№ 207/560/22
№ 2/207/601/22
04 квітня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Бистрової Л.О.
при секретарі Мостипан М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем вказано, що 23.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис , який зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 218642 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» боргу в сумі 108 016,28 грн..
27.12.2021 року постановою приватного виконавця відкрите виконавче провадження ВП № 68007422 по виконанню цього виконавчого напису.
Вважає, що виконавчий напис від 23.06.2021 року №218642 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного.
Виконавчий напис № 218642 нотаріусом вчинено 23.06.2021 року поза межами строку позовної давності, а саме через 09 років і два місяці після виникнення у банку права вимоги, що є порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
26.04.2007 року із відкритим акціонерним товариством КБ «Надра» він уклав кредитний договір № 8/2007/840-МК19/10 відповідно до умов якого отримав кредит у розмірі 18 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % на рік з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2012 року згідно графіку погашення заборгованості, додаток № 1 до договору.
Строк позовної давності по примусовому стягненню починається з наступного після 20.04.2012 року дня, а саме з 21.04.2012 року і спливає 21.04.2015 року (три роки).
Як вбачається із виконавчого напису, період за який проводиться стягнення, становить з 23.07.2018 року по 23.06.2021 року. Сума, яка підлягає стягненню складається із суми кредиту 78 844,00 грн., відсотки за користування кредитом - 29 172,28 грн.
Виконавчий напис був вчинений 23.06.2018 року. Через 3 роки після виникнення у банку права вимоги.
Укладений між ним та банком кредитний договір від 24.06.2007 року припинив свою дію 24.04.2012 року, а відтак банк з цієї дати втратив можливість нарахування та стягнення з нього відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування відсотків за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.
Виконавчий напис вчинено на користь ТОВ «ФК «Факторінгс», а він укладав кредитний договір із ВАТ КБ «Надра». Договір про відступлення прав вимоги і заміну кредитора в зобов'язанні від 08.05.2020 року № GL2N78546 нотаріусу надані не були, останнім не витребувані. Про заміну кредитора в установленому законом порядку йому повідомлено також не було.
Письмова вимога кредитора про сплату боргу йому направлена не була. Він не знав про наявність боргу та був позбавлений можливості вирішити питання із кредитором, враховуючи , що всю суму боргу за кредитним договором він сплатив ще в 2012 році повністю, та банк не мав до нього жодних претензій.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти проведення заочного розгляду справи. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Про поважні причини неявки суду не повідомив.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Про причини неявки суду не повідомила.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність у справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст.280 та відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.04.2007 р. між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» був укладений договір кредитний договір №8/2007/840-МК19/10 за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 18 000,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом 15,50 % річних, з датою повного повернення кредиту 20.04.2012 р. .
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.516 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами договору про відступлення прав вимоги № GL2N78546 від 08.05. 2020 р. ПАТ КБ «Надра» відступило, а ТОВ «ФК Факторінгс» набуло право вимоги за кредитним договором №8/2007/840-МК19/10 від 26.04.2007 р., укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 ..
Таким чином, у відповідності до ст.ст. 512, 516, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України до відповідача перейшли усі права ВАТ КБ «Надра» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8/2007/840-МК19/10 від 26.04.2007 р..
23.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис, за № 218642, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» заборгованості в розмірі 108 066,28 грн..
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. № 68007422 від 27.12.2021 року та 02.02.2022 року було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти і майно боржника ОСОБА_1 ..
Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.88 цього Закону (в редакції від 01.12.2020 р.) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012 р. №296/5, зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012 р. за №282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. №1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і е зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018 р. справа №61-10285св18.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В матеріалах справи відсутні письмові докази, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримувала від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, докази належного розрахунку новим кредитором за укладеним договором відступлення прав вимоги, а тому у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед стягувачем є безспірними та новим кредитором ТОВ «ФК Факторінгс», який як стягувач звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису, надано повний перелік документів на підтвердження переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 ..
Крім того, враховуючи, що строк кредитування відповідно до умов укладеного позивачем з первісним кредитором (ВАТ КБ «Надра») кредитного договору №8/2007/840-МК19/10 від 26.04.2007 р. встановлено до 20.04.2012 р., на момент вчинення виконавчого напису минуло більше 3 років з дня виникнення вимоги.
В постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі №310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 р. у справі №6-887цс17.
Відповідно п.2 Переліку (зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. (справа №826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р., визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у ст.88 Закону України «Про нотаріат».
Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені ст.88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням ст.87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 р. колегією суддів застосовано вимоги положення п.10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі №910/13233/19), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов'язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі №826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами».
Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. №662 до Переліку змін, виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Кредитний договір №8/2007/840-МК19/10 від 26.04.2007 р. був укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 в простій формі, нотаріально не посвідчений.
Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 р. у справі №910/10374/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Постановою №662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 р. та 04.04.2017 р. виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі №826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса».
Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 23.06.2021 р. повинен був врахувати, що станом на 23.06.2021 р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, які укладені у простій письмовій формі, є нечинні, а тому повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат".
У зв'язку з наведеним, заборгованість по кредиту має спірний характер, а виконавчий напис №218642 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., вчинений 23 червня 2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс», необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи пощтові витрати та витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру поштових витрат та витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає копії квитанцій та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В позовній заяві позивач окрім іншого просить також стягнути з відповідача поштові витрати в розмірі 2 000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., однак позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним поштових витрат та витрат на правничу допомогу. Отже у стягненні поштових витрат та витрат на правничу допомогу позивачу слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1 488,60 грн., оскільки позивач при зверненні до суду з цим позовом був звільнений від сплати судового збору, згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів»
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч. 2,3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, 280 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича, зареєстрований в реєстрі під № 218642 від 23 червня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованості у розмірі 108 066 гривень 28 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс».
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» про стягнення поштових витрат в розмірі 2 000 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» судовий збір на користь держави в розмірі 1 488 гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.О. Бистрова