58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34
24 березня 2022 року Справа № 926/4994/21
За позовом керівника Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідача Новоселицької міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки
про визнання права власності
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін:
Прокурор - Покора К.В.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - ОСОБА_1 .
Від третьої особи 1 - Сідлецький Д.Ю.
Від третьої особи 2 - Бойчук Б.А., ОСОБА_2
СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача Новоселицької міської ради про визнання права власності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04 липня 2016 року у справі № 926/842/16 визнано недійсним рішення XI сесії V скликання від 12 липня 2007 року Новоселицької міської ради «Про включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Новоселиця двоповерхової будівлі «Новоселицького райвійськомату» по вул. Чкалова, 3»; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Новоселицької міської ради №591 від 17.10.2007 року; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі від 28.01.2009 року, серії НОМЕР_1 .
Далі прокурор зазначає, що за адресою, де розташовані спірні будівлі зареєстровано Новоселицьку міську раду, а тому існує загроза порушення майнових прав та законних інтересів держави в особі Міністерства оборони України.
Окрім того прокурор вказує, що на час подання позову майнові права щодо спірної будівлі за оборонним відомством не визнаються відповідачем, а тому наявні підстави для визнання права власності на неї за оборонним відомством в судовому порядку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 грудня 2021 року, судову справу № 926/4994/21 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13 грудня 2021 року прийнято справу № 926/4994/21 до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; судове засідання призначено на 12 січня 2022 року.
04 січня 2022 року до канцелярії Господарського районного суду Чернівецької області відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позов не визнається повністю
Представник відповідача вказує, що відповідач виконав рішення Господарського суду Чернівецької області від 04 липня 2016 року та звільнив приміщення по АДРЕСА_1 .
Далі відповідача стверджує, що Новоселицька міська рада знаходиться та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а не в спірному приміщенні військкомату.
Крім того, представник відповідача вказує, що позивачу необхідно здійснити дії для оформлення права власності на нерухоме майно.
12 січня 2022 року до канцелярії суду надійшла заява прокурора про долучення документів до матеріалів справи.
У вказаній заяві прокурор повідомляє, що спірне нерухоме майно, що є предметом даного спору, від відповідача до позивача за актом приймання-передачі по даний час не передавалось.
Далі прокурор просить долучити до матеріалів справи докази того, що у 2021 році Новоселицька міська рада була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 12 січня 2022 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07 лютого 2022 року.
03 лютого 2022 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Чернівецької області надійшла заява представника позивача, про залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці та Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 лютого 2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання у справі № 926/4994/21 відкладено на 21 лютого 2022 року; задоволено заяву представника позивача про залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та залучено до участі у справі третіх осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 лютого 2022 року підготовче засідання у справі № 926/4994/21 відкладено на 09 березня 2022 року; доручено Вінницькому апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання за участі представника позивача у режимі відеоконференції у приміщенні суду.
21 лютого 2022 року до канцелярії Господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Ухвалою суду від 09 березня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 09 березня 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 926/4994/21; призначено справу до розгляду по суті на 24 березня 2022 року.
Прокурор у судовому засіданні 24 березня 2022 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.
Позивач явку належного представника в судове засідання 24 березня 2022 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 24 березня 2022 року представник відповідача визнала позов в частині визнання права власності, при цьому просила суд залишити судові витрати за спеціалізованою прокуратурою.
Представники третіх осіб 1, 2 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (аудіозапис).
На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Щодо звернення прокурора за захистом інтересів держави.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України “Про прокуратуру”.
Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах держави, у разі відсутності в органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, повноважень щодо звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.
Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18.
Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що Міністерство оборони України, маючи відповідні правомочності для захисту шляхом звернення до суду, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернулось, надані йому повноваження не використовувало, належних інших заходів з метою визнання права власності на будівлю не вживало.
Вказані обставини свідчать про неналежний захист інтересів держави Міністерством оборони України, що проявляється в активній поведінці (сукупності дій), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною, що підтверджує наявність “виключного випадку” для звернення прокурора з позовом до суду
Аналогічні правова позиція щодо наявності підстав у прокурора для звернення до суду із позовом підтверджується висновками, викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
По суті спору.
Згідно частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Частиною 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Так, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04 липня 2016 року у справі № 926/842/16 визнано недійсним рішення XI сесії V скликання від 12 липня 2007 року Новоселицької міської ради «Про включення до об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Новоселиця двоповерхової будівлі «Новоселицького райвійськомату» по вул. Чкалова, 3»; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Новоселицької міської ради № 591 від 17.10.2007 року; визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі від 28.01.2009 року, серії НОМЕР_1 .
Вказаним рішенням суду встановлено наступне.
15 червня 1983 року складено акт вибору земельної ділянки під будівництво призовного пункту в АДРЕСА_1 .
Пунктом 1 рішення виконавчого комітету Новоселицької міської ради народних депутатів № 136 «Про будівництво призовного пункту у м. Новоселиця» від 29 липня 1983 року дозволено Новоселицькому районному військовому комісаріату будівництво призовного пункту на існуючій території райвійськкомату по АДРЕСА_1 .
Актом державної приймальної комісії виконавчого комітету Новоселицької міської ради народних депутатів від 29 червня 1988 року “Про приймання в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта” прийнято в експлуатацію новостворене майно - призовна дільниця.
Пунктом 2 постанови Верховної ради України “Про підпорядкування військових комісаріатів” від 17 листопада 1993 року унормовано, що військовий комісаріат Республіки Крим, обласні, міські та районні військові комісаріати підпорядковуються Міністерству оборони України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10 вересня 1991 року встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
Рішенням Новоселицької міської ради XI сесії V скликання від 12 липня 2007 року двоповерхову будівлю Новоселицького районного військкомату по вул. Чкалова, 3 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Чернівці.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”, передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України та органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних.
Відтак, судовим рішенням у справі № 926/842/16 встановлено, що компетентними органами держави не приймалось рішення щодо передачі призовного пункту Новоселицького райвійськкомату до об'єктів комунальної власності, а тому вказані приміщення належать до державної власності.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на нежитлові будівлі Новоселицького районного військкомату, які знаходяться за адресою: Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Новоселиця, вул. Чкалова, 3 за позивачем не зареєстровано.
Як вбачається з письмових пояснень прокурора, що містяться в заяві про долучення документів до матеріалів справи (вх.№ 129 від 12 січня 2022 року) та фінансової звітності Новоселицької міської ради за 2020 рік, спірне нерухоме майно, що є предметом даного спору, від відповідача до позивача за актом приймання-передачі по даний час не передавалось.
Станом на момент розгляду справи, будівля та майно по АДРЕСА_1 не було передано уповноваженому органу оборонного відомства.
Частиною 1 статті 392 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву (вх.№ 1 від 04 січня 2022 року) та листа відповідача (вх.№ 1010 від 09 березня 2022 року), останнім позов не визнається, що вказує на наявність спору між сторонами стосовно права власності на об'єкт нерухомості.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).
Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
Враховуючи вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, розглянувши подані докази, надавши оцінку аргументам учасників справи та застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Щодо судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 129 ГПК України, у випадку задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2021 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн.
Розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про визнання права власності на нерухомий об'єкт вартістю 2 043 686 грн. становить 30 655,29 грн.
Відтак, судовий збір у розмірі 30 655,29 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 75, 123, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на нежитлові будівлі, що розташовані по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлову будівлю А площею 948,9 кв.м., будівлю гаражу Б площею 162,7 кв.м., огорожу 2-4, каналізаційні колодязі, замощення І.
3. Стягнути з Новоселицької міської ради (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Чкалова 3, код ЄДРПОУ - 04062050) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057, розрахунковий рахунок UA238201720343120001000082783, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) 30 655,29 грн. судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 05 квітня 2022 року (у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні 04 квітня 2022 року)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк