Справа № 500/1406/22
05 квітня 2022 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коропецької селищної ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Коропецької селищної ради Тернопільської області, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Коропецької селищної ради «Про затвердження Акту обстеження земельних ділянок громадян в смт. Коропець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 » від 25.08.2021 №635.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваним рішенням відповідач затвердив Акт від 30.06.2021 обстеження земельних ділянок ОСОБА_2 та її суміжної землекористувачки ОСОБА_3 в смт. Коропець та зобов'язав позивача ОСОБА_1 (землекористувачка ОСОБА_3 ) забрати вулики, оскільки ті не відповідають санітарним нормам.
Позивач вказує, що після проведеного комісією по вирішенню земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами добросусідства Коропецької селищної ради обстеження земельних ділянок, останній дійшов висновку, що вулики ОСОБА_1 розміщені за господарським двором ОСОБА_2 , навпроти її земельної ділянки, без дотримання вимог Додатку №5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за №379/1404 щодо розмірів санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів для бджільницьких об'єктів, що становлять 300 метрів.
Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки на його переконання, вказані Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, зокрема в частині вимоги про розміри санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови у 300 метрів, - не стосуються індивідуальних пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір'ях), а поширюються виключно на бджільницьке підприємництво.
Відтак, позивач не погоджується із рішенням Коропецької селищної ради про зобов'язання позивача ОСОБА_1 (землекористувачка ОСОБА_3 ) забрати вулики, які не відповідають санітарним нормам, встановленим Додатком №5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за №379/1404, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся з даним позовом в суд.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою отримано представником відповідача 14.03.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 (арк. справи 46).
Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку на його подання - не звертався.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд здійснив всі, передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, інших заяв по суті справи, крім позовної заяви, від учасників справи не надходило.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Так, Коропецькою селищною радою Тернопільської області VIII скликання на десятій черговій сесії прийнято оскаржуване Рішення №635 від 25.08.2021 «Про затвердження Акту обстеження земельних ділянок громадян в смт. Коропець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».
Так, зі змісту вказаного рішення слідує, що відповідач, розглянувши заяву ОСОБА_2 жительки смт. Коропець, яка просила направити земельну комісію для вирішення спору щодо утримання вуликів зятя ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , Акт обстеження земельної ділянки від 30.06.2021, керуючись статтями 12, 103, 106-108, 118, 121, 158, 161 Земельного Кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішив затвердити Акт обстеження земельних ділянок ОСОБА_2 та її суміжної землекористувачки ОСОБА_3 в смт. Коропець, а також, керуючись правилами розміщення пасіки, що регламентовані відповідно до ветеринарно-санітарних правил, згідно Додатку № 5 до Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173 розміри санітарні захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів для бджільницьких об'єктів становлять 300 метрів. ОСОБА_1 (землекористувачка ОСОБА_3 ) забрати вулики, які не відповідають санітарним нормам ( арк. справи 11).
Як слідує з матеріалів судової справи, а саме з Акту обстеження земельних ділянок від 30.06.2021, постійною комісією по вирішенню земельних спорів відносно меж земельних ділянок та додержання громадянами добросусідства Коропецької селищної ради, у складі: голови комісії Винничука О. В., секретаря Коропецької селищної ради Данчука Д. С., начальника відділу земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Куриляк С.В., депутата Коропецької селищної ради Садівського А.П., розглянувши заяву ОСОБА_2 та представлену довідку Коропецької АЗПСМ про те, що ОСОБА_2 зверталась за медичною допомогою 22.06.2021, - проведено обстеження двох земельних ділянок, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Так, Комісією встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_3 за господарськими будівлями за огорожею з метало профілю, яка має висоту більше 2,5 метра і є суцільною, розміщено вулики в кількості 25 (двадцять п'ять) штук, які розташовано від межі суміжного землекористувача ОСОБА_2 на відстані 7 (сім) метрів від першого вулика.
Керуючись правилами розміщення пасіки, регламентованих відповідно до ветеринарно-санітарних правил згідно Додатку №5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за №379/1404, якими передбачено, що розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів для бджільницьких об'єктів становлять 300 метрів, комісія дійшла висновку про їх порушення та рекомендувала просити Коропецьку селищну раду затвердити даний акт на черговій сесії Коропецької селищної ради (арк. справи 12).
Не погодившись із прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень, - позивач звернувся із даним позовом про його скасування.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Визначаючись щодо позовних вимог суд зазначає, що спірним в межах даної судової справи є рішення органу місцевого самоврядування, яким зобов'язано позивача «забрати вулики, які не відповідають санітарним нормам», встановленим для розміщення бджільницьких об'єктів Додатком № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, та які, зокрема, передбачають розмір таких санітарних захисних зон, які, на переконання позивача, - ним не порушено.
Так, статтею 158 Земельного кодексу України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та одночасно досліджуючи питання порушення прав та інтересів саме позивача внаслідок вчинення дій відповідачем щодо прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає, що спірні правовідносини виникли за результатом реалізації органом місцевого самоврядування повноважень в межах вирішення земельного спору відносно додержання громадянами добросусідства, в контексті дотримання санітарних норм при розміщенні пасіки.
Відповідно до приписів статті 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Так, відносини щодо розведення, використання та охорони бджіл регулюються спеціальним Законом України «Про бджільництво», де у статтях 11 та 12 встановлено, що право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про бджільництво» фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарно-санітарних правил.
Статтею 13 Закону України «Про бджільництво» передбачено, що з метою обліку пасік та здійснення лікувально-профілактичних заходів на кожну пасіку видається ветеринарно-санітарний паспорт. Форма паспорта і порядок його видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.
З вищенаведених норм Закону слідує, що право на утримання бджіл мають як фізичні особи, так і юридичні особи.
Відтак, визначальним при вирішенні даної справи є саме дотримання ветеринарно-санітарних правил при розміщенні та облаштуванні пасіки саме фізичною особою, недотримання яких констатовано оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.
Правила щодо розміщення та облаштування пасіки передбачені Розділом 1 Вимоги щодо розміщення та облаштування пасік Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9 (надалі - Інструкція), де визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 кв. м, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл.
Також, Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.02.2021 №338, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.03.2021 за №282/3594 «Про деякі питання у сфері бджільництва» затверджено План породного районування бджіл; Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки; Порядок реєстрації пасіки; Інструкцію з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин.
Вказаним Наказом запроваджено нові норми щодо реєстрації пасік та їх переміщення, видачі ветеринарно-санітарних паспортів на пасіки, попередження та встановлення фактів масового отруєння бджіл, порядку інформування аграріями бджолярів про застосування пестицидів та агрохімікатів.
На виконання вказаного Наказу №338, видано 14.05.2021 ветеринарно-санітарний паспорт пасіки №VA-61-06-276, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 в якому міститься інформація про ветеринарно-санітарні заходи, здійснені на вказаній пасіці (арк. справи 14-19).
Згідно приписів статті 29 Закону України «Про бджільництво», з метою, зокрема, додержання ветеринарно-санітарних норм і правил у галузі бджільництва здійснюється державний ветеринарний контроль у порядку, визначеному Законом України «Про ветеринарну медицину», статтею 105 якого врегульовано, що органами, уповноваженими розглядати справи про правопорушення в галузі ветеринарної медицини визначено Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, тобто органи Держпродспоживслужби.
В матеріалах судової справи міститься лист №01-27/22 від 03.03.2018, який виданий Монастириським районним управлінням Головного управління Держспоживслужби в Тернопільській області (у відповідь на звернення ОСОБА_2 , яка є власницею суміжної ділянки, зазначеної у оскарженому рішенні) зі змісту якого слідує, що даним органом державної влади, як уповноваженим органом в силу приписів Закону України «Про бджільництво», розглянуто звернення вказаної громадянки та проведено огляд пасіки в межах повноважень.
Так, за результатами проведеної перевірки, вказаним суб'єктом владних повноважень встановлено, що на присадибній ділянці по АДРЕСА_2 , якою користується ОСОБА_3 , розміщена пасіка із 25 вуликів, в яких утримується 42 бджоло родини. Пасіка огороджена суцільною огорожею із метало профілю висотою 2,5 м. Відстань від огорожі пасіки до межі суміжної земельної ділянки заявника ( ОСОБА_2 ) становить 5, 5 м (арк. справи 34).
Також, в матеріалах судової справи міститься Акт обстеження земельних ділянок землекористувачів ОСОБА_3 та суміжного землекористувача ОСОБА_4 від 16.02.2018, яке проведено комісією з питань сільського господарства земельних відносин і охорони навколишнього природного середовища Коропецької селищної ради та яким зафіксовано, що на земельній ділянці ОСОБА_3 за господарськими будівлями за огорожею з метало профілю, яка має висоту більше як 2,5 м і є суцільною, розміщено вулики в кількості 25 штук, які розміщені за господарським двором суміжного землекористувача ОСОБА_4 навпроти його земельної ділянки.
За результатами праведного обстеження, вказана комісія дійшла висновку, що значних порушень зі сторони ОСОБА_3 немає оскільки дана пасіка огороджена суцільною огорожею із метало профілю висотою біль ніж 2,5 м (арк. справи 35).
Суд зазначає, що норми Закону України «Про бджільництво», Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 року № 9 з наступними змінами та доповненнями, а також Порядку видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки та Порядку реєстрації пасік, затверджених наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.02.2021 №338, не містять обмежень у відстані розміщення пасіки від жилих будівель та заборони її розташування на присадибних ділянках.
Судом встановлено, що пунктом 2 Додатку № 5 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, обумовлено, що розмір санітарно-захисної зони від бджільницьких підприємств до житлової забудови встановлений у 300 метрів.
Разом з тим суд зазначає, що ці вимоги не можуть поширюватись на індивідуальну пасіку відповідача, оскільки вказані норми Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів визначають розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських підприємств до житлової забудови та прирівняних до них об'єктів, а отже, на переконання суду, не стосуються пасік громадян, розміщених на їх присадибних ділянках (подвір'ях).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, а також перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
Так, з матеріалів справи слідує, що пасіка, яка знаходиться на присадибній ділянці по АДРЕСА_2 , якою користується ОСОБА_1 (землевласник ОСОБА_3 ), обгороджена парканом висотою понад 2,5 м, на неї видано ветеринарно-санітарний паспорт пасіки № НОМЕР_1 з відміткою «фізична особа» та в якому міститься інформація про ветеринарно-санітарні заходи, здійснені на вказаній пасіці, з огляду на що суд дійшов до висновку про те, що вимога Коропецької селищної ради, зазначена у оскаржуваному рішенні від 25.08.2021 №635 вивезти пасіку з території домогосподарства, є безпідставною.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
За приписами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Разом з тим, Коропецькою селищною радою, як суб'єктом владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення, яке є предметом оскарження в межах даної судової справи та не надав суду доказів щодо наявності законних підстав для його прийняття.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зважаючи на встановлені судом обставини даної справи, аналізуючи наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі шляхом визнання протиправним та скасування рішення Коропецької селищної ради Тернопільської області VIII скликання №635 від 25.08.2021 «Про затвердження Акту обстеження земельних ділянок громадян в смт. Коропець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в сумі 992,40 грн сплаченого судового збору згідно квитанції від 22.02.2022.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Коропецької селищної ради Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Коропецької селищної ради Тернопільської області VIII скликання №635 від 25.08.2021 «Про затвердження Акту обстеження земельних ділянок громадян в смт. Коропець ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Коропецької селищної ради Тернопільської області судові витрати в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Коропецька селищна рада Тернопільської області (місцезнаходження: вул. Каганця, 10, смт. Коропець, Чортківський район, Тернопільська область, 48370, код ЄДРПОУ: 04396242).
Головуючий суддя Мірінович У.А.