Номер провадження: 11-кп/813/1147/22
Номер справи місцевого суду: 501/2782/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, в рамках кримінального провадження №12021162160000243, внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 17.03.2022 року в судовому засіданні в процесі розгляду обвинувального акту в межах кримінального провадження №12021162160000243, внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, йому було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.05.2022 року.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що у справі наявні ризики, передбачені у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу, ще мають місце, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована та невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що пред'явлене обвинувачення необґрунтоване, прокурором не надано доказів існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі цього захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілого ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника та просили оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що у провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_10 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в рамках кримінального провадження №12021162160000243, внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу, згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , про необґрунтованість пред'явленого обвинувачення та отримання доказів у вказаному кримінальному провадженні з порушенням діючих норм КПК України, апеляційний суд зауважує, що на цьому етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, встановлюється шляхом дослідження доказів обвинувачення й захисту в судовому засіданні та при ухваленні обвинувального або виправдувального вироку відносно особи, тому на теперішній час твердження обвинуваченого про безпідставність обвинувачення у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є передчасним, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває.
Перевіряючи обґрунтування висновків суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, апеляційний суд встановив належне та детальне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення, а саме - вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, зважаючи на його тяжкості та суспільну небезпечність, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк до 15 років), апеляційний суд вважає, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
Також про існування ризику того, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду свідчить і те, що ОСОБА_12 є громадянином Республіки Туреччина, де зареєстрований та проживає, на території України обвинувачений місця постійного проживання, родинних зв'язків та легального доходу не має, що вказує на відсутність у нього на території України соціальних зв'язків, тому будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує в разі визнання винуватим, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
Крім того, існує значний ступінь ризику передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_12 може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки він не працює та шляхи надходження його доходів для життєдіяльності не відомі.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про наявність у обвинуваченого орендованого житла на території Одеської області, де Курт Коркут міг би перебувати під цілодобовим домашнім арештом та раніше до кримінальної відповідальності на території України не притягувався, апеляційний суд приймає їх до уваги, проте зазначає, що вказані обставини хоча і зменшують ризики, встановлені судом, однак з огляду на військовий стан та те, що ОСОБА_12 є громадянином іншої держави не дають апеляційному суду достатніх підстав вважати, що зазначений соціальний фактор в умовах притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, буде мати стримуючу дію та сприятиме зменшенню існуючих ризиків.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ризик переховування обвинуваченого від суду чи продовження злочинної діяльності є такими, що продовжують існувати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що районний суд об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, тому апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, в рамках кримінального провадження №12021162160000243, внесеного до ЄРДР 31.03.2021 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4