28.03.2022 Єдиний унікальний номер 205/11240/21
Провадження № 2/205/526/22
28 березня 2022 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Король Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що з вона є дочкою відповідача та третьої особи, шлюб між якими було розірвано 06 червня 2006 року. ІНФОРМАЦІЯ_5 їй виповнилось 18 років і було припинено стягнення аліментів з відповідача на користь третьої особи на її утримання до 18 років. З 01 вересня 2020 року вона стала студентом денної форми навчання на умовах контракту в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ і стипендією не забезпечується, з терміном навчання до 30 червня 2024 року. У зв'язку з чим, вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, який добровільно надавати матеріальну допомогу відмовляється, а тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, до закінчення терміну навчання, тобто до 30 червня 2024 року, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що на сьогоднішній день він фактично проживає з цивільною дружиною та їх спільним малолітнім сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07 грудня 2021 року він перебуває на обліку як безробітний, власного доходу не має, єдиним джерелом доходу його сім'ї є заробітна плата його цивільної дружини, таким чином, виконати судове рішення шляхом стягнення з нього аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, об'єктивно неможливо. Також просив розглядати справу за його відсутності.
Третя особа надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 06 червня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 74 (а. с. 14).
Від подружнього життя сторони мають повнолітню доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Покровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 73 (а. с. 16).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки № 2878 від 10 грудня 2021 року ОСОБА_1 є студенткою другого курсу денної форми навчання на контрактній основі і навчається в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ з 01 вересня 2020 року, з передбаченим терміном навчання до 30 червня 2024 року, та не забезпечується стипендією (а. с. 22).
Статтями 141, 155 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Згідно із ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктом 8 статті 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифіковані Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91 р.) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 6 від 15.05.2006 судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Однією з умов стягнення аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, є недостатність забезпечення коштами як для навчання, так і для інших необхідних потреб (маються на увазі побутові потреби - харчування, одяг, користування транспортом, придбання навчальної літератури, посібників). Крім того, у більшості випадків навчання здійснюється на платній основі, для чого у повнолітніх дочки, сина відсутні кошти. Наступною умовою стягнення аліментів на повнолітню дочку, сина є спроможність батьків надавати утримання з урахуванням їх матеріального, сімейного становища, стану здоров'я.
Згідно із ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, чинним законодавством України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Частинами 1, 2 статті 200 СК України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки у добровільному порядку. Відповідач заперечує проти задоволення позову про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої доньки, оскільки у нього є ще малолітня дитина, а власного доходу він не має та перебуває на обліку як безробітний.
Посилання відповідача на те, що у нього є ще малолітня дитина, не є безумовною підставою для ненадання матеріальної допомоги іншій дитині.
Крім того, батьки не мають компенсувати сплату аліментів за рахунок утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19.
Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.
Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.
Разом з тим, Верховний Суд у своїй постанові від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17 зазначив, що змістом статті 199 СК України законодавцем визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Враховуючи, що відповідач перебуває у працездатному віці, має дітей та повинен їм надавати матеріальну допомогу, суд вважає, що він спроможний сплачувати позивачу аліменти до закінчення навчання.
Визначаючи розмір аліментів суд враховує, що позивач є студентом другого курсу денної форми навчання на контрактній основі і навчається в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, відповідач є працездатною особою та має можливість надавати матеріальну допомогу, а тому з відповідача підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання позивачем, тобто до 30 червня 2024 року.
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 191 СК України суд вважає необхідним стягнути аліменти з відповідача на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання з дня подання позову до суду, тобто з 20 грудня 2021 року.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 264, ст. 430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах сум платежів за один місяць.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі у розмірі 908 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 182, 191, 199, 200 СК України, ст. ст. ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_4 ) аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) батька, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до закінчення повнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх, з терміном навчання до 30 червня 2024 року, починаючи стягнення з 20 грудня 2021 року.
Допустити негайне виконання рішення у межах сум платежів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 908 гривень.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя: Т.П. Терещенко