ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7256/18
провадження № 1-кп/753/952/22
"25" березня 2022 р. м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100060004462 від 01.07.2016 р. за звинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 257, ч.3 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п.п.6, 11,12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 309 КК України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 15 п.п.1,5 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.4 ст. 296; ч.3 ст. 27 ч.4 ст. 296; ст. 257; ч.1 ст. 263 КК України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15, п.п.1,5, ч.2 ст. 115; ч.2 ст. 15 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257; ч.1 ст. 263; ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 296 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257, ч.1 ст. 263 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за п.п.6,11, 12 ч.2 ст. 115; ст. 257; ч.4 ст. 296 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 за ч.5 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115; ст. 257 КК України,
Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України - запобіжний захід - “тримання під вартою” є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м 'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та їх захисники надали письмові клопотання, в яких просили змінити запобіжний захід на більш м'який, обгрунтовуючи свою позицію тривалим строком перебування обвинувачених під вартою, та просили визначити також альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді “тримання під вартою” відносно обвинувачених, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування, та зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості, у зв'язку з чим судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, та такі підстави мають бути чітко вказані національними судами. (п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України», п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року, яке набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року).
При вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу щодо обвинувачених судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, вік обвинувачених, стан їх здоров'я, який на цей час не перешкоджає перебувати під вартою, міцність соціальних зв'язків обвинувачених, їх репутацію.
Також суд враховує характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченим та оцінює ризики, визначені ст. 177 КПК України. При цьому під ризиком у контексті кримінального провадження мається на увазі певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Серед таких ризиків є ризик переховуватись від суду. При цьому в контексті практики ЄСПЛ, ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Суд вважає, що матеріали провадженні містять дані, які доводять існування ризиків, зокрема ризик переховування від суду.
Також суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо доцільності застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою врахувати ступінь тяжкості злочинів, які інкриміновані обвинуваченим. При цьому, суд керується рішенням по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, де Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Таким чином суд оцінив в сукупності всі обставини, зокрема те, що обвинуваченим інкриміновано вчинення ряду злочинів, у тому числі злочин, передбачений п.п. 6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, який відноситься до особливо тяжкого злочину згідно з положеннями ст. 12 КК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні найбільш тяжкого злочину, у вигляді довічного позбавлення волі, яке відповідно до приписів ст. 51 КК України є найвищою мірою покарання.
Також суд враховує, що на цей час не допитані потерпілі та свідки, що свідчить про те, що існує ризик незаконного впливу обвинувачених на цих осіб.
Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про наявність ризиків, які зумовлюють можливість продовження обвинуваченими злочинної діяльності або перешкоджанню правосуддю, незаконного впливу на свідків та потерпілих. Таким чином, суд вважає, що на даний час відсутні докази, які б свідчили про істотне зменшення на цей час зазначених ризиків з урахуванням суспільного інтересу, який в даному випадку є переважним.
Також суд керується практикою Європейського суду з прав людини в частині необхідності обов'язкового врахування у конкретній справі «суспільного інтересу», де зазначено про те, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
При інтерпретації поняття "суспільний інтерес", що має бути врахований судом при вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу, суд враховує ,що в контексті вищезазначених положень, суспільним інтересом є визначені у КПК конкретні підстави і мета кримінального провадження, які висвітлені в ст. 2 КПК України, серед яких є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. При цьому, суд враховує, що такими особами є у тому числі потерпілі у цьому кримінальному провадженні та "суспільний інтерес" полягає також у захисті прав потерпілих осіб, що в даному випадку, на думку суду, переважає необхідність захисту прав виключно обвинувачених в цій частині. Таким чином, при вирішенні питання щодо доцільності продовження відносно обвинувачених строку дії запобіжного заходу, судом повністю враховується позиція представників потерпілих.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді “тримання під вартою”.
Разом з тим, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях вказував на необхідність обговорення можливості обрання альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, враховуючи тяжкість та характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, характеристику осіб обвинувачених, значну тривалість перебування обвинувачених під вартою, наявність вмотивованих та обгрунтованих клопотань обвинувачених та захисників про зміну запобіжних заходів, у тому числі на запобіжні заходу у виді застави, суд вважає за можливе визначити обвиинуваченим альтернативний запобіжний захід у виді застави в межах п.3 ч.5 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177- 178, 181, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 615 КПК України, суд -
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у виді «тримання під вартою» строком на 60 днів з дня винесення ухвали, а саме до 23 травня 2022 р. включно.
Визначити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у даному кримінальному провадженні у 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 744300 \сімсот сорок чотири тисячі триста гривень та негайно звільнити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 з -під варти, якщо протягом дії цієї ухвали обвинуваченими або заставодавцями буде внесено заставу на спеціальний депозитний рахунок (Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ 26268059, банк: Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО 820172, рахунок № UA128201720355259002001012089).
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 5 днів.
Головуючий суддя ОСОБА_1