Справа № 758/14723/20
Категорія
21 лютого 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
за участю
позивачів ОСОБА_1
ОСОБА_2
представника позивачів ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нумеріцька Світлана Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Наталія Іванівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеною позовною заявою про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що вони стали власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу укладеного 25 лютого 2003 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ємельяновою Г.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 242.
21 травня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 був укладений договір позики на суму 152 640 грн, що за курсом продажу доларів США станом на 21 травня 2010 року складав 19 200 доларів CША строком в один рік.
Того ж дня, 21 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькою С.П., було посвідчено ще два договори в забезпечення виконання вищевказаного договору позики між позивачами та ОСОБА_6 , а саме: Договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 898 та Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, зареєстрованого в реєстрі за № 900.
07 грудня 2018 року ОСОБА_1 , яка також була стороною договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, померла.
Договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 21 травня 2010 року нотаріусом позивачам вручено не було. Позивачі вважають, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, повинен бути визнаний в судовому порядку недійсним у зв'язку з наступним.
Даний договір по своїй суті є договором з відкладальною умовою, тобто правові наслідки за даним договором повинні наступити тільки у разі невиконання позивачами боргових зобов'язань за договором позики від 21 травня 2010 року з ОСОБА_6 .
Згідно п. 4.1 даного договору право власності на квартиру виникає у Іпотекодержателя після виникнення відкладальної обставини, визначеної в п. 6.2 цього Договору.
Позивачі вважають, що відкладальна умова за даним договором не настала, оскільки вони сплатили кошти, що підтверджується розпискою ОСОБА_6 і про що достовірно було відомо нотаріусу ОСОБА_7 . Вважають, що ОСОБА_6 штучно створив настання відкладальної обставини, перебуваючи у змові з нотаріусом Коноваловою Е.А.
29 листопада 2010 року в рахунок виконання умов договору позики від 21 травня 2010 року позивачі повернули ОСОБА_6 19200 доларів США, які перепозичили в ОСОБА_8 , що підтверджується договором позики, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 3052, про що ним в присутності нотаріуса ОСОБА_9 , була написана та передана розписка.
Таким чином, позивачі вважали, що вони виконали своє грошове зобов'язання за договором позики від 21 травня 2010 року, укладеним ними з ОСОБА_6 .
Нотаріус ОСОБА_7 , в порушення умов договору, належним чином виконання позивачами зобов'язання не оформила. Крім того, на думку позивачів, нотаріус Коновалова Е.А., добре знаючи про те, що ними було повернуто грошові кошти в сумі 19200 доларів США згідно договору позики від 21 травня 2010 року, 29 червня 2011 року передала ним заяву ОСОБА_6 , про виникнення заборгованості за Договором позики від 21 травня 2010 року в розмірі 62400 доларів США.
Позивачі вважають, що даний розрахунок є безпідставним, як і сама заява.
Права позивачів стосовно спірної квартири (проживання, реєстрація) почали порушуватись тільки в 2014 році, а в грудні 2015 року, після судового рішення від 20 лютого 2015 року про їх виселення, позивачі звернулись до суду з позовом про визнання договорів недійсними.
На підставі рішення суду 15 грудня 2015 року позивачів було виселено.
Внаслідок незаконних дій відповідачів, позивачі залишились без житла, незважаючи на те, що виконали умови Договору позики від 21 травня 2010 року достроково в повному обсязі, змушені звернутись до суду за захистом своїх майнових прав в порядку ст. 16 ЦК України. Просили суд:
1. Визнати Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений 21 травня 2010 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькою Світланою Павлівною, зареєстрованого в реєстрі за № 900 недійсним.
2. Визнати Договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 03 листопада 2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Наталією Іванівною, зареєстрованого за реєстровим № 1713 недійсним.
3. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
4. Витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду м. Києві від 27.04.2021 провадження у справі було відкрито в загальному позовному провадженні, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання.
14.06.2021 відповідачем ОСОБА_4 було подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне.
10.03.2021 Київський апеляційний суд у постанові по справі № 758/15417/15-ц виніс рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеного 21.05.2010 та витребування з володіння ОСОБА_4 на користь позивачів квартиру АДРЕСА_1 відмовив. Дана постанова позивачами у касаційному порядку не оскаржувалась. Договір дарування квартири укладався між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , позивачі не є стороною даного договору, не зазначили та не надали доказів на обґрунтування того, які їх права були порушені зі сторони відповідачів при укладенні зазначеного договору. Отже, договір дарування відповідає вимогам законодавства, був спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним. Крім того, вважає, що відповідачі згідно приписів даного закону, не мають функцій реєстратора, який має право вносити записи до державного реєстру. Вважає, що позов з даного спору пред'явлено не до належних осіб.
Крім того відповідачем ОСОБА_4 подано заяву про застосування строку позовної давності.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києві від 21.07.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник позивачів ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав позов, просив про його задоволення.
Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримали доводи викладені у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов до суду не надіслав. До суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Н.І. у судове засідання не з'явилася, до суду подала пояснення, в яких просила про розгляд справи за її відсутності.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нумеріцька С.П. у судове засідання не з'явилася, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник третьої особи Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилася, до суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі та пояснення на позов.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е.А. у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд вислухавши учасників справи, які з'явилися, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 лютого 2003 року.
21 травня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого, позичальник отримує від позикодавця, а позикодавець передає у позику позичальнику грошову суму в розмірі 152 640 грн, що за курсом продажу доларів США АКБ «Правекс-Банк» станом на 21 травня 2010 року складає 19 200 доларів США. Передача грошей здійснюється під час підписання цього договору.
Пунктом 2.1. договору погоджено графік повернення грошових коштів.
Здійснення платежів визначених п. 2.1. договору може здійснюватись готівкою в межах м. Києва або в іншому місці за згодою сторін, при цьому позикодавець видає позичальнику власноручно написану розписку про отримання відповідної суми коштів (п. 2.1. договору).
Згідно положень п. 3 договору, сторони домовились про те, що:
а) вказана позика є безпроцентною;
б) остаточний розрахунок по договору позики має бути здійснено не пізніше двадцять першого травня дві тисячі одинадцятого року.
Відповідно до п. 4 договору, позикодавець має право у разі невиконання умов цього договору або порушення позичальником строків виплати більш ніж на один місяць, звернути стягнення на будь-яке майно позичальника на яке, згідно з законодавством України, може бути звернене стягнення.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за договором позики, 21 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передали в іпотеку двокімнатну квартиру площею 42,30 кв.м., жилою площею 26,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 3.2. договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцями зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором та договором позики або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.
Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладено у пункті 4 договору.
21 травня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно п. 4.1 договору право власності на квартиру виникає у іпотекодержателя після виникнення відкладальної обставини, визначеної п. 6.2. цього договору.
Підписанням цього договору сторони домовляються про перехід права власності на квартиру - предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу 31-денного строку з моменту надіслання на адресу іпотекодавців письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зазначеної вимоги.
Відповідно до п. 6.2. договору, сторони домовилися, що права і зобов'язання сторін за цим договором (крім зазначених в п. 3.2. та п. 6.3. цього договору) виникають з моменту виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання, тобто на 31 день після документального підтвердження надіслання на адресу іпотекодавців письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
29 листопада 2010 року ОСОБА_6 отримав від Цілуйко грошові кошти в розмірі 19 200 доларів США в рахунок виконання умов договору позики, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , що підтверджується розпискою.
29 червня 2011 року ОСОБА_6 направив приватному нотаріусу КМНО Коноваловій Е.А. заяву про усунення порушень та погашення заборгованості за договором позики від 21 травня 2010 року та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.
29 червня 2011 року заява ОСОБА_6 про усунення порушень та погашення заборгованості за договором позики від 21 травня 2010 року та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки направлена ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1
28 серпня 2014 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6
03 листопада 2014 року приватним нотаріусом Нумеріцькою С.П. припинено обтяження та іпотеку по квартирі АДРЕСА_1 , у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
03 листопада 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 лютого 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні шляхом виселення задоволено. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суд першої інстанції.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус КМНО Нумеріцька С.П., приватний нотаріус КМНО Коновалова Е.А., Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення - відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.01.2017 - відхилена. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 26.01.2017 - залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно копії свідоцтва про смерті серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації смерті ГТУЮ у місті Києві ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус КМНО Нумеріцька С.П., приватний нотаріус КМНО Коновалова Е.А., Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про визнання договору недійсним та таким, що не підлягає виконанню, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено повністю.
Постановою Київського Апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволена частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року - скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Нумеріцька С.П., приватний нотаріус КМНО Коновалова Е.А., Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, про визнання договору недійсним та таким, що не підлягає виконанню, витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовлено.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Суд вважає, що в обґрунтування підстав позовних вимог, позивачі не зазначають чому договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 21 травня 2010 року, а також договір дарування квартири від 03 листопада 2014 року є недійними.
Договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Отже підстави для визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21 травня 2010 року недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, відсутні.
Щодо позовної вимоги про витребування квартири на підставі ст. 388 ЦК України, суд зазначає, що вона не може бути задоволена, оскільки спірна квартира вибула з володіння позивачів не поза їх волею, а на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, що унеможливлює захист порушених прав позивачів у такий спосіб.
При цьому суд вважає доведеними обставини повернення боргу за договором позики від 21 травня 2010 року, що підтверджується розпискою, виданою ОСОБА_6 29 листопада 2010 року, яка останнім не оспорювалась.
Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.
Так, Верховний Суд України у пункті 11 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначив, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з тих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому є безпідставними.
Отже у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити, при цьому не застосовувати ст. 256, 267 ЦК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нумеріцька Світлана Павлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Наталія Іванівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів, витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- позивач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
- відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;
- третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нумеріцька Світлана Павлівна, місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Анни Ахматової, будинок 35, приміщення 280-А;
- третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 31;
- третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Васильєва Наталія Іванівна, місцезнаходження: 02000, м. Київ, вул. Олександра Довженка, будинок 14, офіс 5;
- третя особа - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602.
Суддя Д. В. Петров