіді на його звернення, наданої Відповідачем та доданими перерахунком пенсії станом на 1.04.2019р., перерахунком пенсії станом на 1.07.2019р., перерахунком пенсії станом на 4.09.2019р., перерахунком пенсії станом на 1.04.2019р., перерахунком пенсії станом на 1.05.2021р., розрахунком на доплату пенсії з квітня 2019р. по березень.2021р..
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження призначеної з 1.04.201р. ОСОБА_1 пенсії по інвалідності максимальним розміром.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити нарахування та виплату призначеної з 1.04.2019р. ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
22 лютого 2022р. ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Проте, судова колегія вважає, що у справі наявні усі необхідні матеріали для прийняття рішення .
Разом з тим, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення виклику сторін.
Таким чином, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав, та враховуючи те, що з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 і до моменту виникнення спірних правовідносин законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, не містить норм, які обмежують пенсії цих осіб максимальним розміром.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 був звільнений з лав Збройних Сил України 30.12.2006р. за станом здоров'я. Відповідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» він отримує пенсію по інвалідності, як інвалід війни 2 групи.
Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/14341/20 від 18 лютого 2021р. постановив рішення, яким зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 1.04.2019р. перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, на підставі довідки №ЮО109511 від 18.08.2020р. про розмір грошового забезпечення позивача станом на 5.03.2019р., у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Крім того, Одеський окружний адміністративний суд у справі №420/5315/19 від 4 листопада 2019р. постановив рішення, яким зобов'язав ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, вказаних у довідці, ОСОБА_1 з 5 березня 2019р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1.03.2018р..
При проведенні перерахунку на виконання рішення суду станом на 1.04.2019р. ОСОБА_1 нарахована пенсія у розмірі 26078,40грн.
Разом з тим, ГУ ПФУ при здійсненні таких перерахунків обмежило розмір виплачуваної Позивачу пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність у розмірі 14970грн. (на дату початку проведення перерахунку) та 17690грн. (на дату надання відповіді на звернення), що підтверджується у відповіді на звернення Позивача, наданої Відповідачем вих. 6061-5356/К-02/8-1500/21 від 14.04.2021р. та доданими перерахунком пенсії станом на 1.04.2019р., перерахунком пенсії станом на 1.07.2019р., перерахунком пенсії станом на 4.09.2019р., перерахунком пенсії станом на 1.04.2019р., перерахунком пенсії станом на 1.05.2021р., розрахунком на доплату пенсії з квітня 2019р. по березень.2021р..
Не погоджуючись із такими діями пенсійного органу щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій УПФ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом №3668-VI, який набрав законної сили 1.10.2011р..
Так, згідно положень ст.2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у ст.43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.
Згідно з п.2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016р..
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016р. №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають ст.17 Конституції України, положення ч.7 ст.43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи ч.5 ст.17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у ст.43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII та положення ч.1 ст.2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016р. №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст.17 Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону №2262-XII.
При цьому положення ст.2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення ст.2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів вважає, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Оскільки обмеження ГУ ПФУ в Одеській області максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Т.М. Танасогло
Л.П. Шеметенко