справа №176/2647/21
провадження №2/176/180/22
Іменем України
09 березня 2022 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
за участі секретаря Ніколенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом, де просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Cвої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 16 серпня 2017 року зареєстровано в реєстрі за №1223, вона є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує на те, що згідно витягу про зареєстрованих ужитловому приміщенню/будинку осіб, виданого відділом ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 06 грудня 2021 року № 3534 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У той же час позивачка зазначає, що ОСОБА_2 їй невідомий, про його реєстрацію в будинку ніколи не чула. Згоду на реєстрацію відповідача у будинку не давала. Позивачка постійно проживала у вказаному будинку з дідусем ОСОБА_6 .
Крім того, вказує, що інформація про реєстрацію відповідача в прибудинковій книзі та довідці про склад сім'ї у 2018 році відсутня.
Наголошує на тому, що ОСОБА_2 не являється співвласником будинку, в ньому не проживає, місце його проживання невідомо.
Разом з тим, позивачка наголошує, що реєстрація місця проживання відповідача в будинку створює для неї перешкоди у користуванні майном, оскільки вона вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг. Наведені обставини змусили позивачку звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Позивачка ОСОБА_1 у своїй заяві просить розглянути даний позов без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву та/або клопотання про відкладення судового засідання до суду не подав.
При цьому слід зазначити, що судом дотримані вимоги ст. 131 ЦПК України, які регламентують, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони по справі у судове засідання не з'явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по
справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Так, згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).
Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенню/будинку осіб, виданого відділом ведення реєстру територіальної громади виконавчого комітету Жовтоводської міської ради від 06 грудня 2021 року № 3534, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано п'ять осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.12).
При цьому, відповідач ОСОБА_2 у будинку за вищезазначеною адресою не проживає, співвласником будинку не є.
Крім того, згідно довідки від 28 вересня 2018 року № 1422-14-24-15 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб інформація про реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня (а.с.15).
Відповідач не проживає і не приймає участі в утриманні будинку, в оплаті житлово-комунальних послуг і не ставиться до житлового приміщення, як до свого постійного місця проживання, хоча й залишається зареєстрованим за даною адресою.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень йогоправа хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України). Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири), член його сім'ї вправі вселити в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. При цьому положенням ч. 4 цієї статті встановлено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
У розумінні ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї належать дружина, діти, батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.
Частиною другою статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ст. 72 ЖК України дозволяється в судовому порядку визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад один рік.
Обставин, які б свідчили, що позивач та/або будь-які інші особи коли-небудь перешкоджали та/або в цей час перешкоджають відповідачу у користуванні будинком та/або що з цього питання відповідач звертався до суду або до правоохоронних органів судом не встановлено. Крім того, судом не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідно до пунктів 1-7 ст.71 ЖК України за відповідачем зберігається спірне жиле приміщення понад одного року.
Враховуючи вищевикладене, те що позивачка наполягає на задоволені позову, а відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, те що позивачка є власником будинку АДРЕСА_1 , а відповідач будучи зареєстрованим у вказаному будинку, втратив таке право, внаслідок не проживання у будинку без поважних на це причин більше одного року, суд вважає за доцільне визнати останнього таким, що втратив право користування належним позивачці житловим приміщенням.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 80, 81, 95, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Жовтоводської міської радипро визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Виноградівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Виноградівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Жовті Води Дніпроптеровської області, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА