про відмову у відкритті апеляційного провадження
05 квітня 2022 року м.Рівне
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду ? ОСОБА_1 , перевіривши апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12017180000000031 від 28 січня 2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 за ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 за п.п.6,9 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК України, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 2 (два) місяці, з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок відбуття покарання ОСОБА_4 ухвалено рахувати з 28.01.2017 року, з моменту затримання.
Відповідно до ст. 72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув'язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_4 звільнено з під варти в залі суду.
ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 2 (два) місяці, з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок відбуття покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 28.01.2017 року, з моменту затримання.
Відповідно до ст. 72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_2 термін попереднього ув'язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_2 звільнено з під варти в залі суду.
ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання:
за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 2 (два) місяці, з конфіскацією всього належного йому майна;
за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (семи) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 2 (два) місяці, з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок відбуття покарання ОСОБА_3 ухвалено рахувати з 28.01.2017 року, з моменту затримання.
Відповідно до ст. 72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_3 термін попереднього ув'язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.01.2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На період до набрання вироком законної сили змінено ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
ОСОБА_3 звільнено з під варти в залі суду.
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263 КК України та призначено покарання:
за ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 2 (два) місяці, з конфіскацією всього належного йому майна;
за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років;
за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
за п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок відбуття покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з 28.01.2017 року, з моменту затримання.
Відповідно до ст. 72 КК України, зараховано в строк відбутого покарання ОСОБА_5 термін попереднього ув'язнення, починаючи з 28.01.2017 року по 04.03.2022 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше як на 60 днів, до 03.05.2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , солідарно, на користь держави витрати на проведення експертиз в сумі 127748,80 (сто двадцять сім тисяч сімсот сорок вісім) гривень 80 копійок.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Не погодившись з даним вироком обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подано апеляційні скарги, в яких покликаються на несправедливість вироку, оскільки ОСОБА_5 не мав умислу на вбивство батька потерпілого ОСОБА_6 . Зазначають, що постріли з автомата відбулися в гаражі в той момент, коли потерпілий ОСОБА_6 намагався вирвати у ОСОБА_5 з рук автомат, а його батько в цей час перебував не в гаражі, а на подвір'ї. Вказують, що ця обставина була також встановлена в судовому засіданні під час допиту самого потерпілого ОСОБА_6 , але не була взята до уваги при ухваленні вироку.
Просять скасувати вирок Рівненського міського суду від 04 березня 2022 року та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд, під час якого дослідити всі докази і прийняти справедливе судове рішення.
ОСОБА_5 в поданій апеляційній скарзі покликається на незаконність вироку суду першої інстанції, вважає, що ухвалений з грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства.
Звертає увагу на ту обставину, що в своїх показах зазначав, що не мав умислу на вбивство батька потерпілого ОСОБА_6 , а постріли з автомата відбулися під час того, коли ОСОБА_6 виривав у нього з рук автомат. Суд у вироку зазначив, що він навмисно направив автомат на батька ОСОБА_6 та провів постріли в його сторону.
Просить скасувати частково вирок Рівненського міського суду від 04 березня 2022 року, а саме в частині визнання судом його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 2 місяці з конфіскацією належного йому майна, а також визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.п.6,9 ч.2 ст. 115 КК України та призначеного покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього належного йому майна, так як не мав умислу на вбивство батька потерпілого ОСОБА_6 і не мав жодного відношення до викрадення ОСОБА_4 мішка з бурштином з гаража ОСОБА_6 .
Ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 та п.п.6,9 ч.2 ст.115 КК України, частково дослідивши в судовому засіданні відповідні матеріали кримінального провадження.
Перевіривши апеляційні скарги, суддя-доповідач вважає, що у відкритті провадження необхідно відмовити за таких підстав.
Згідно п.1 ч.1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені вироки, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Частиною 3 ст. 349 КПК України передбачено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 393 КПК України, обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, має право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується його інтересів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд, приймаючи до уваги те, що обвинувачені вказали, що визнають всі обставини, викладені в обвинувальному акті стосовно часу, місця та обставин вчинення інкримінованих злочинів, що їх позиція є добровільною, тиску на них не чинилось, у вчиненому щиро розкаюються (обвинувачений ОСОБА_5 , зокрема, зазначив, що дуже жалкує, що куля, яка вилетіла з його автомата поцілила в батька потерпілого ОСОБА_6 і призвела до його смерті), просили суд суворо їх не карати, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, допитавши потерпілих, визнав в порядку ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, які стосуються особи обвинувачених, характеризуючих даних на них.
При цьому суд з'ясував, що всі учасники судового провадження, яким було роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції не було.
Однак зі змісту апеляційних скарг вбачається, що обвинуваченими вирок оскаржено виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим згідно з положеннями ст.394 КПК України, заперечуючи обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України. Зокрема, доводи апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зводяться до оскарження вироку, що стосується інтересів обвинуваченого ОСОБА_5 .
Згідно ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначені обставини, а також норму ч.4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження.
Керуючись ст. 399 КПК України, суд, ?
Відмовити у відкритті провадження за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2022 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12017180000000031 від 28 січня 2017 року відносно ОСОБА_4 за ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_3 за ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 за п.п.6,9 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК України.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати особам, які подали апеляційні скарги, разом з апеляційними скаргами та усіма доданими матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя Рівненського апеляційного суду ОСОБА_1