Справа № 500/4227/21
01 квітня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., предстаника позивача - Щербатюка О.Д., представника відповідача - Мурованої І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00031220703 від 16.06.2021,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №00031220703 (форми “В1”).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 15.02.2021 №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ вказаного платником у податковій декларації за грудень 2020 року на 477118,00 грн та суми ПДВ яка підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за грудень 2020 року на 477118,000 грн. Відповідач зазначає, що в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не нарахував податкові зобов'язання на вартість придбаних товарів в загальній сумі 3049235,56 грн. (з ПДВ), що використані в неоподатковуваних операціях та не в межах господарської діяльності, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання на 482950,00 грн. На підставі висновків акту перевірки, у зв'язку із встановленими порушеннями, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №00031220703 (форми “В1”).
Позивач не погоджується з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки зазначає, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Зокрема зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є власником та використовує у своїй підприємницькій діяльності нежитлові приміщення розташовані за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_1 , а також автомобілі МАZDA СХ-9, д.н.з. НОМЕР_2 та JAGUAR F-РАСЕ, д.н.з. НОМЕР_3 .
Таким чином, оскільки ФОП ОСОБА_1 є власником вищевказаного майна, використовує його у своїй господарський діяльності, в оподатковуваних операціях і має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбаних товарно-матеріальних цінностях, а тому вважає висновки ГУ ДПС у Тернопільській області про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими.
Висновки контролюючого органу про нібито використання платником податків придбаних товарів в неоподатковуваних операціях та не в межах господарської діяльності, повинно ґрунтуватися на відповідних підтверджуючих документах, а не лише на припущеннях щодо можливості здійснення таких операцій.
Таким чином, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2021 №00031220703.
Ухвалою суду від 22.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 26.08.2021.
Протокольною ухвалою суду від 26.08.2021 оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 16.09.2021.
До Тернопільського окружного адміністративного суду 15.09.2021 від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, контролюючий орган зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено в декларації з ПДВ суми по придбаним ТМЦ та транспортному засобу, використання яких у господарської діяльності платника не підтверджено відповідними первинними документами.
Так, відповідно до наданих до перевірки договорів оренди транспортних засобів та договорів оренди майна ФОП ОСОБА_1 було передано протягом липня - грудня 2020 року іншим фізичним особам - підприємцям ТМЦ та транспортні засоби на загальну суму 2896920,81 грн., у т.ч. ПДВ 482951,14 грн. Однак, первинні документи які б підтверджували факт надання послуг оренди (актів надання послуг оренди, тощо) не надано, податкові зобов'язання з ПДВ за період з липня по грудень 2020 року не нараховувались, податковий облік ТМЦ та транспортних засобів не вівся, витрати щодо придбання зазначених ТМЦ та транспортних засобів платником не сформовані, повідомлення за формою N20-ОПП про всі об'єкти оподаткування платником не надавались.
Крім того, як вбачається із документів наданих до перевірки, вартість автотранспортних засобів та майна (ТМЦ) переданих суб'єктам підприємницької діяльності, у періоді охопленого перевіркою, складає 2896920,81 грн., в т.ч. ПДВ 482951,14 грн., у той же час очікувана річна сума орендної плати по наданим до перевірки договорах оренди автотранспортних засобів та майна (ТМЦ) складає лише 28000,00 грн. (з ПДВ).
Виходячи з наведеного, за результатами перевірки були зроблені висновки, що транспортні засоби та майно (ТМЦ), вказані у договорах призначаються не для використання в господарській діяльності платника податку з метою отримання прибутку, а з метою безпідставного отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Протокольною ухвалою суду від 16.09.2021 продовжено процесуальний строк підготовчого провадження до 23.10.2021 та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 11.10.2021.
Протокольною ухвалою суду від 11.10.2021 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 23.11.2021 та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 11.11.2021.
Ухвалою суду від 11.11.2021 витребувано від відповідача інформацію: по яких саме господарських операціях здійснених позивачем та описаних в розділі 3.1 акту документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 15.02.2021, контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 482950,00 грн, визначивши суми податкових зобов'язань окремо по кожній із господарських операцій.
Цією ж протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.12.2021.
Протокольною ухвалою суду продовжено процесуальний строк розгляду справи до 01.02.2022 та оголошено перерву до 27.01.2022.
На виконання вимоги ухвали суду від 11.11.2021 відповідачем подано до суду 30.12.2021 клопотання про доручення доказів, а саме: копії листа Відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ управління податкового аудиту ГУ ДПС у Тернопільській області від 30.12.2021 №88/19-00-07-03-06.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2022 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 01.03.2022.
Ухвалою суду від 28.02.2022 відкладено розгляд справи на 25.03.2022.
Ухвалою суду від 25.03.2022 відкладено розгляд справи на 01.04.2022.
Представником позивача подано до суду 28.03.2022 клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 01.04.2022 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20 - основний), надання в оренду офісних машин і усталювання, у тому числі комп'ютерів (КВЕД 77.33), надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (КВЕД 77.39), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11), роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26), надання послуг таксі (КВЕД 49.32), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (КВЕД 77.11), тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №95 від 28.01.2021 та наказу №53-п від 28.01.2021 ГУ ДПС у Тернопільській області та наказу про продовження терміну проведення перевірки №100-п від 04.02.2021 посадовими особами контролюючого органу відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Копію направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки №95 від 28.01.2021 та копію наказу №53-п від 28.01.2021 вручено під розписку ФОП ОСОБА_1 та копію наказу про продовження терміну проведення перевірки №100-п від 04.02.2021 вручено під розписку 04.02.2022 ФОП ОСОБА_1 .
Перевірка проводилась з 29.01.2021 по 08.02.2021.
За результатами вказаної вище перевірки ГУ ДПС в Тернопільській області складено акт №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 від 15.02.2021 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету” встановлено порушення: п.44.1 ст.44, 198.5 ст.198, п. 200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ та суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2020 року на 477118,00 грн.
Від позивача ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області 12.03.2021 було подано заперечення б/н від 10.03.2021 на акт перевірки №532/19-00-07-03-03/ НОМЕР_1 від 15.02.2021.
Розгляд заперечення було проведено 23 березня 2021 року постійно діючою комісією з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок ГУ ДПС у Тернопільській області, про що представник платника був повідомлений листом від 16.03.2021 №3781/6/19-00-07-03-11/6071.
Постійною комісією з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Тернопільській області колегіально прийнято рішення про не врахування заперечення платника №б/н від 10.03.2021 (вх.№9922/6 від 12.03.2021) на акт від 15.02.2021 №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 .
За результатами розгляду заперечення складено протокол №17 від 23.03.2021 та висновок від 23.03.2021 №41/19-00-07-03/ НОМЕР_1 .
Про розгляд заперечення платника повідомлено листом від 24.03.2021 №4483/6/19-00-07-03-11/6877.
За результатами розгляду заперечень платника та акта перевірки від 15.02.2021 №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Тернопільській області 29 березня 2021 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №000149210703, яким зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування в розмірі 477118,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 119279,50 грн (аркуш справи 31).
Позивач не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням подано до контролюючого органу 13.04.2021 скаргу про перегляд та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2021 №00014920703.
Рішенням ДПС України від 08.06.2021 №12821/6/99-00-06-01-04-06 частково задоволено скаргу ОСОБА_1 скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 29.03.2021 №0001490703 в частині штрафних санкцій у розмірі 71567,70 в іншій частині ППР залишено без змін.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 16.06.2021 складено податкове повідомлення - рішення №00031220703 (форми “В1”), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 та п. 200.14 ст. 200 ПК України та на підставі акта перевірки №532/19-00-07-03/ НОМЕР_1 від 15.02.2021, з врахуванням Рішення про результати розгляду скарги №12821/6/99-00-06-01-04-06 від 08.06.2021, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст.198, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України та зменшено ОСОБА_1 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 477118,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 47711,80 грн.
Не погодившись з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 16.06.2021 №00031220703 (форми “В1”), позивач оскаржив вказане рішення суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.44.1ст.44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з положеннями ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України).
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено ст.78 ПК України.
Згідно з пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Аналіз наведених норм ПК України свідчить, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.
У такому разі перевірка від'ємного значення ПДВ (а не перевірка безпосередньо достовірності суми бюджетного відшкодування) не буде різною за своєю суттю за умови, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.
Такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №808/2911/17.
Судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2020.
У рядку 19 вказаної декларації зазначено розмір від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 517881,00 грн.
Таким чином, у зв'язку з поданням позивачем податкової декларації з податку на додану вартість із зазначенням від'ємного значення у сумі, що є більшою 100 тис.грн, з урахуванням приписів пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України, у відповідача були підстави для прийняття наказу про проведення відповідної перевірки.
У пункті 83.1 статті 83 ПК України зазначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п.85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України).
За приписами п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Таким чином, положеннями зазначених правових норм визначено обов'язок платника податків надавати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності та наслідки неподання таких документів.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація)-документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Суд зазначає, що п.1 розділу І “Загальні положення” Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок №21) визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II “Адміністрування податків, зборів, платежів” подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V “Податок на додану вартість” ПК України.
Пунктом 6 розділу І “Загальні положення” Порядку №21 передбачено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.
Відповідно до п.6 розділу ІІІ “Порядок оформлення та подання податкової звітності” Порядку №21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Відповідно до пп.5 п.4 розділу V “Порядок заповнення податкової декларації” Порядку №21, у рядку 16 відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.
У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.
У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.
Відповідно до пп.5 п.5 Розділу V “Порядок заповнення податкової декларації” Порядку № 21, сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.
Так, судом встановлено, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року задекларувало від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19) в сумі 517881,00 грн.
Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно із п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:
- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду
Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.
В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.198.5 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_1 не нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість по раніше придбаних ТМЦ, що використовувались не в межах господарській діяльності, внаслідок чого занижено показник у рядку 4.1 (колонка Б) декларацій з ПДВ, поданих за період з квітня по грудень 2020 року на загальну суму 482951,14 грн.
За період з лютого по грудень 2020 року ФОП ОСОБА_1 придбано ТМЦ, податок на додану вартість з придбання яких включено до податкового кредиту в періодах виписки податкових накладних в розмірі 482951,14 гривень.
Зокрема, включено до податкового кредиту:
- за квітень 2020 року - ПДВ в розмірі 1357,40 грн. придбання автомобільних шин Kingrun Phanton К3000 245/45 R20 103W XL у ФОП ОСОБА_2 на загальну сум придбання 8144,40 грн.;
- за серпень 2020 року - ПДВ в розмірі 8637,33 грн. за технічне обслуговування приватного автомобіля Mazda СХ-9, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , проведеного ПП - АВТОЦЕНТР “ЛИГА-ІІ” на загальну суму ремонту 51824,00 грн.;
- за листопад 2020 року - ПДВ в розмірі 262057,67 грн. по придбанню у приватну власність легкового автомобіля Jaguar F-Pace, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , у ТОВ “Імпері Моторз”) на загальну суму придбання 1572345,97 грн.;
- за грудень 2020 року - ПДВ в розмірі 1964,05 грн. по придбанню килимків багажного відділення гумових (J-T4A16371), комплекту килимків гумових (Х761, Х761, І-Т4А5564) на загальну суму придбання 11784,30 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено в декларації з ПДВ суми по придбаним ТМЦ та транспортному засобу, використання яких у господарської діяльності платника не підтверджено відповідними первинними документами.
Зокрема зазначено, що відповідно до наданих до перевірки договорів оренди транспортних засобів та договорів оренди майна ФОП ОСОБА_1 було передано протягом липня - грудня 2020 року іншим фізичним особам - підприємцям ТМЦ та транспортні засоби на загальну суму 2896920,81 грн., у т.ч. ПДВ 482951,14 грн. Однак, первинні документи які б підтверджували факт надання послуг оренди (актів надання послуг оренди, тощо) не надано, податкові зобов'язання з ПДВ за період з липня по грудень 2020 року не нараховувались, податковий облік ТМЦ та транспортних засобів не вівся, витрати щодо придбання зазначених ТМЦ та транспортних засобів платником не сформовані, повідомлення за формою № 20-ОПП про всі об'єкти оподаткування платником не надавались.
Щодо підтвердження факту надання послуг оренди, суд зазначає, що згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України “За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк”. Тобто не йде мова про надання "послуги".
Надання акту приймання-передачі є необхідним тоді, коли потрібне підтвердження надання послуги (виконання роботи) договірним сторонам. У відносинах між позивачем та орендарями таке підтвердження не потрібно жодній із сторін, і у разі розірвання договору орендар не стане здійснювати оплату.
Тому висновки податкових органів щодо оформлення акту надання послуг оренди не мають жодної підстави та судом не приймаються.
Таким чином, суд зазначає, що підтверджуючим первинним документом факту здійснення платником податку операції з передачі майна в оренду є акт приймання-передачі майна в оренду.
При цьому первинними документами, що підтверджують факт здійснення платником податку операції з постачання послуг із оренди майна за договором оренди, можуть бути: акт приймання-передачі послуг із оренди майна за відповідним договором оренди, який підтверджує факт надання таких послуг; платіжний документ, що підтверджує оплату за послуги із оренди майна.
Судом досліджено наявні в матеріалах справи укладені позивачем договора оренди, а саме: договір б/н від 27.11.2020, складеного з ФОП ОСОБА_3 на оренду легкового автомобіля Jaguar F-Расе, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , договір оренди транспортного засобу б/н від 23.07.2020 складеного з ФОП ОСОБА_4 на оренду легкового автомобіля Маzdа СХ-9, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , договір оренди майна б/н від 01.07.20202 з ФОП ОСОБА_5 , договір оренди майна з ФОП ОСОБА_3 , договір оренди майна від 31.07.2020 з ФОП ОСОБА_6 , факт надання зазначених послуг оренди підтверджено актами приймання-передачі які наявні в матеріалах справи та були надані позивачем і при проведені перевірки, що не заперечується відповідачем.
Також, податковий орган зазначає, що позивачем не надано документів щодо відображення у бухгалтерському обліку придбаного транспортного засобу, документів щодо амортизації основних засобів і доказів того, чи така амортизація стосувалась придбаного транспортного засобу, ТМЦ за наслідками придбання яких позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту (Книга обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби), розрахунку амортизації основних засобів з урахуванням підпункту 177.4.9 пункту 177.4 статті 177 ПКУ, актів введення в експлуатацію основних засобів та їх списання, розрахунок амортизації до оборотно-сальдової відомості, як і самої відомості. Не надано жодних доказів ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, в тому числі і автомобіля.
Проте, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.
Фактичне придбання даних товарів відповідачем не заперечується. Разом з тим, контролюючий орган не підтверджує правомірність формування податкового кредиту за даними витратами, оскільки не визнає їх як такі, що використані в господарській діяльності платника податків, зокрема, податковий орган прийшов до такого висновку, оскільки не сформовані витрати щодо їх придбання, проте суд не погоджується із такою позицію відповідача, виходячи з наступного.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 177 ПК України регламентовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.п.177.4.1-177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Відповідно до п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України, зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Отже, наведеними нормами визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Аналіз положень цих правових норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту фізичними особами - суб'єктами господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування, є використання придбаних транспортних засобів, інших основних фондів та товарів в оподатковуваних операціях, у межах їх господарської діяльності та наявність належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку. Підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. Однак, не підлягають амортизації та не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, до яких відносяться: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Так, у акті перевірки не відображено зв'язок витрат позивача з її фінансово-господарською діяльністю, а посилання контролюючого органу на норму Податкового кодексу України щодо не зазначення позивачем таких витрат у Книзі обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби) є не обґрунтованим, оскільки це не є обов'язком позивача та з наданих документів фінансово-господарської діяльності позивача вбачається, що наведені вище витрати є витратами від господарської діяльності та напряму пов'язані з отриманими доходами від цієї діяльності.
Отже, висновки податкового органу щодо не сформування витрат щодо придбання зазначених ТМЦ та транспортних засобів є необґрунтованими та безпідставними.
Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.
Крім того, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 не веде балансову вартість груп основних фондів є також необґрунтованими, оскільки в силу пункту 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” Загальні положення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, норми Національного положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності). Тобто у фізичної особи-підприємця відсутній обов'язок ведення балансової вартості груп основних фондів, а тому такий висновок податкового органу є безпідставним.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_7 здійснює наступні види діяльності: надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20 - основний), надання в оренду офісних машин і усталювання, у тому числі комп'ютерів (КВЕД 77.33), надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. (КВЕД 77.39), роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.25), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11), роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.26), надання послуг таксі (КВЕД 49.32), надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (КВЕД 77.11), тощо.
ФОП ОСОБА_1 є власником та використовує у своїй підприємницькій діяльності нежитлові приміщення розташовані за адресою АДРЕСА_1 та за адресою АДРЕСА_1 , а також автомобілі МАZDA СХ-9, д.н.з. НОМЕР_2 та JAGUAR F-РАСЕ, д.н.з. НОМЕР_3 .
Суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Проте, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними, допустимими та достовірними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Під час розгляду справи контролюючим органом не надано доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договору, що їх регламентують, позивач має відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності із встановленими обставинами свідчать про факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 826/1158/18, яка в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, врахована судом у спірних правовідносинах.
Суд також враховує, що придбані позивачем автомобілі використовують ним у своїй господарській діяльності та надаються в оренду, що відповідає видам його діяльності за КВЕД.
З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, договорами оренди, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями та ін.), підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем та транспортних засобів з метою використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.
Суд також зазначає, що за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару та використання його в господарській діяльності, наведені відповідачем в акті перевірки доводи не можуть свідчити про штучне формування позивачем даних податкового обліку.
Також, суд зазначає, що відповідно до пп. 2 п. 4 Розділу III, зміст акта (довідки) документальної перевірки Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 р. №727, описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово- господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.
Разом з тим, у даному випадку контролюючим органом не вказано господарських операцій, при здійсненні яких вчинено порушення та не зазначено первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, не наведено регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Також суд зазначає, що на вимогу ухвали суду про надання інформації про те, по яких саме господарських операціях здійснених позивачем та описаних в розділі 3.1 акту документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 15.02.2021, контролюючим органом встановлено заниження податкових зобов'язань на загальну суму 482950,00 грн, визначивши суми податкових зобов'язань окремо по кожній із господарських операцій, відповідачем надано ідентичні відомості, які наявні в акті перевірки без визначення суми податкових зобов'язань по кожні господарські операції, що дає підстави для висновку суду про те, що даний акт складений з порушенням вимог Порядку та на підставі таких загальних висновків податкового органу не можливо встановити, які саме ТМЦ на думку відповідача не використовуються позивачем у господарській діяльності.
Більше того, суд зазначає, що контролюючий органом у відзиві зазначає, що засобів та майна (ТМЦ) переданих суб'єктам підприємницької діяльності, у періоді охопленого перевіркою, складає 2896920,81 грн., в т.ч. ПДВ 482951,14 грн., у той же час очікувана річна сума орендної плати по наданим до перевірки договорах оренди автотранспортних засобів та майна (ТМЦ) складає лише 28000,00 грн. (з ПДВ). Наданими до перевірки договорами оренди майна (ТМЦ) не передбачена компенсація вартості переданого майна (ТМЦ), вартість якого складає менше 20000,00 грн., що може свідчити про безоплатну передачу майна (ТМЦ) іншим суб'єктам підприємницької діяльності на загальну суму 1623684,14 грн. (з ПДВ).
Проте, з аналізу надано акта перевірки, судом встановлено, що в ньому не міститься такого висновку, який зазначений у відзиві. Крім того, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а тому дане твердження відповідача судом не приймається до уваги.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення та відзив на позов, і не довів суду правомірності вчинених ними дій та прийнятих рішень.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача, а відтак вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5248,31 грн., який підлягає стягненню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №00031220703 від 16.06.2021.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 5248 грн 31 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 06 квітня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637);
Головуючий суддя Осташ А.В.