Справа № 531/5/22 Номер провадження 22-ц/814/884/22Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
05 квітня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Хайнака Т.Л., на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2021 року,
у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Управління державної міграційної служби в Полтавській області, про встановлення факту, що має юридичне значення
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У січні 2022 року ОСОБА_1 оглу через свого представника, адвоката Хайнак Т.Л., звернувся до Карлівського районного суду Полтавської області у порядку окремого провадження до Управління державної міграційної служби в Полтавській області і з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просив встановити факт, що має юридичне значення - факт народження своєї баби, ОСОБА_2 , в селі Павлівка, Машівського району, Полтавської області, з метою подальшого оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2021 року заяву адвоката Хайнака Т.Л., подану в інтересах ОСОБА_1 повернуто заявнику.
короткого змісту вимог апеляційної скарги
Із вказаною ухвалою не погодився заявник, ОСОБА_1 , та оскаржив її в апеляційному порядку через свого представника.
В апеляційній скарзі прохає ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2021 року скасувати та направити справу до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала винесена порушенням норм процесуального права, порушує гарантоване право на доступ до правосуддя, закріплене у ч. 1, 5 ст. 4, ст. 496 ЦПК України.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Главою 6 ЦПК України «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не передбачено відмови у відкритті провадження.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи
Відзив на апеляційну скарг від заінтересованої особи до суду апеляційної інстанції не надходив.
встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2022 до Карлівського районного суду Полтавської області надійшла заява адвоката Хайнак Т.Л. в інтересах ОСОБА_1 у порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заявник, ОСОБА_1 , є громадянином Республіки Азербайджан; адресою проживання заявника у заяві зазначено: АДРЕСА_1 .
Заінтересованою особою у заяві вказано Управління державної міграційної служби в Полтавській області, що за адресою 36000, вул. Пушкіна, 63, м. Полтава, 36000.
Також, з матеріалів справи вбачається, що після надходження заяви до суду головуючим суддею у справі 10.01.2022 за вих. № 531/6/22/248/22 у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлено запит до Карлівської міської ради Полтавської області для встановлення відомостей про зареєстроване місце проживання заявника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 11).
Виконавчим комітетом Карлівської міської ради надано відповідь за вих. №04-41/118 від 18.01.2022, що за даними реєстру територіальної громади виконавчого комітету Карлівської міської ради за вказаними параметрами запиту відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 оглу відсутні (а.с 12).
Встановивши, що заявник не зареєстрований за адресою, вказаною ним у заяві, місцевий суд дійшов висновку про те, що справа не підсудна Карлівському районному суду Полтавської області та постановив ухвалу про повернення заяви заявнику, роз'яснивши, що заяву слід подати до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Особливості розгляду справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені Главою 6 Розділу IV ЦПК України, зокрема щодо підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 291ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За положеннями ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України з урахуванням особливостей розгляду цих справ, встановлених Розділом IV ЦПК України «Окреме провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
За змістом ст. 33 Конституції України передбачено, що кожний, хто на законних підставах перебуває на території України, має право вільно пересуватися, вибирати місце проживання, залишати територію України. Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід'ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 р. (ч. 1 ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 р. (ст. 12), Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. (ст. 2) та іншими міжнародно-правовими актами.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» прямо передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, зі змісту наведених норм права слідує, що заяви фізичних осіб про встановлення факту, що має юридичне значення, можуть подаватись у порядку окремого провадження до суду за фактичним місцем проживання заявників, оскільки вимога реєстрації такого місця проживання заявників для відповідного подання заяви до суду в даному випадку законом не встановлена (ч. 1 ст. 316 ЦПК України).
Як вбачається з ухвали місцевого суду, повертаючи позовну заяву місцевий суд керувався вимогами ч. 1 ст. 27 та ч. 1 ст. 316 ЦПК України.
Разом з тим, зазначені норми цивільно-процесуального права не містять таких правових наслідків як повернення заяви заявнику.
Підстави повернення заяви врегульовано статтею 185 ЦПК України.
До таких випадків належить не усунення недоліків позовної заяви у визначений судом строк та у випадках, передбачених частиною 4 даної статті:
1) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
2) порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу);
3) до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви;
4) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;
5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України;
6) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
7) до заяви не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Жодної з даних підстав для повернення заяви місцевим судом в оскаржуваній ухвалі не зазначено, що є підставою для її скасування.
Щодо доводів апеляційної скарги про передачу справи до належного суду.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення про зазначено адресу фактичного проживання АДРЕСА_2 , що відповідає територіальній юрисдикції Карлівського районного суду Полтавської області.
Відсутність реєстрації заявника за вказаною адресою не має наслідком повернення заяви судом, оскільки заяви фізичних осіб про встановлення факту, що має юридичне значення, можуть подаватись до суду за фактичним місцем проживання заявників, і вимога реєстрації такого місця проживання заявників для відповідного подання заяви до суду, в даному випадку, законом не встановлена (ч. 1 ст. 316 ЦПК України).
Частинами 8, 9 статті 187 ЦПК України визначено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Місцевий суд не встановив до територіальної підсудності якого суду належить розгляд даної справи. В разі встановлення судом, що справа не підсудна цьому суду, суд повинен передати справу на розгляд належного суду, а не повертати заяву.
Разом із тим, суд першої інстанції не звернув уваги, що заявник є громадянином іншої держави, тому при визначенні підсудності справ з іноземним елементом норми мав враховувати норми ст. 497 ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право».
Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме вирішення питання відкриття провадження у справі.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Місцевий суд не врахував, що для справ окремого провадження визначені особливі правила підсудності та дійшов помилкового висновку про непідсудність справи Карлівському районному суду Полтавської області, що суперечить фактичним обставинам справи, та постановив ухвалу про повернення заяви заявнику в порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 3, 4 ст. 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Хайнака Т.Л., на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2021 року - задовольнити частково.
Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 24 січня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко