Справа № 456/2076/19
Головуючий у 1 інстанції:Сас С.С.
Провадження № 22-з/811/294/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 30
29 березня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Жукровської Х.І
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - Гаталяка Макара Ярославовича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в складі судді Сас С.С. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності, -
встановив:
У травні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності.
Заочним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 рокувідмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 .
Справа розглядалася судами різних інстанцій.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов'язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності на квартиру змінено, шляхом викладення їх мотивувальних частин у редакції цієї постанови.
Постанову Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн скасовано та справу № 456/2076/19 в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в скасованій частині втратила законну силу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено частково.
Заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки відповідно до пункту 3.5 договору № 1 купівлі-продажу майнових прав на квартиру у розмірі 54 300 грн. - змінено, відмовлено в задоволенні такої вимоги з інших підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині заочне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року, з врахуванням постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року - залишено без змін.
22.12.2021 на адресу апеляційного суду надійшла заява представника Гаталяка М.Я. про ухвалення додаткового рішення. У заяві зазначає, що у відзиві на касаційну скаргу просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, які за Актом приймання-передачі № 3 від 18.06.2021 ще не сплачені його довірителем, але мають бути сплачені, такі кошти вважаються судовими витратами та розподіляються під час ухвалення рішення.
11.01.2022 апеляційний суд витребував із Стрийського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу № 456/2076/19, для розгляду заяви.
08.02.2022 цивільна справа № 456/2076/19 надійшла на адресу апеляційного суду.
Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився з повідомлення учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводиться також у відкритому судовому засіданні з повідомлення учасників справи, явка яких відповідно до ст.128 ЦПК України не є обов'язковою.
В судове засідання 29.03.2022 учасники справи не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Перевіряючи підставність заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів враховує таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України
Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п.п.1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у відповідній частині позовних вимог дана справа була передана касаційною інстанцією на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а остаточне у справі рішення ухвалено Львівським апеляційним судом 09 листопада 2021 року, саме апеляційний суд вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.
Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Яка вбачається із матеріалів справи, подавши 23.06.2021 відзив на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - Гаталяк М.Я. просив стягнути витрати на правничу допомогу, як докази відповідних вимог подав Ордер Серія ВС № 1081056 та Акт приймання передачі № 3 від 18.06.2021, згідно якого для складання відзиву потрачено 90 хв., а їх вартість 3000,00 грн. (т. 2 а.с. 75-81).
Таким чином, слідуючи принципу диспозитивності та за відсутності будь яких даних у заяві про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла на адресу апеляційного суду 22.12.2021, зокрема щодо розміру судових витрат, які заявник просить стягнути, колегія суддів виходить із вимог та доказів щодо стягнення розміру судових витрат, які зазначені у відзиві на касаційну скаргу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що інтереси відповідача ОСОБА_1 представляв адвокат Гаталяк М.Я. на підставі договору від 23.10.2020 (т. 1 а.с. 129).
Згідно умов договору такий вступає в дію з дати його підписання сторонами і діє до 23 жовтня 2025 року.
За надані послуги замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою у триденний строк із моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг, який є невід'ємною частиною даного договору.
Як зазначено вище, згідно Акту приймання-передачі № 3 для складання відзиву потрачено 90 хв., а їх вартість 3000,00 грн., тобто вартість однієї годи наданих послуг, адвокатом оцінено у розмірі 2000,00 грн., претензій до кількості та якості виконаної роботи немає.
При цьому, як зазначає сам представник у відзиві на касаційну скаргу, так і у заяві про ухвалення додаткового рішення, відповідні кошти довірителем (замовником) не сплачені.
Колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Гонорар має бути розумним та врахований витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, про що зазначено вище.
Заперечень чи інших пояснень на заяву про ухвалення додаткового рішення позивач ОСОБА_3 не подав, при цьому, відзив на касаційну скаргу у якій зазначено про вимогу, отримував (т. 2 а.с. 82).
Поряд з цим, колегія суддів виходить з того, що представник Гаталяк М.Я. здійснював представництво відповідача ще й у судах першої та апеляційної інстанції, тобто до подання відповідного відзиву, кошти за написання якого просить стягнути, відтак був знайомий із матеріалами справи та позицією свого довірителя щодо заявлених вимог.
Зазначене дозволяє прийти висновку, що складність спірних правовідносин (категорія справи) обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, що презюмується, свідчить, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить сторона відповідача не є обгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.
Крім цього, вартість однієї годи наданих послуг, адвокатом оцінено у розмірі 2000,00 грн. з розрахунку 3000,00 грн. за 90 хв., що, на переконання колегії суддів, не відповідає критеріям реальності та розумності вартості таких послуг.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що витрати у розмірі 1500 грн., як еквівалент потрачених 1,5 год. (90 хв) робочого часу адвоката на надання правової допомоги у даній справі є співмірними із складністю такої, наданими послугами у суді касаційної інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності, що свідчить про необхідність часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу на користь відповідача ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів враховує те, що згідно правової позиції Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Заяву представника ОСОБА_1 - Гаталяка Макара Ярославовича - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за надану правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.
Повний текст додаткової постанови складений 29 березня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк