Дата документу 06.04.2022 Справа № 336/4650/21
Справа № 22-ц/807/1172/22 Головуючий у 1-й інстанції:Савеленко О.А.
Є.У.№ 336/4650/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
06 квітня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримська О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УніверсалБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
із апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УніверсалБанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року,
У червні 2021 року АТ «УніверсалБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07.06.2018 з метою отримання кредитних коштів відповідач звернувся до банку, підписав анкету-заяву про приєднання до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач виконував свої зобов'язання не належним чином, внаслідок чого станом на 23.12.2020 загальний залишок заборгованості становить 42 307,43 грн., із яких 35 178,57 - заборгованості за тілом кредиту; 7 128,86 грн. заборгованості за пенею та комісією.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладення сторонами кредитного договору, його суттєвих умов, розміру заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував положення ЗУ «Про електронну комерцію», тому дійшов до помилкових висновків щодо відмови у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом. Умови кредитування відповідачу були відомі та зрозумілі, він з ними погодився, про що свідчить його електронний підпис у паспорті споживчого кредиту, а тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню.
Копія апеляційної скарги і ухвала про відкриття апеляційного провадження отримана ОСОБА_1 16.02.2022.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України регламентовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Враховуючи положення статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 07.06.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Мonobank» (а.с.6).
В анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).
Також у заяві вказано, що підписанням цього Договору, ОСОБА_1 підтверджує, що він ознайомлений із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового роз'яснення.
ОСОБА_1 у заяві від 07.06.2018 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підписавши заяву-анкету, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 , відповідно до статей 3, 627 ЦК України, добровільно погодив такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Аналіз розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07.06.2018, укладеного між АТ «Універсал Банк» та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 22.12.2020 свідчить, що заборгованість за Договором становить 42307,43 грн., яка складається з: 35178,57 - тіло кредиту, 7128,86 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
Окрім того, розрахунок заборгованості свідчить про те, що за рахунок періодичного погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, банк в свою чергу списував відсотки за користування кредитними коштами.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначені актами діючого законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначені сторонами безпосередньо у договорі).
Матеріали справи містять надані банком Тарифи при надані банківських послуг щодо карткових продуктів. Пунктом 8 додатків визначено, що інформація, надана кредитодавцю зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2019 (а.с.19-21).
Доказів на підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із Умовами і правилами та Тарифами, які набрали чинності та діяли після 01.01.2019, позивачем не надано. А тому, у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений і погодився із зазначеними Умовами і правилами.
Із наданого до матеріалів справи розрахунку, пеня та комісія нараховувалися з 01.09.2019. Утім, на вказану дату припинила діяти редакція Умов і правил та Тарифів, до яких приєднався ОСОБА_1 , а тому нарахування банком пені та комісії здійснювалися на підставі оновлених Умов і правил, з якими відповідач не була ознайомлена.
Істотними умовами договору, відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із суті зазначеного слідує, що умови про розмір та порядок нарахування пені та комісії за кредитним договором є істотними.
Частиною першою статті 651 ЦК України встановлено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Утім, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту надсилання відповідачу Умов і правил, які вступили у силу та почали діяти з 01.01.2019, так само як і на підтвердження факту згоди відповідача із такими Умовами і правилами. Тому залишається невідомим факт того, чи містили умови, які почали діяти з 01.01.2019, щодо сплати пені та комісії у зазначених у розрахунку розмірах, що додані банком до позовної заяви, і порядках нарахування.
За таких підстав, в даному випадку є неможливим застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови і правила, які діяли у період їх нарахування (з 01.01.2019 по 22.12.2020) не були надані відповідачу ОСОБА_1 для ознайомлення, як і до матеріалів позовної заяви.
Тому, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» пені та комісії задоволенню не підлягають.
Що стосується розміру тіла кредиту, то апеляційний суд зазначає, що із наданого банком розрахунку слідує, що заборгованість по тілу кредиту станом на 22.12.2020 становить 35178,57 гривень. Вказані кредитні кошти були отримані відповідачем в користування, проте не повернуті банку, тому вимоги АТ «УніверсалБанк» в цій частині підлягають задоволенню.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов до помилкових висновків про недоведеність позову. За вказаних підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції складає 4718,75 гривень.
Керуючись ст. ст. 268, 369 ч.1, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УніверсалБанк» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 грудня 2021 у цій справі скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ «УніверсалБанк» ( Код ЄДРПОУ:21133352, юридична адреса: м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19) заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.06.2018 в розмірі 35178,57 гривень (тридцять п'ять тисяч сто сімдесят вісім гривень 57 копійок) та судовий збір в розмірі 4718,75 гривень (чотири тисячі сімсот вісімнадцять гривень 75 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Головуючий І.В. Кочеткова
Судді А.В. Дашковська
О.М. Кримська