Справа № 346/663/22
Провадження № 3/346/907/22
05 квітня 2022 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Яремин М.П., розглянувши матеріали, які надійшли від Коломийського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП),-
03.02.2022 року о 20:09 год. в с. Нижній Вербіж, по вул. Українська, Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Nissan Qashqai», номерний знак « НОМЕР_2 », з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилася, чим порушила п. 2.5 ПДР України та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явилася. 31.03.2022 року подала до суду письмове клопотання, згідно з яким просить провадження в даній справі закрити.
Зазначає, що працівники поліції підійшли до неї, коли вона здійснювала вимушену зупинку. Після перевірки документів, їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що вона погодилась. Згодом, вона відмовилася, оскільки працівники поліції не роз'яснили їй що за відмову від проходження огляду також передбачена відповідальність. Звертає увагу, що відеозапис, який долучений до протоколу, не можна вважати належним доказом, оскільки здійснювався не безперервно, на ньому не має ні дати, ні часу, незрозуміло за допомогою якого пристрою він вівся, а саме чи за допомогою спеціально визначеного в нормативно-правових актах пристрою чи за допомогою пристрою невідомого характеру. Крім того, в документах, які долучені до протоколу існують серйозні розбіжності. Так, в протоколі та в направленні на огляд водія транспортного засобу зазначена дата і час: 03.02.2022 року о 20:20 год., а в рапорті працівника поліції - 08.01.2022 року 02:22 год. Також зазначає, що їй не було роз'яснено жодних прав, в тому числі право на професійну правничу допомогу. З відеозапису вбачається, що вона спочатку намагається додзвонитись до адвоката, проте працівник поліції навмисно психологічно тиснув на неї, погрожував конфіскацією транспортного засобу, а згодом припинив відео фіксацію. Крім того, в порушення норм Закону України “ Про Національну поліцію ” працівники поліції не їй представились.
Її захисник, адвокат Ломничук Ю.Ю. в судовому засіданні вину ОСОБА_1 заперечив, оскільки вона не керувала транспортним засобом. Зазначив, що ОСОБА_1 того дня неподалік вживала алкогольні напої, їй стало погано і вона повернулась до автомобіля для того щоб відпочити, наміру їхати кудись в неї не було. Коли вона спала в автомобілі, який був припаркований на тротуарі, до неї підійшли працівники поліції та після короткої розмови запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого вона відмовилась.
Однак, вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться наступними матеріалами справи:
- даними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 244116 від 03.02.2022 року, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення (а.с. 1);
- даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилась (а.с.2);-
- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.02.2022 року до закладу охорони здоров'я КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР, яке виписане на ім'я ОСОБА_1 з посиланням на ознаки сп'яніння, що були виявлені у останньої, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду відмовилася (а.с. 3);
- даними переглянутого відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано пропозицію працівників поліцій ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що остання спочатку погоджується, однак, згодом відмовляється від проведення такого на місці зупинки транспортного засобу. Проїхати в медичний заклад вона теж відмовилась. Крім того, на відео також зафіксовано роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які були виявлені в останньої, повідомлення про складання відносно неї протоколу за ст. 130 КУпАП, а також запитання поліцейського чому вона їздить по тротуарах, при цьому ОСОБА_1 будь-яких заперечень про те, що вона не керувала транспортним засобом не висловлювала та неодноразово намагалася завести двигун транспортного засобу.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №551705 від 03.02.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 вказаного дня притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП. В постанові вказано, що 03.02.2022 року о 20:09 год. в с. Нижній Вербіж, по вул. Українська, Коломийського району Івано-Франківської області, керуючи вищевказаним автомобілем, здійснила рух по тротуару, не пов'язаний з виконанням робіт або обслуговуванням торговельних або інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цього тротуару, чим порушила п. 11.13 ПДР України (а.с. 6).
Згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.3 названої Інструкції, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, а також що передбачені у п.4 названої Інструкції, а саме наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Діючим законодавством про адміністративне правопорушення, зокрема приписом ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що у даному випадку є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.
Суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.
Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладах охорони здоров'я.
Суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп'янінням у встановленому законом порядку.
При цьому, слід зазначити, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до норм чинного законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовилась від дачі письмових пояснень.
Суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи».
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності його вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Суд вважає, що ситуація, відповідно до якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагала від нього надати детальні пояснення, щодо обставин, які призвели до таких наслідків.
Крім того, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, в тому числі і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
При цьому, слід зазначити, що не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про те, що працівники поліції перешкоджали їй реалізувати її право на правову допомогу, психологічно тиснули на неї, оскільки це не знайшло свого підтвердження у переглянутому відеозаписі. З приводу неправомірності дій працівників поліції ні ОСОБА_1 , ні її захисником суду будь-яких доказів не надано.
Твердження ОСОБА_1 про неможливість встановлення чи вівся відеозапис за допомогою спеціально визначеного в нормативно-правових актах пристрою на увагу не заслуговують, оскільки чинний КУпАП такої вимоги не містить (ст. 251 КУпАП).
Суд розцінює критично пояснення захисника, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами. Також суд вважає, що заперечення ОСОБА_1 та її захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, в той час коли докази свідчать про протилежне, є наміром уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення.
На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст.33, 40-1, 221, 283, 284, 288-290, 294 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496 гривень 20 копійок у дохід держави: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Суддя Яремин М. П.