30 березня 2022 року м. Дніпросправа № 280/9815/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/9815/21 (головуючий суддя першої інстанції Конишева О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, (третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк») про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 14.10.2021 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, (третя особа - Акціонерне товариство «ОТП Банк»), в якому просила: - визнати протиправними дії Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо винесення постанови у ВП №61057144 про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2020 року та постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2020 року;
- скасувати постанови, прийняті у ВП №61057144 про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2020 року, про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2020 року;
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. щодо винесення постанови у ВП №65826988 про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2021 року;
- скасувати постанову, прийняту у ВП №65826988 про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2015 року пропущено строк для пред'явлення виконавчого напису нотаріуса №2635 від 28.04.2010 року до виконання, що чітко вбачається із самого виконавчого напису, в якому наявний запис про повернення виконавчого документу 23.03.2015 року. Позивач вважає дії відповідачів протиправними, а оскаржувані постанови такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
05.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (позивач) укладено договір іпотеки №РМL-202/020/2008, предметом якого є жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності: 23/50 частина ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Романцовим І.А. 26.10.2001 року за р№3139; 27/50 частин ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого п'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою 10.06.1992 року за р№3-1258 та угоди, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького приватного нотаріального округу Романцовим 26.10.2001 року за р№3135, зареєстрованих в ОП ЗМИТІ 29.10.2001 року, 25.10.2001 року, 19.02.1993 року відповідно в книзі 118 за номером НОМЕР_1 . Реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15947457,
З матеріалів справи вбачається, що у Шевченківському ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) знаходилось на виконанні виконавче провадження №61057144 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. №2635 від 28.04.2010 року, яким звернуто стягнення на житловий будинок (літ.А) загальною площею 87,2 кв.м, житловою площею 49,7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 1000 кв.м разом з господарчими будівлями та спорудами: навіс-«Н», душ-«П»; вбиральня-«Ж», теплиця-«М», сараї- «Д,Г,б,Е,Л,3,К,В», літня кухня-«Б», гараж-«Е», яма зливна-«№5», «№7», паркани-«№№6,1,4», замощення- «І», ворота-«3», водопровід-« 2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вказаний виконавчий напис подано на виконання до Шевченківського ВДВС у м.Запоріжжі в січні 2020 року.
З матеріалів виконавчого провадження №61057144 вбачається, що даний виконавчий напис №2635 від 28.04.2010 року подано до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для виконання у січні 2020 року.
Державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м.Запоріжжі Світлою Л.В. постановою від 24.01.2020 року відкрито виконавче провадження №61057144 року за вказаним вище виконавчим написом.
Постановою від 26.03.2020 року державного виконавця Шевченківського ВДВС Світлої Л.В. повернуто виконавчий документ стягувачу з примусового виконання виконавчого напису №2635 від 28.04.2010 року на підставі п.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»
Крім того, 17.06.2021 року Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. відкрито виконавче провадження №65826988 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О.С. №2635 від 28.04.2010 року.
Позивач вважаючи, що АТ «ОТП Банк» пропущено строк на пред'явлення виконавчого напису №2635 від 28.04.2010 року до виконання, оскаржив постанови державного та приватного виконавців до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 3 Закону №1404 виконавчі написи нотаріусів відносяться до рішень, що підлягають примусовому виконанню.
Частинами 1, 2, 5, 6 до статті 12 Закону №1404 визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 5 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, виконавчий напис нотаріуса №2635 від 28.04.2010 року містить запис про повернення виконавчого документу 23.03.2015 року.
Згідно листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 13.10.2021 року №66721/1 виконавчий напис №2635 від 28.04.2010 року на виконанні у Шевченківському ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за період з 23.03.2015 року по 23.01.2020 року не перебував.
Крім того, в листі зазначено, що за виконавчим написом нотаріуса №2635 від 28.04.2010 року відкривалось виконавче провадження в 2010 році, в 2011 році, в 2014 році та в 2015 році, та кожного разу приймалася постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.14).
З наведеного вбачається, що до виникнення спірних правовідносин останній раз постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим написом нотаріуса №2635 від 28.04.2010 року приймалась 23.03.2015 року, що підтверджується не лише наведеним вище листом листом Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі, а й записом на зворотній стороні виконавчого напису нотаріуса №2635 від 28.04.2010 року.
Таким чином, лише зі спливом майже 5 років після повернення виконавчого документа, стягувач - АТ «ОТП Банк» у січні 2020 року звернувся до Шевченківського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) із заявою про прийняття виконавчого напису №2635 від 28.04.2010 року для виконання.
Відтак, Шевченківським ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2020 року у ВП №61057144 прийнято з порушенням трирічного строку, встановленого частиною 1 статті 12 Закону №1404, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та скасування вказаної постанови.
Позовні вимоги про скасування постанови, прийнятої Шевченківським ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у ВП №61057144 про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2020 року; та постанови, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. у ВП №65826988 про відкриття виконавчого провадження від 17.06.2021 року, є похідними від задоволеної вище вимоги (оскільки прийняті після неї), а тому також належать задоволенню.
Посилання апелянта на те, що строк пред'явлення виконавчого напису на виконання не пройшов з останнього повернення виконавчого документу (26.03.2020 року) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки судом встановлено протиправність прийняття постанови Шевченківським ВДВС у м.Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у ВП №61057144 про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.03.2020 року.
Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/9815/21 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року в адміністративній справі №280/9815/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду не пізніше тридцяти днів після закінчення (скасування) воєнного стану на території України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак