Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16522/21 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М.
Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.
04 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б, Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання Дяченко Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/16522/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2021 року, яка постановлена суддею Полонцем С.М.
У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на свою користь матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих пенсійних виплат, завданої Законом, що визнаний неконституційним за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 у загальному розмірі 520395,18 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що є особою, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи з дитинства в зв'язку з наслідками аварії на ЧАЕС. Через незастосування територіальним органом Пенсійного Фонду України положень ст. 54 ч.3 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ним отримано матеріальну шкоду, пов'язану з недоотриманням пенсії у вказаний вище період.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що справа відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства так як позивач не просить вирішити публічно-правовий спір.
Правом подати відзив відповідачі не скористались.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки пред'явлений до суб'єкта владних повноважень, як органу, який проводить нарахування та виплати. У зв'язку з чим, відмовив у відкритті провадження у справі, роз'яснивши позивачу право на звернення до суду із вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами ч.1 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Відповідачем у вказаній справі є держава в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Державної казначейської служби України, які є суб'єктами владних повноважень.
Предметом спору є матеріальна шкода у вигляді недоотриманої пенсії, передбаченої ст. 54 ч. 3 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Конституційного Суду України врегульовано строк та спосіб його виконання та передбачено, що частина третя статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Вирішення даного спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов'язаний із здійсненням суб'єктом владних повноважень управлінських функцій з приводу нарахування та виплат пенсії позивачці. Такий висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №757/63985/16 (постанова від 4 березня 2020 року).
За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував положення п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 квітня 2022 року.
Головуючий Судді