Справа № 560/4643/22
іменем України
06 квітня 2022 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Майстер П.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), в якому просить:
- визнати дії Першого відділу Управління забезпечення Центрально-Західного регіонального управління Міністерства юстиції України примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного регіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) щодо стягнення аліментів, штрафу, витрат виконавчої служби, виконавчого збору протиправними;
- прийняти рішення щодо повернення виплачених ОСОБА_1 коштів, що були з неї стягнуті як аліменти, штраф, витрати виконавчої служби, виконавчий збір (відповідно до відомостей, наданих Першим відділом ДВС у м. Хмельницькому ЦЗ МУ МЮ (м. Хмельницький) від 21.02.2022 р. за № 12664/20.19-27.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб'єктний склад сторін, предмет спору і характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що 17.09.2019 Головним державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Хмельницького ГТУЮ у Хмельницькій області Шматлай О.В. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
19.10.2021 була винесена Постанова про закінчення виконавчого провадження. Заборгованість зі сплати аліментів (52 016,67 грн), поточні аліменти (11 614,67 грн) погашена в повному обсязі. Крім сплати аліментів був сплачений штраф (10 403,33 грн) у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, виконавчий збір (5 201,67 грн) та витрати виконавчого провадження (200, 00 грн). Усього сплачено 79 436,34 грн.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач просить прийняти рішення щодо повернення виплачених ОСОБА_1 коштів, що були з неї стягнуті як аліменти, штраф, витрати виконавчої служби, виконавчий збір, які прийнятті у виконавчому провадженні №60055031.
З матеріалів справи суд встановив, що вказані постанови прийняті в межах примусового виконання виконавчого листа № 686/11123/18 від 10.09.2019, що виданий Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Так, частиною першою статті 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною третьою вказаної статті визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до частини п'ятої статті 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
За приписами частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, наведені норми закріплюють загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення.
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення у цивільній справі №686/11123/18, винесеного місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства.
Отже, оскільки позивач оскаржує постанови державного виконавця, прийняті при виконанні виконавчого документа, який був виданий на виконання рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, то такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Водночас Європейським судом з прав людини в рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі "МШ "Голуб" проти України" зазначено, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
У свою чергу, розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
Отже, ОСОБА_1 була боржником, тобто стороною виконавчого провадження №60055031 щодо примусового виконання виконавчого листа №686/11123/18 від 10.09.2019, виданому Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області.
Оскільки позивачем, як стороною виконавчого провадження, оскаржується рішення та дії органів державної виконавчої служби при виконанні рішення у цивільній справі, тому зазначені позовні вимоги можуть бути заявленими лише в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі, та роз'яснити, що заявлені позовні вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяП.М. Майстер