Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/9/22
номер провадження 2/695/585/22
06 квітня 2022 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Середи Л.В.
за участю секретаря - Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 13569.81 грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернувся ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 06.07.2012 року, відповідно до якої позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 8000 грн..
Позивач наполягає, що свої зобов'язання за кредитом ОСОБА_2 належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.05.2020 року. Оскільки на день смерті позичальника існувала заборгованість по кредитному договору перед Банком, останній на адресу Золотоніської міської державної нотаріальної контори направив претензію кредитора. За повідомленням нотаріальної контори спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».
Вимоги покладення на спадкоємців виконання грошового зобов'язання спадкодавця позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 була зареєстрована та фактично проживала разом із ОСОБА_2 , що стверджується даними паспорту останньої. Таким чином, на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, позивач вважає відповідача такою, що прийняла спадщину, оскільки не заявила про відмову від неї.
Отже позивач наполягає, що відповідач прийняла спадщину, до складу якої входить, у тому числі кредитні зобов'язання померлого позичальника, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї, за таких обставин відповідач має задовольнити вимоги кредитора повністю, а оскільки лист-претензія позивача, який був направлений відповідачу 17.07.2021р. нею був проігнорований, позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом, яким просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 06.07.2012р. у розмірі 13569.81 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 9624.70 та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит -3945.11 грн.
Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2022р.
Ухвалою суду, яка була направлена відповідачу в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, чи клопотання про розгляд справи за участю сторін до суду не направила, хоча про час та місце розгляду справи, а також суть позовних вимог була повідомлена належним чином.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до заяви № б/н від 06.07.2012 року ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Укладений між сторонами договір складається із анкети-заяви, Умов та правил надання банківських послу. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору. ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту, відсотки, винагороди відповідно до Заяви та Умов правил надання банківських послуг.
Отримання ОСОБА_2 та користування вказаними коштами стверджується довідкою про видані банком позичальнику кредитні картки, а також випискою за кредитним договором ОСОБА_2 .
Позивач наполягає, що він свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а позичальник всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові кошти, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Згідно з даними розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 06.07.2012 року за позичальником наявна заборгованість у сумі 13596.81 грн.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_1 від 12.05.2020 року) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Золотоніським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центральгного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) 12.05.2020 року складено актовий запис за №148.
Оскільки борг за вказаним вище кредитним договором не повернуто, а місце проживання відповідачки було зареєстровано разом із позивачем, то саме остання, як спадкоємець усіх прав та обов'язків померлого, на думку позивача, має повернути зазначену суму боргу.
Згідно з ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
За приписами ст.,ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Отже, за змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
При цьому чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.
Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Як вбачається з документів, поданих позивачем до позовної заяви, 18.02.2021 року Банк направив на адресу Золотоніської міської державної нотаріальної контори претензію кредитора, крім того 06.07.2021р. банком ОСОБА_1 була направлена лист-претензія, яка, за твердженням позивача залишилася проігнорованою.
Позивач наполягає, що відповідач проживала разом із спадкодавцем, а тому в силу вимог ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки не заявила про відмову від спадщини у строк з 12.05.2020р. по 12.11.2020р.
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.,ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
При цьому згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника.
У постанові по справі № 640/6274/16-ц від 18 вересня 2019 року Верховний Суд зазначив, що правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК.
При вирішенні цієї категорії справ суди мають встановити:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в ч.ч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- дійсний розмір вимог кредитора (перевірити розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
Верховний Суд вказав, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Разом із тим судом було витребувано із Золотоніської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи померлого ОСОБА_2 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 07.10.2020р. звернулася до нотаріальної контори із заявою №332 про відмову від прийняття спадщини за законом та за заповітом після померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише, зокрема, у разі прийняття майна у спадщину.
Проте, відповідач відмовилася від належної їй спадщини за законом, про що свідчить заява в матеріалах спадкової справи.
За таких підстав відповідач не може вважатися спадкоємцем, яка прийняла спадщину в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки вона у встановлений законодавством строк та у встановленому законом порядку відмовилася від неї.
Отже доводи позивача про постійне проживання відповідача із спадкоємцем на час відкриття спадщини та застосування норм ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необґрунтованими.
Окрім того суд враховує також те, що у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 березня 2019 року у справі N 520/7281/15-ц (провадження N 14-49цс19).
Аналіз зазначених вище норм права та вказаного правового висновку Верховного Суду дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.
Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спадкодавцю ОСОБА_2 за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, його об'єм та вартість, не зважаючи на те, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є відкритою, загальнодоступною та платною.
Таким чином жодних належних доказів, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Відповідно до положень ст.,ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У даному випадку суд дійшов висновку про відсутність належних, достатніх та достовірних даних про те, що відповідач є спадкоємцем позичальника за законом або за заповітом та прийняла спадщину, а тому безпідставними є посилання позивача на те, що відповідач прийняла спадщину оскільки була зареєстрована зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, адже вказані твердження позивача спростовуються вказаними вище доказами.
Крім того, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що до його спадкоємця, окрім обов'язку по погашенню кредитних зобов'язань перейшло право на матеріальні блага, в межах вартості яких остання повинна задовольнити вимоги АТ КБ "ПриватБанк", відсутні належні та допустимі докази щодо спадкової маси на час відкриття спадщини, на підтвердження того, що саме входило до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , та вартості одержаного у спадщину майна спадкоємцями.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі зазначеного та керуючись ст.,ст. 252, 256, 258, 261, 264, 267, 509, 510, ст.,ст. 526, 530, 536, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 Цивільного Кодексу України ст.,ст., 10, ст., ст. 264, 265, 280-284 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Середа Л.В.