Справа № 346/1651/15-ц
Провадження № 2/346/1/22
31 березня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі:головуючого судді Беркещук Б. Б.
секретаря: Копильців І.М.
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Коломия цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом, якого в судових засіданнях підтримали представники посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору № 014/0036/82/91055 від 13.10.2008 року Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було надано відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 14 700, 00 Євро строком до 13.10.2018 р. із сплатою 16,50%, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором.
Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог ст. 6.1. Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Відповідач зобов'язався щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 13.10.2018 р. Крім того, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 16,50 % річних.
Однак, відповідачем не виконувались вищезазначені умови, а саме не здійснювалась щомісячна сплата кредиту, в зв'язку з чим станом на 03.02.2015р. заборгованість по кредиту становила 7 432,61 Євро, що в еквіваленті становить 136 530,20 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 625,20 Євро (11 484,35 гривень).
Також, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на 03.02.2015р. заборгованість по сплаті відсотків становить 666,92 Євро (12 250,71 гривень).
Вказують, що відповідно до п. 16.3. Кредитного договору у випадку порушення відповідачем графіку погашення кредиту та відсотків, встановлених договором, позивач нараховує позичальнику пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Таким чином, станом на 03.02.2015р. пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків, становить 1 124,67 Євро (20 659,15 гривень.)
Невиконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів у встановлений кредитним договором термін, надає право позивачу вимагати від них вчинення цих дій у судовому порядку
Зазначають, що згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, частиною другою статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Також відповідно до ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором. Згідно п.9.1. Кредитного договору позивач має право достроково вимагати від Позичальника здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів у випадку невиконання умов кредитного договору, тобто зазначений пункт договору містить норму про відповідальність Відповідача у вигляді дострокового повернення кредиту, в тому числі й при порушені зобов'язань по щомісячній сплаті кредиту та відсотків.
Відповідно до п.16.3 Кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язання.
Оскільки відповідач свідомо ухилявся від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, а також не вживав жодних заходів щодо погашення боргу, чим спричинив банку матеріальну шкоду, погіршив матеріальний стан кредитора, просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції станом на 03.02.2015 заборгованість за кредитом в сумі 7 432,61 Євро (16 530,20 гривень ), а саме - заборгованість по сплаті відсотків - 666,92 Євро (12 250,71 гривень); пеню за невчасну сплату кредиту та відсотків - 1 124,67 Євро (20 659,15 гривень.);та стягнути витрати по оплаті судового збору
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в попередніх судових засіданнях позовні вимоги не визнали мотивуючи тим, що в момент підписання кредитного договору про надання споживчого кредиту № 014/0036/82/91055 від 13.10.2008 р. між сторонами, відповідач Марусяк був введений в оману позивачем ПАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль» (уповноваженою особою, що діяла в Коломийському відділенні ) щодо істотних умов цього договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту, що підтверджено експертним висновком № 1790 Львівського НДІСЕ судово-економічної експертизи в якому констатовано: реальна процентна ставка 20,11%, а в кредитному Договорі про цю ставку вказано (п. 1.2.1. кредитного договору) -16,5% (як встановлюється, розбіжність становить 3,66%); експертним порядком визначено абсолютне значення подорожчання кредиту - 17236,63 Євро, а в той же час в жодному з документів кредитної справи відомості щодо абсолютного значення подорожчання кредиту відсутні; у зв'язку з вищенаведеним експерт відмовився дати відповідь на питання «чи відповідають розраховані реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту даним, наведеним у вказаному кредитному договорі і додатках до нього, бо в матеріалах справи відсутний розрахунок сукупної вартості кредиту, який відповідно до п. 3.5 кредитного договору є ййого невід'ємною частиною.
Зазначає, що експертний висновок доводить, що відповідач був введений в оману позивачем щодо істотних умов кредитного договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. Тому кредитний договір з моменту його укладення є недійсним, бо його недійсність встановлена законом (він не відповідає положенням Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., отже є нікчемним, саме тому визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Волевиявлення учасника правочину кредитного договору про надання споживчого Кредиту №014/0036/82/91055 від 13.10.2008 р. - відповідача ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, натомість інший учасник цього правочину позивач ПАТ КБ «Райффайзен банк Аваль» умисно не дотримався вимог положень вищезгаданої Постанови Правління НБУ №168, ввів споживача фінансових послуг відповідача ОСОБА_4 в оману та змусив його діяти в стані омани.
Вважає, що позивач зобов'язаний довести суду, що доказ (кредитний договір) є таким, що повністю відповідає положенням Постанови Правління НБУ, а також в силу положень Закону України «Про захист прав споживачів» не містить елементів обману споживача. Позивач цього не довів , на відміну від відповідача, який довів, що кредитний Договір №014/0036/82/91055 від 13.10.2008 року про надання споживчого Кредиту є нікчемним, бо волевиявлення відповідача як учасника правочину не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, в т.ч. цей правочин істотним чином не відповідав положенням Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007 р., а містив приховану волю позивача, що спрямована на введення в оману позивача, який всього лише споживач, унаслідок чого відсоткова ставка реальна - 20,11%, а в кредитному договорі про цю ставку вказано (п. 1.2.1. кредитного Договору), що вона 16,5% (як встановлюється, розбіжність становить 3,66%); абсолютне значення подорожчання кредиту - 17236,63 Євро, а в той же час в жодному з документів кредитної справи відомості щодо абсолютного значення подорожчання кредиту відсутні; у зв'язку з вищенаведеним експерт не зміг дати відповідь на питання «чи відповідають розраховані реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту даним, наведеним в кредитному Договорі № 014/0036/82/91055 від 13.10.2008 року і додатках до нього, бо в матеріалах справи відсутній розрахунок сукупної вартості кредиту, який відповідно до п. 3.5 кредитного Договору № 014/0036/82/91055 від 13.10.2008 року є невід'ємною частиною кредитного Договору. В задоволенні позову просить відмовити.
Відповідач та його представник неодноразово в судові засідання не з'являлись будучи належним чином повідомленими, не повідомивши суд про причини неявки.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 08.10.2008 відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача Коломийського відділення ІФОД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" із заявою про надання йому споживчого кредиту у розмірі 14 700 євро терміном 120 місяців під ставку 16,5 % річних (т.3 а.с.65).
13.10.2008 р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0036/82/91055, відповідно до якого відповідач отримав суму кредиту 14 700, 00 Євро на строк до 13.10.2018 р. із сплатою 16,50%, (т.1 а.с.95,96). Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначенні договором (т.1 а.с.12-20).
Згідно п.1.1.2 договору, кредит надавався на придбання обєкту нерухомості - незавершене будівництво в м. Коломия.
Відповідно до п.1.2.1 договору процентна ставка становила 16,50%.
Надання кредитних коштів проводилося згідно вимог ст. 6.1. Кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, який відкрито за його заявою від 21.10.2008 та відповідно до договору № 262071716986 від 21.10.2008 (т.1 а.с.98).
Відповідач зобов'язався щомісячно повертати кредитні кошти згідно графіку погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 13.10.2018 р.
В забезпечення виконань за кредитним договором 20.10.2008 р. між сторонами укладено іпотечний договір предметом якого є нерухоме майно: земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0800 га по АДРЕСА_1 та обєкт незаверешеного будівницта по АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 15-20).
Однак, відповідачем не виконувались вищезазначені умови, а саме не здійснювалась щомісячна сплата кредиту, в зв'язку з чим станом на 03.02.2015р. заборгованість по кредиту становила 7 432,61 Євро, що в еквіваленті становить 136 530,20 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 625,20 Євро (11 484,35 гривень) (т.1 а.с.5-6).
Також, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на 03.02.2015р. заборгованість по сплаті відсотків становить 666,92 Євро (12 250,71 гривень).
Відповідно до п. 16.3. Кредитного договору у випадку порушення відповідачем графіку погашення кредиту (т.2 а.с. 211-212) та відсотків, встановлених договором, позивач нараховує позичальнику пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Таким чином, станом на 03.02.2015р. пеня за невчасну сплату кредиту та погашення відсотків, становить 1 124,67 Євро (20 659,15 гривень).
29.01.2015 відповідачу ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором (т.1 а.с.21).
Ухвалою суду від 29.03.2017р. по справі призначено судово-економічну експертизу (т.1 а.с.219).
Відповідно до висновку експерта №1790 від 21 грудня 2017 р. дослідженням поданих документів встановлено, що абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) та реальна процентна ставка (у процентному значенні) розраховані у відповідності до вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою Правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 р. згідно з умовами кредитного договору № 014/0036/82/91055 від 13.10.2008 на момент його укладення становлять: реальна процентна ставка -20,11 %; абсолютне значення подорожчання кредиту - 17 236,63 євро. Дати відповідь на питання чи відповідають розраховані реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту даним, наведеним в кредитному договорі і додатках до нього не представилось заможливе, оскільки у матеріалах справи відсутній розрахунок сукупності вартості кредиту. Дослідженням поданих документів встановлено, що визначений у кредитному договорі розмір щомісячного ануїтетного платежу в сумі 250,84 євро відповідає розміру ануїтетного щомісячного платежу ( що враховує погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами ) розрахованому відповідно до умов кредитування ,встановлених кредитним договором. Також експертом встановлено, що оформлення операцій з надання кредиту ПАТ Райффайзен Банк Аваль" відповідно до умов укладеного кредитного договору № 014/0036/82/91055 від 13.10.2008 здійснено згідно нормативних актів щодо організації операційної діяльності банків та в порядку і з дотриманням вимог щодо здійснення касових операцій у національній та іноземній валюті та підтверджується документально (т.2 а.с.3-12).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1 та 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору) передбачено, що договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати детальнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Пункти 1.1.-1.4., 3.1.-3.5. кредитного договору містять наступні умови: мета надання кредиту; сума кредиту; строк, на який надається кредит; розмір процентів за користування кредитом; розмір сплати комісій за надання кредиту ; розмір щомісячного ануїтетного платежу ; дата погашення щомісячних ануїтетних платежів та інші.
Пунктом 3.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язується сплачувати кредитору проценти за користування кредитом , розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі визначеному п.1.2.1 договору. Позичальник сплачує на користь кредитора комісії, передбачені цим договором. Процента ставка за кредитом може бути змінена (скоригована) кредитором у випадках та в порядку, передбачених статтею 4 цього договору .У разі надання кредиту в іноземній валюті статтею 4 визначено коригування процентної ставки, де зазначено, що кредитор має право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника , але не частіше одного разу в шість місяців змінити процентну ставку за кредитом у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість (збільшення вартості) кредитних ресурсів установи кредитора та не залежать від волі сторін.
Суд вважає, що наведене свідчить про те, що відповідачем при укладенні кредитного договору було надано відповідачу необхідну інформацію про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Крім того, згідно зі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі ненадання інформації, яка зазначена у ч.2 цієї статті, банк несе відповідальність, яка встановлена ст.ст.15, 23 цього Закону.
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими (ч.5).
Отже, за змістом ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 року у справі № 6-1341цс15.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що даний договір, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Посилання представника на те, що відповідач Марусяк був введений в оману позивачем ПАТ КБ «Райффайзен Банк Аваль» щодо істотних умов цього договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту не знайшли свого підтвердження
Крім того, згаданий кредитний договір відповідачем частково виконувався належним чином, чого не заперечив останній, а також, що даний кредитний договір є чинним (діючим). Доказів щодо визнання згаданого кредитного договору нечинним чи недійсним суду не надано.
Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватись, а момент досягнення домовленості вважається таким, що настав. Отже, кредитний договір був укладений 13.10.2008 і в ньому сторони досягли домовленості про те, що банк має право в односторонньому порядку змінити проценту ставку, то це вже є домовленістю сторін.
Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях позивача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(частина перша статті 215 ЦК України).
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
Згідно поданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/0036/82/91055 від 13.10.2008 року відповідач ОСОБА_1 станом на 03.02.2015р. має заборгованість по кредиту 7 432,61 Євро ( 136 530,20 гривень), заборгованість по сплаті відсотків 666,92 Євро (12 250,71 гривень) та пені за невчасну сплату кредиту та відсотків в розмірі1124,67 євро (20659,15 грн), а всього 9 224,20 євро (169 440,06 грн) (т.1а.с.5-6).
Таким чином, враховуючи вищенаведене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов АТ "Райффайзен Банк Аваль" підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та ст.ст 526, 611, 612, 615, 624, 1048, 1050 ЦК України, та керуючись ст..ст. 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/0036/82/91055 від 13.10.2008 року, що станом на 03.02.2015 становить 9 224 (дев'ять тисяч двісті двадцять чотири) Євро 20 центів, що в еквіваленті становить 169 440 (сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста сорок ) грн. 06 коп , у тому числі: заборгованість за кредитом - 7 432,61 Євро (16 530,20 гривень ); заборгованість по сплаті відсотків - 666,92 Євро (12 250,71 гривень); пеня за невчасну сплату кредиту та відсотків - 1 124,67 Євро (20 659,15 гривень.)
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції 1694,40 грн сплаченого судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Найменування та ім'я сторін, їх місце знаходження та проживання:
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», юридична адреса 01011, м. Київ вул.. Лєскова 9, поштова адреса 73003 м. Херсон пр.-т Ушакова 53 , код ЄДРПОУ 14305909.
ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 5 квітня 2022 року.
Суддя Беркещук Б. Б.