Справа № 554/2236/22
Дата документу 06.04.2022
Іменем України
06 квітня 2022 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Полтаві кримінальне провадження № 22022170000000032 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , одруженого, освіта вища, заступника начальника курсу Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ імені Ярослава Мудрого, у військовому званні майор, не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
26 листопада 2005 року обвинувачений ОСОБА_5 , будучи громадянином України, прийняв військову присягу, відповідно до якої урочисто присягнув, вступаючи на військову службу, завжди бути вірним, відданим Українському народові, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну і військову таємницю; присягнув виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників і ніколи не зраджувати Українському народові. Наказом 1-го заступника Голови СБУ від 15 березня 2022 року № 296-ос обвинуваченому ОСОБА_5 присвоєно військове звання майор, а наказом начальника Інституту підготовки юридичних кадрів для СБУ НЮУ ім. Ярослава Мудрого (далі - Інститут) від 08 січня 2020 року № 2-ос/ДСК його призначено на посаду заступника начальника курсу цього навчального закладу. Під час проходження служби, обвинувачений зобов'язаний, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року (далі - Статут ВС ЗСУ), та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24 березня 1999 року (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Відповідно до ст. ст. 1, 2, 3, 6, 8, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями інструкціями; неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; вважатися таким, що виконує обов'язок з військової служби, знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - рф) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
В порушення цих вимог нормативно-правових актів обвинувачений став на злочинний шлях і вчинив умисний злочин за таких обставин.
Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права президент рф володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09 грудня 1981 року № 36/103, від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV) від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ), від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі - зс рф) на територію України. 24 лютого 2022 року, військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Херсонській, Сумській, Харківській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення та здійснили окупацію частини території України, чим змінили межі території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Збройна агресія рф продовжується і по теперішній час. У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан. В умовах військової агресії рашистської орди та в зв'язку з проведенням бойових дій в передмістях Харкова й постійними артилерійськими обстрілами інфраструктури міста, вірні присязі Українському народу військовослужбовці самостійно та централізовано виходили з вказаної території для подальшого проходження служби і протистояння зс рф. За цих обставин, 07 березня 2022 року згідно з розпорядженням Першого заступника Голови СБУ, особовий склад Інституту, що в м. Харків по вул. Мироносицька, 71, підлягав переміщенню до пункту передислокації (евакуації) в м. Полтава, про що було повідомлено керівництвом Інституту, його прямими та безпосередніми керівниками обвинуваченому в усному порядку. Однак, у період проходження військової служби у військовослужбовця СБУ, майора ОСОБА_5 , з мотивів особистих поглядів та ставлення до політичної і суспільної ситуації у державі, виник злочинний умисел на ухилення від військової служби. Обвинувачений, будучи озброєним автоматом марки «АКС-74У» № НОМЕР_2 й боєприпасами до нього, реалізуючи свій злочинний умисел та бажаючи досягти мети повністю ухилитися від військової служби, діючи умисно й свідомо порушуючи вимоги ст. ст. 1, 2 Закону № 2232-XII, ст. ст. 4, 11, 16, 49, 82-84, 88 Статуту ВС ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, не виконав зазначений наказ, не здійснив необхідну передислокацію в умовах воєнного стану і не з'явився в пункт передислокації (евакуації) Інституту, що в АДРЕСА_3 , чим порушив встановлений порядок проходження військової служби та без поважних причин не з'явився на військову службу, з метою ухилення від її проходження, тобто вчинив дезертирство в умовах воєнного стану. 30 березня 2022 року обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, добровільно з'явився до УСБУ в Полтавській області, що в АДРЕСА_4 .
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 , які виразилися у нез'явленні на військову службу в умовах воєнного стану, з метою ухилення від неї (дезертирство), за ч. 4 ст. 408 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів
Допитаний в ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.
Оскільки обставини справи ніким з учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення кримінального правопорушення через службову залежність від вищестоящого керівництва.
Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, його поведінку, як під час скоєння кримінального правопорушення, так і після цього, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення і щиро розкаявся в цьому, характеристику його особи, його поведінку, як під час скоєння правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність тих, що його обтяжують, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, вважаючи, що це буде достатнім та необхідним для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.
Зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 69 КК України, вважає за можливе призначити обвинуваченому основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 408 КК України.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.
Мотиви інших рішень
Судові витрати по матеріалах кримінального провадження відсутні.
Оскільки обвинувачений засуджується до покарання, яке має відбувати реально, то суд з метою виконання вироку, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, вважає за необхідне обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , який має військове звання майор, засуджується за вчинення особливо тяжкого злочину, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 54 КК України позбавити його військового звання.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373 та 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України і призначити йому покарання з застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на два роки і два місяці.
Початок строку відбування покарання рахувати з 06 квітня 2022 року.
Речові докази по матеріалах кримінального провадження - повернути за належністю.
До набрання вироком законної сили, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити без змін.
Зарахувати в строк відбування покарання з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув'язнення, час його тримання під вартою в зв'язку з обранням щодо нього цього запобіжного заходу, з 30 березня 2022 року по 06 квітня 2022 року.
На підставі ст. 54 КК України позбавити обвинуваченого ОСОБА_5 військового звання майор.
Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1