Справа № 128/2672/19
06 квітня 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці письмове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 по об'єднаному кримінальному провадженню, внесеному 07.05.2019 за №12019020100000367 та 15.09.2020 за № 12020020040001032, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області під головуванням судді ОСОБА_7 перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене 07.05.2019 за №12019020100000367 та 15.09.2020 за № 12020020040001032, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України.
05.04.2022 через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 23.04.2020, пункт 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України викладено у редакції, яка передбачає, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 05.04.2022, клопотання прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 надійшло слідчому судді ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевказане, беручи до уваги те, що до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 (18.04.2022) неможливо розглянути клопотання суддею ОСОБА_7 з об'єктивних причин, а саме: у зв'язку з перебуванням судді у відпустці, тому розгляд клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 проводиться іншим суддею Вінницького районного суду Вінницької області, визначеним в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п. 20-5 Розділу XІ Перехідні положення КПК України.
В судовому засіданні 06.04.2022 прокурор ОСОБА_3 підтримала подане через канцелярію суду письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обгрунтовує тим, що ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою не зникли, а саме: у ОСОБА_4 відсутні соціально стримуючі фактори такі як сім'я, робота, нерухоме майно на праві приватної власності, відсутнє постійне офіційне джерело доходу, постійне місце проживання. Щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 заперечує.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не надано доказів, що він вчинив злочини.
Захисник ОСОБА_5 підтримала обвинуваченого ОСОБА_4 , заявила усне клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби, оскільки стверджувати про існування ризиків, про які зазначила прокурор, немає. Зазначила, що в обвинуваченого ОСОБА_4 є постійне місце проживання з його родичами, на підтвердження чого надала ксерокопію довідки.
Заслухавши клопотання та думки учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень, викладених в ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною першою статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, а частиною другою статті 183 КПК України визначені випадки, коли може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка являється частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, визначено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто, у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та усне клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом, а домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).
При цьому суд зважає на те, що один із злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , віднесений відповідно до ст. 12 КК України до тяжкого злочину, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим позбавленням волі на тривалий строк, а також дані про особу обвинуваченого, який неодружений, офіційно не працевлаштований, офіційного зареєстрованого місця проживання не має (надана захисником обвинуваченого ксерокопія довідки, виданої 19.11.2019, не підтверджує право користування ОСОБА_4 житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки станом на 19.11.2019 ОСОБА_4 проживав там без реєстрації, а також така довідка не підтверджує наявність родинних зв'язків в обвинуваченого ОСОБА_4 , так як відносно власника житлового приміщення ОСОБА_4 зазначений як знайомий), не має засобів для існування, майна не має, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження ще триває, тому вказані обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, вчиняти інші правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у злочині, особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту, на думку суду, не спроможне забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Стороною захисту не спростовано, що наведені прокурором ризики відпали, а також не доведено підстави, що обвинуваченому можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків доцільно продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів, тому письмове клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в усному клопотанні захисника обвинуваченого слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331, 376 КПК України, слідчий суддя -
Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України, на шістдесят днів, тобто, до 04 червня 2022 року включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_8