Справа № 146/1014/18
Провадження №11-кп/801/441/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 квітня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участі учасників провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2022 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України на 60 діб, починаючи з 15.03.2022 року до 13.05.2022 року включно.
Мотивуючи прийняте рішення зазначено, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання процесуальних рішень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_9 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2022 року. Просить винести своє рішення, яким змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала слідчого судді винесена без урахування всіх фактичних обставин справи, прокурором в судовому засіданні не доведено обставини для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Висновки суду про необхідність продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з ухвали суду, прокурором в судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину, у разі визнання його винуватим йому загрожує позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, що було враховано при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 та продовженні його строку, на даний час не зменшились, зокрема обвинувачений з огляду на санкції статей обвинувачення зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, яких ще не допитано в судовому засіданні, а також на обвинуваченого ОСОБА_10 , продовжити вчиняти інші злочини та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його наслідків, тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який до затримання не працював, не мав постійного джерела доходу, тому рішення суду щодо продовження строку запобіжного заходу є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
Стосовно ж доводів захисника та обвинуваченого про порушення кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, що полягає у неврученні такого клопотання у визначений строк, розгляд клопотання незаконним складом суду та можливість зміни запобіжного заходу у відповідності до ст.616 КПК України, зазначені доводи були предметом розгляду у даному провадженні під час розгляду апеляційної скарги захисника, про що зазначено в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 28.03.2022 року.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.404, 405, 406, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 березня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: