"06" квітня 2022 р.
Справа № 150/30/22
Провадження №2/150/32/22
01 квітня 2022 року с.Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Кушнір Б.Б., за участю секретаря Короленко Ю.В., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-
ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького районного суду із позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті його діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини померлого ОСОБА_3 , з яким позивач проживав до моменту його смерті. 09 вересня 2021 року державний нотаріус Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області Ординський Ю.С. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що в ОСОБА_2 відсутні документи, які підтверджують право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) в КСП «1-Травня» с. Моївка Могилів-Подільського району Вінницької області, що стало причиною звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 12.01.2022 відкрито позовне провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27.01.2022 задоволено клопотання (Вх.№226/22-Вх. від 27.01.2022) представника позивача ОСОБА_1 про витребування від державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Ординського Ю.С. копію спадкової справи №112/2021 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підготовче судове засідання відкладено.
07.02.2022 року на виконання ухвали суду від 27.01.2022 року державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Ординським Ю.С. долучено до матеріалів справи витребувані докази.
Ухвалою суду від 07.02.2022 року підготовче судове засідання відкладено на підставі поданої 07.02.2022 року представником позивача заяви про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 23.02.2022 року закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні заявлений позов підтримав, просить його задоволити. Також забезпечив явку свідків задля підтвердження викладених в позовній заяві обставин.
Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, в матеріалах даної цивільної справи міститься відзив (Вх.№223/22-Вх. від 27.01.2022) з якого вбачається, що відповідач не має можливості забезпечити явку представника в судові засідання, просить слухати справу в їхню відсутність; позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти їх задоволення (а.с.31).
Суд дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши усі обставини, об'єктивно оцінивши усі досліджені докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_1 , актовий запис №21 (а.с.6).
Факт перебування в родинних відносинах ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підтверджується, зокрема свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №7 (а.с. 41) з якого вбачається, що ОСОБА_3 являється батьком ОСОБА_4 , а останній в свою чергу являється батьком позивача ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_3 , актовий запис №16 (а.с. 11), відповідно факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме те, що останній являється дідом позивача.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи №112/2021, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , прийняття спадщини позивачем здійснено на основі складеного заповіту від 09 серпня 1995 року, зареєстрованого в реєстрі за №13, відповідно до якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження щодо свого майна й заповів все своє майно онукові ОСОБА_2 (а.с. 40). На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , заповіт чинний, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №66352640 (заповіти/спадкові справи) (а.с. 37).
Згідно довідки №531 Бабчинецької сільської ради від 30.04.2021 року, яка міститься в спадковій справі, вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 . Також зазначено, що ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину, ним у вересні 1997 року було взято майно спадкодавця (а.с.43).
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 04.11.2021 року у цивільній справі №150/496/21 встановлено, що ОСОБА_5 , 1911 року народження, та ОСОБА_3 , 1911 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється однією і тією ж самою особою (а.с. 8-10).
Згідно довідки №235 від 07.02.2022 року, виданої виконкомом Бабчинецької сільської ради, Моївського старостинського округу, Могилів-Подільського району Вінницької області на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 57).
Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати позивача, суду показала, що 1997 року помер батько її чоловікам - ОСОБА_3 . Зазначила, що її син - ОСОБА_2 приблизно одного року доглядав дідуся, оскільки дідусь потребував догляду - був лежачий, Батько позивача був громадянином Російської Федерації та проживав в Росії, приїхав лише в 1997 року для поховання ОСОБА_3 , і знову поїхав в Росію, а позивач ОСОБА_2 ще залишився на декілька місяців за місцем проживання дідуся - ОСОБА_3 в селі Моївка. Також додатково вказала, що інших спадкоємців немає, дідусь позивача ОСОБА_3 мав ще одного сина, який помер 1994 року, тобто до смерті батька.
Свідок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у 1995 - 1998 роках працював сільським головою Моївської сільської ради, суду показав, що ОСОБА_3 помер у 1997 році, мав сина ОСОБА_4 та внука ОСОБА_2 ОСОБА_3 хворів і його обходив внук ОСОБА_2 . Спадщину ОСОБА_3 прийняв його внук ОСОБА_2 , на нього було складено заповіт. Про інших спадкоємців свідку ОСОБА_7 - невідомо.
09 вересня 2021 року державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області Ординським Ю.С. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії у зв'язку з тим, що в ОСОБА_2 відсутні документи, які підтверджують право ОСОБА_3 на земельну частку (пай) в КСП «1-Травня» с. Моївка, Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с.44).
Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області відділ у Чернівецькому районі у відповідь на запит адвоката Поліщука О.В. надано інформацію, що відповідно до технічної документації із землеустрою по передачі земельних часток (паїв) з виготовлення м державних актів на право приватної власності на землю членам СТОВ «1 Травня» с. Моївка Моївської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_3 входить в список громадян власників, які отримали сертифікат на земельну частку (пай) на території Моївської сільської ради, який затверджено розпорядженням Чернівецької РДА №85 від 18.06.2001 року «Про погодження схеми поділу та проекту організації території земельних часток (паїв) членам СТОВ «1Травня» с. Моївка (а.с. 17).
Також факт належності померлому ОСОБА_2 земельної частки (паю) в КСП «1 Травня» підтверджується: копією рішення Моївської сільської ради 17 сесії 23 скликання від 18.01.2001, в додатку до якого в списку колгоспників, які отримали сертифікат на земельну частку паю входить ОСОБА_3 , серія і номер сертифікату ВН №0121339; копією розпорядження Чернівецької райдержадміністрації №85 від 18.06.2001 року, в додатку до якого в списку колгоспників, які отримали сертифікат на земельну частку паю входить ОСОБА_3 , серія і номер сертифікату ВН №0121339 (а.с. 16, 18-24).
Відповідно до копії книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області по колективному сільськогосподарському підприємству 1-е травня Моївської сільської Ради народних депутатів (с. Моївка «1Травня») за номером 2887 від 05.12.1996 року, записано ОСОБА_3 , який отримав сертифікат серія ВН №0121339, розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 2,38 та міститься підпис тримача даного сертифікату, чим підтверджується факт отримання ОСОБА_3 вказаного сертифіката (а.с. 54-56).
Відтак, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, яка складалась, зокрема, із земельної частки (паю), яка розташована на території Моївської сільської ради, розміром 2,38 умовних кадастрових гектарів, сертифікат серії ВН №0121339.
Однак, сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачем втрачено, про що зроблено оголошення в газеті «Чернівецька зоря» №5 від 04.02.2022року (а.с.58).
Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини щодо спадкування, які регламентують порядок набуття права на спадщину і регулюються Конституцією України, ЦК УРСР, ЦК України, ЗК України та ЦПК України.
Згідно зі ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
З огляду на те, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася та була прийнята до 01 січня 2004 року, то правовідносини, що виникли з переходом прав та обов'язків в порядку спадкування, регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Зазначене відповідає вимогам ст.58 Конституції України, пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, роз'ясненням, що містяться в абз.3 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», а також у висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеному у справі №556/1354/15-ц.
Частина 1 ст.58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частинами 1, 3 ст.5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулюються актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Пунктом п'ятим Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм.
Відповідно до висновку Верховного Суду від 18.01.2018 року, викладеного у справі №556/1354/15-ц, «За змістом ч.ч.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01.01.2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини. Як ч.2 ст.1220 ЦК, так і ст.525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004 року, а в разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним зі спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року».
Таким чином, відповідно до зазначених нормативних актів та роз'яснень, а також правового висновку Верховного Суду, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилася і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Так, відповідно до ч.1 ст.6 ЦК УРСР встановлено перелік способів захисту цивільних прав шляхом: визнання цих прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов'язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.
Тобто, за змістом ст.6 ЦК УРСР, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.
За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно з ч.1 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (ст.526 ЦК УРСР).
Частиною першою статті 534 ЦК УРСР встановлено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціями», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
За приписами ст.524 ЦК УРСР та ст.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року № 666/94, право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом і передбачає перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Із досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за заповітом, і є його онуком, і прийняв спадщину після смерті діда, так як проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини і фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, не відмовився від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, що підтверджується зібраними по справі доказами.
Однак, своїх спадкових прав на земельний пай, який належав ОСОБА_3 згідно сертифіката серії ВН №0121339, ОСОБА_2 у нотаріальному порядку не оформив через відсутність сертифіката.
Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Відповідно до положень ч.ч.1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частинами 1 та 3 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Із досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом померлого ОСОБА_3 , є його онуком, прийняв спадщину після смерті діда, оскільки проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини і фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, протягом піврічного терміну від спадщини не відмовився. Дані обставини підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та показами допитаних в судовому засіданні свідків.
Також матеріалами справи підтверджено факт наявності у спадкодавця на момент смерті права на земельну частку (пай), що знаходиться в адміністративних межах села Моївка Могилів-Подільського району Вінницької області, площею 2,18 умовних кадастрових гектара, яке належало ОСОБА_3 згідно сертифіката серії ВН №0121339, який було втрачено, що позбавило позивача права на оформлення своїх спадкових прав в нотаріальному порядку та стало підставою для звернення з даним позовом.
Визнання за позивачем права на земельну частку (пай) не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв лише позивач.
Належних доказів звернення інших спадкоємців про прийняття спадщини на момент розгляду справи та прийняття такої спадщини іншими спадкоємцями матеріали справи не містять.
Враховуючи, що право ОСОБА_2 на оформлення його спадкових прав на спадщину померлого ОСОБА_3 порушено, то воно підлягає судовому захисту, відтак, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10 - 13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Бабчинецької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задоволити.
Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на право земельну частку (пай) серії ВН №0121339, яка знаходиться в адміністративних межах села Моївка Могилів-Подільського району Вінницької області, площею 2,18 умовних кадастрових гектара, право на яку належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 автономного округу Тюменської області Російська Федерація, паспорт № НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Відповідач - Бабчинецька сільська рада Могилів-Подільського району Вінницької області, адреса: вул. Незалежності, 13, с. Бабчинці, Могилів-Подільського району Вінницької області , ЄДРПОУ 04326520.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.04.2022 року.
Суддя Б.Б. Кушнір