Справа № 147/238/22
Провадження № 3/147/127/22
06 квітня 2022 року смт Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. , розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, безробітнього,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
23 березня 2022 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №769955 від 02.02.2022 випливає, що гр. ОСОБА_1 ухилявся від виконання батьківських обов'язків щодо свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, тому до відповідальності притягується батько на підставі постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2021.
Перед початком судового розгляду справи ОСОБА_1 роз'яснено права відповідно до положень ст. 268 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , зазначив, що неодноразово проводив бесіду з сином щодо дотримання ПДР. Зазначив, що в час коли сталася ДТП він працював на городі, і заборонив сину їхати в смт Тростянець, однак ОСОБА_2 не послухався заборони батька, і на небезпечній ділянці дороги, не переконавшись у безпечності руху, виїхав на головну дорогу де і сталася ДТП.
Вислухавши ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
Статтею 7 КУАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 4 ст.184 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Відповідно до ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (статті 115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121, ч. З статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122, ч. 2 статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст. 113), бандитизм (ст. 257), терористичний акт (ст. 258), захоплення заручників (статті 147 і 349), зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153), крадіжку (ст. 185, частина перша статей 262, 308), грабіж (ст. 186, 262, 308), розбій (ст. 187, ч. З статей 262, 308), вимагання (ст. 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (ч.2 статей 194, 347, 352, 378, ч.2 та 3 ст. 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (частини 2, 3 ст. 289), хуліганство (ст. 296). За вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, несуть адміністративну відповідальність батьки або особи, які їх замінюють.
Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що 30.12.2021 ухвалено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12021020120000192 від 21.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зі змісту зазначеної постанови випливає, що 21.10.2021 близько 14.00 год. в смт Тростянець вулиця Витягайлівська, 58 Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , рухаючись на автомобілі «HYUNDAI ACCENT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , блакитного кольору, допустив зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_3 , який виїжджав із другорядної дороги та не помітив автомобіль, що рухався по головній дорозі. ОСОБА_2 доставлено до КНП «Тростянецька ЦРЛ» із діагнозом: закритий перелом обох кінцівок у нижній третині, закрита черепно-мозкова травма, політравма, перелом тім'яної кістки черепа, травма органів черевної порожнини.
21.10.2021 відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020120000192 з визначенням правової кваліфікації кримінального правопорушення ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС №СЕ-19/102-21/16088ІТ від 29.12.2021 в ситуації, яка склалася водій автомобіля ОСОБА_3 не мав технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації, яка склалася, в діях водія автомобіля ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв'язку з виникненням події ДТП. Велисопедист ОСОБА_2 при здійсненні виїзду з другорядної дороги на головну не переконався в його безпечності, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем, та дії велисопедиста ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 16.11. Правил дорожнього руху україни та з технічної точки зору знаходяиться в причинному зв'язку з виникненням події ДТП.
Враховуючи те, що під час дорожньо-транспортної пригоди постраждав сам неповнолітній велисопедист ОСОБА_2 , тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, що слугувало підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків зафіксована у диспозиції ч. 4 ст. 184 КУпАП не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, лише у випадку вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Факт закриття кримінального провадження учасником якого є неповнолітній ОСОБА_2 не є безумовною підставою для притягнення його батька ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за приписами ч. 4 ст.184 КУпАП, адже матеріалами справи підтверджується, що в діях неповнолітнього ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК України.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП, не підтверджена наявними доказами, а відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 184 ч.4, 245, 247, 256, 278, 280 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , порушеного за ч. 4 ст. 184 КУпАП, - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статей 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Г. Борейко