29 березня 2022 року м. Дніпросправа № 340/5212/21
Суддя І інстанції - Жук Р.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 грн.;
- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати у частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди в розмірі 5000 грн., та прийняти нове рішення, яким змінити відповідну частину рішення суду на «стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 5000 грн.».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає про психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем його прав, що є підставою для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради на його користь моральної (немайнової) шкоди.
При цьому, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому, в силу положень ст. 308 КАС України, в апеляційному порядку не переглядається.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серія / № НОМЕР_1 (а.с.10).
Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради з приводу виплаченої грошової допомоги за 2021 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Відповідач у довідці від 26.05.2021 року №169 зазначив, що позивачу виплачена одноразова грошова допомога до 5 травня в розмірі 3906,00 грн, установленому постановою Кабінету Міністрів України №325 від 08.04.2021 року «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертв нацистських переслідувань» (а.с. 12)
Вважаючи, що відповідач протиправно виплатив щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено протиправні дії щодо відмови виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України №3551-ХІІ. Зауважено, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача та вини останнього в її заподіянні, а також не визначено, з чого позивач виходив при визначенні розміру заподіяної шкоди, а отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25.05.2001 N 1 від 27.02.2009) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Заявляючи вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивач зазначає, що його хвилювання та майнові страждання у зв'язку з неотриманням вчасно та в повному обсязі сум виплат до 5 травня, очікування коштів та судовий спір з позивачем сам по собі вказує на моральні страждання, а факти негативних наслідків для позивача не підлягають доказуванню.
Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі доводи позивача є необґрунтованими з огляду на те, що відшкодування моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності. В свою чергу, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, враховуючи, що відшкодування моральної (немайнової шкоди) є видом цивільно-правової відповідальності, спосіб застосування якої передбачає встановлення об'єктивних обставин щодо наявності шкоди, протиправності діяння її заподіювача, причинового зв'язку між діями (рішеннями, бездіяльністю) заподіювача та наслідками у вигляді немайнової шкоди. Вказане безумовно свідчить на користь неможливості звільнення від доказування обставин, що можуть свідчити про наявність підстав для застосування цивільно-правової відповідальності - відшкодування моральної шкоди.
Позивачем не надано до суду жодних доказів які б свідчили в чому полягають немайнові негативні наслідки, страждання (фізичні, душевні, психічні тощо), які зазнав позивач у зв'язку з невчасним та не в повному обсязі отриманням сум виплат до 5 травня. Позивачем не приведено і розрахунку та обґрунтування, що саме заявлена до відшкодування моральної шкоди сума відповідає понесеним втратам немайнового характеру, також позивачем не зазначено з чого саме він виходив визначаючи розмір понесеної шкоди.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000 грн.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 29 березня 2022 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя Т.І. Ясенова