Справа № 161/4053/22
Провадження № 2/161/2281/22
про залишення без руху
05 квітня 2022 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пушкарчук В.П., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини, -
04.04.2022 року ОСОБА_1 зверулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання їх спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, вище вказана позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Так, всупереч п. п. 2, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 не містить: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У своєму позові ОСОБА_1 не зазначає, чи здійснювались заходи врегулювання спору між нею та ОСОБА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до п. 72 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», у разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Отже, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутність такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не надаєдоказів того, чи відповідач чинить перешкоди у проживанні дитини з матір'ю, та чи зверталася вона з метою визначення місця проживання малолітньої дитини до органу опіки та піклування.
Тобто, законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору, проте відомості про такий позовна заява ОСОБА_1 не містить.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Вказана норма процесуального закону кореспондується з приписами ч. 5 ст. 95 ЦПК України відповідно до якої, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, при подачі позовної заяви позивачем надано копії доданих до позовної заяви документів, які не засвідчені у відповідності до вимог ДСТУ.
Таким чином, позивачу слід виправити недоліки позовної заяви, зазначені у даній ухвалі.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, строк їх усунення не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради про визначення місця проживання дитини - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо позивач у встановлений строк виконає, зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.П. Пушкарчук