05 квітня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/5848/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нерозгляду по суті та незадоволення претензійних заяв ОСОБА_1 від 14.05.2021 р. та ОСОБА_2 від 23.07.2021 про виплату компенсації відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України у зв'язку з несвоєчасним виконанням Фондом судових рішень про стягнення грошових коштів на користь вказаних осіб;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати грошові кошти у сумі 3240,77 грн на користь ОСОБА_1 та у сумі 3765,30 грн на користь ОСОБА_2 ;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що на виконання рішень Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.03.2020 р. у справі №824/29/20-а та від 24.07.2020 р. у справі №600794/20-а відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання перед ОСОБА_1 в розмірі 26001,68 грн з 24.07.2020 р. по 31.05.2021 р. та перед ОСОБА_2 в розмірі 29250,56 грн з 25.07.2020 р. по 24.06.2021 року. Таким чином, позивачі вважають, що відповідач за прострочення виконання грошових зобов'язань несе обов'язок виплатити грошову компенсацію відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України у сумі 3240,77 грн на користь ОСОБА_1 та у сумі 3765,30 грн на користь ОСОБА_2 .
Відповідач у запереченнях проти позову вказав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує свої обов'язки перед позивачами та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених вимогами чинного законодавства. При цьому, відповідач стверджує, що положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки договірні відносини між позивачами та відповідачем відсутні, а отже заявлені позовні вимоги є неправомірними та суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З вказаних підстав відповідач просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 14.12.2021 р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 р. у справі № 824/29/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, з урахуванням змін, внесених постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 р. стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 21022,70 грн. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 4978,98 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі №600/794/20, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020, визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо розгляду по суті звернення ОСОБА_2 та задоволення його вимоги про виплату компенсації відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з простроченням Фондом виконання грошового зобов'язання з гарантованого відшкодування коштів ОСОБА_2 за його вкладами в ПАТ "КБ "Надра". Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Національному банку України на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 29250,56 грн.
Відповідно до платіжного доручення №1716 від 31.05.2021 р. на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 р. у справі №824/29/20-а стягнуто на користь ОСОБА_1 26001,68 гривень. (а.с. 3).
Згідно платіжного доручення №1928 від 24.06.2021 р. стягнуто на користь ОСОБА_2 згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі №600/794/20 грошові кошти в сумі 29250,56 гривень. (а.с. 4).
14.05.2020 р. ОСОБА_1 подала до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб претензійну заяву про здійснення виплати згідно ст. 625 ЦК України в сумі 3240,77 грн (а.с. 8-9).
13.07.2021 р. відповідач повідомив ОСОБА_1 про виплату коштів в сумі 26001,68 грн та повідомлено про припинення нарахувань неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку. (а.с. 10).
23.07.2021 р. ОСОБА_2 подав до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб претензійну заяву про здійснення виплати згідно ст. 625 ЦК України в сумі 3765,30 грн (а.с. 11-12).
09.09.2021 р. відповідач повідомив ОСОБА_2 про припинення нарахувань неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосування індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку. (а.с. 13).
До матеріалів справи додано постанову державного виконавця від 07.05.2021 р. ВП№64063652 про повернення стягувачу ОСОБА_2 виконавчого листа №6600/794/20-а від 21.12.2020 року. (а.с. 46-47).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23.02.2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 4452-VI передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
За визначенням п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1-2 ст. 26 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Статтею 28 Закону № 4452-VI установлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника). Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
У відповідності до ч. 7 ст. 26 Закону N 4452-VI встановлено, що Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Відповідно до пп. 3, 5 ч. 5 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
У п. 1 ч. 6 статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 4452-VI установлено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України у постанові від 13.06.2016 року справа № 6-1123 цс16.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що відповідач своїми діями щодо несвоєчасного повернення коштів на виконання рішень по справах №824/29/20-а та №600794/20-а порушує застереження визначені ЦК України щодо належного та добросовісного виконання грошового зобов'язання, адже, чинним законодавством передбачено, що у разі невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення.
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст.11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) або на інших підставах, передбачених законодавством України.
До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.
Суд звертає увагу, що з огляду на зміст ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Водночас за результатами розгляду цієї справи, встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Статтею 1 ЦК України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Суд вважає за необхідне зауважити, що нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновок, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями, отже є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
У цьому випадку в спірних правовідносинах Фонд виступає суб'єктом владних повноважень, і майнові відносини між сторонами засновані на адміністративному підпорядкуванні, з огляду на що положення ст. 625 ЦК України на ці відносини не поширюються.
Водночас слід зауважити, що боржником за договорами банківського вкладу з позивачами є саме ПАТ "КБ «Надра", а не Фонд чи його уповноважена особа.
У свою чергу, підставою застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Водночас, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначається у процедурі запровадження тимчасової адміністрації та/або ліквідації банків як процедур виведення неплатоспроможних банків з ринку у порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
За змістом зазначених вище положень Закону № 4452-VI на Фонд та уповноважену особу Фонду не покладається відповідальність за невиконання банками, які були стороною у договірних відносинах із вкладниками, їх грошових зобов'язань поза межами дії договорів вкладів.
При вирішенні цієї справи суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.05.2018 року у справі N 686/21962/15-ц відповідно до змісту якої у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
На підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №1716 від 31.05.2021 р. на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 р. у справі №824/29/20-а стягнуто на користь ОСОБА_1 26001,68 гривень. Крім того, згідно платіжного доручення №1928 від 24.06.2021 р. стягнуто на користь ОСОБА_2 згідно рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі №600/794/20 грошові кошти в сумі 29250,56 гривень.
Таким чином суд встановив, що в цій справі у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку ст. 11 ЦК України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року в адміністративній справі № 807/542/17, від 26.07.2021 року в адміністративній справі 712/23614/12.
Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3 % річних та втрат від інфляції відсутні.
Аналогічне правозастосування положень ст. 625 ЦК України висловлено Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 р. у справі № 804/871/16, від 18.07.2018 р. у справі № 2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 р. у справі № 826/22867/15.
Щодо посилань позивачів на правові висновки Великої Палати Верховного Суду суд зазначає, що правовідносини у зазначених позивачем справах та у цій справі не є ідентичними.
Разом із тим, у постанові від 16.05.2018 р. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Оскільки судом було встановлено, що в межах спірних правовідносин у відповідача не виникло перед позивачами грошового зобов'язання в порядку ст.11 ЦК України, а тому застосування правових наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання до спірних правовідносин неможливо.
Щодо вимог позивачів встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в даній справі, суд звертає увагу, що оскільки за результатами судового розгляду суд встановив відсутність підстав для задоволення позову, встановлення судового контролю в даній справі є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс відповідні витрати з розглядом справи, суд не вирішує питання про їх стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , НОМЕР_1 );
відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вул.Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016).
Суддя Т.М. Брезіна