Справа № 128/522/22
Іменем України
05 квітня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., отримавши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції № 1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,
11.02.2022 ст. ДОП СП ВП № 1 Вінницького РУП ГУННП у Вінницькій області майором поліції В. Бурянним складено протокол про порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а саме, що 11.02.2022 о 09:30 год в магазині «Джерело» по вул. Б. Хмельницького, 112а, с. Вінницькі Хутори була відсутня табличка про максимальну фактичну кількість осіб в магазині, чим порушила постанову КМУ № 1236 зі змінами та доповненнями.
Для розгляду наданих матеріалів в суді ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву, згідно якої вказала, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не визнає, оскільки не згодна з обставинами, викладеними у протоколі, правопорушення вона не вчиняла, а з адміністративними матеріалами вона не згодна в повному обсязі. Справу щодо неї просить закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі, до адміністративних матеріалів додано протокол про адміністративне правопорушення, витяги з бази «Армор», копію сторінок медичної книжки ОСОБА_1 , фотокопії зображень вхідних дверей без жодного опису та вказівки про те, що саме зображено на відповідних фотокопіях.
Судом було досліджено надані суду матеріалита встановлено, що адміністративні матеріали не містять належних та допустимих доказів обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, у наданому суду протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, за порушення якого саме пункту Постанови КМУ № 1236 ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, відповідно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, на час складання протоколу взагналі не була обізнана з обсягом обвинувачення. Який рівень епідемічної небезпеки було встановлено у вказаний в протоколі час та яким саме пунктом вказаної в протоколі постанови КМУ був передбачений обов'язок з розміщення вказаної в протоколі інформації, не зазначено. Також, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодних свідків адміністративного правопорушення. Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
До протоколу про адміністративне правопорушення не долучено доказів, якими підтверджується те, що на вказану у протоколі особу поширюється дія саме ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не зазначено, якими доказами підтверджується, що ОСОБА_1 є власницею магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та особисто займається підприємницькою діяльністю у вказаному магазині, тобто, що вона є суб'єктом господарювання, а не перебуває з ним у трудових відносинах. А отже наявність у неї обов'язку та відповідних повноважень щодо встановлення вказаної таблички суду не доведено.
Наявні в адміністративному матеріалі витяги з Армор таких обставин також не містять та носять інформаційний характер.
Жодних інших доказів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, матеріали справи не містять.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Статтями 7, 247 п. 1 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, тому провадження в справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 44-3, п. 1 ст. 247, 280, 283, 284, 294 КпАП України, суд,
Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: