Справа № 703/3916/21
2/703/513/22
05 квітня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Ігнатенко Т.В.,
секретар судових засідань Бойко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
01 грудня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість станом на 19 жовтня 2021 року за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 11 листопада 2011 року у розмірі 22 228 гривень 08 копійок, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 11 листопада 2011 року.
Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 18 000 гривень 00 копійок.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте позичальник порушив зобов'язання і не надає своєчасно грошові кошти для погашення кредиту, відсотків і інших витрат відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості.
Позивач стверджує, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 19 жовтня 2021 року має заборгованість у сумі 22 228 гривень 08 копійок, яка складається з наступного: 18 139 гривень 66 копійок - заборгованість за тілом кредита, 4088 гривень 42 копійок - заборгованість за простроченими відсотками, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Ухвалою судді від 11 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не направила.
З урахуванням положень ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, врахувавши позицію представника позивача, яка викладена у його заяві про розгляд справи без її участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п.1 Статуту АТ КБ «Приватбанк», рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року було змінено тип банку із закритого на публічне та змінено найменування банку з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк» з правонаступництвом всіх прав та обов'язків. Рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» став правонаступником всіх прав та зобов'язань публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (а.с.54-55).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11 листопада 2011 року підписала анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.19).
У вказаному формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_3 , а також останньою виконаний підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, виявляю бажання оформити на своє ім'я».
Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток, а саме: платіжна картка кредитка «Універсальна», пенсійна картка, дебетова особиста картка, зарплатна картка, картка Gold, ощадкнижка (депозит), ідентифікація з паспортом, а також суму бажаного кредитного ліміту.
З наданої позивачем Анкети-заяви вбачається, що відповідач бажання щодо отримання платіжної картки «Універсальна» не виявляла та бажаного кредитного ліміту не зазначала.
Крім того, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом.
Разом з тим, як вбачається з довідки про надані кредитні картки, на підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору №б/н остання отримала картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 (а.с.18).
Відповідачем ОСОБА_1 використовувалися вищевказані картки, за допомогою яких відбувалося зняття коштів та їх повернення, що підтверджується випискою за договором №б/н укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 (а.с.56-73).
Згідно вказаної Анкети - Заяви, відповідач надала згоду, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмову вигляді (а.с.19-зворот).
На підтвердження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, крім анкети-заяви, додано: паспорт споживчого кредиту; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки, оформлено на ім'я відповідача; довідку про видачу банківських карток на ім'я відповідача; виписку за договором №б/н на ім'я відповідача за період з 18 серпня 2012 року по 21 жовтня 2021 року; копію паспорту відповідача.
Однак, вищевказані докази, які надані АТ КБ «ПриватБанк», не підтверджують погоджених сторонами договору умов кредитування.
Так, інформація, яка зазначена у паспорті споживчого кредиту від 11 серпня 2020 року, в якому викладені умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» кредитних карток: картка Універсальна, картка Універсальна Gold, картка Platinum, картка МС World Black Edition, картка МС World Elite, картка VISA Infinite, картка VISA Signature, дійсна обмежений проміжок часу, а саме у період з 11 серпня 2020 року до 26 серпня 2020 року (а.с.20-22).
При цьому, відповідно до змісту паспорту споживчого кредиту, умови кредитування можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Крім того, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача та має тимчасовий характер.
Таким чином, паспорт споживчого кредиту не є підтвердженням ознайомлення відповідача з конкретною відсотковою ставкою по кредиту.
З наданих позивачем доказів суд позбавлений об'єктивної можливості встановити вид кредитної картки, яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» та використував її.
Використання даних, які наведені у паспорті споживчого кредиту є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
Крім того, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку позичальником не підписані (а.с.23-47).
Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з ці Умови кредитування розумів відповідач, була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитом та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».
Згідно п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з розрахунків заборгованості за договором №б/н від 11 листопада 2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31 травня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року та станом на 19 жовтня 2021 року, на який АТ КБ «ПриватБанк» посилається у своїй позовній заяві, позивач нарахував ОСОБА_1 заборгованість у сумі 22 228 гривень 08 копійок, яка складається з наступного: 18139 гривень 66 копійок - заборгованість за кредитом, в тому числі 0.00 гривень - за поточним тілом кредиту, 18139 гривень 66 копійок - простроченим тілом кредиту, 4088 гривень 42 копійки - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.5-16).
Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові повної вартості кредиту, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту та за простроченими відсотками.
Суд зазначає, що надані банком Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Крім того, порядок нарахування сум (міри відповідальності за порушення зобов'язання), не узгоджені з позичальником. Банк, заявляючи вимоги про їх стягнення, не надав належних доказів, які б підтверджували, що позичальник був обізнаний про такі умови кредитування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у сумі 4088 гривень 42 копійки є необґрунтованими, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
АТ КБ «ПриватБанк» визнається та доданою до позовної заяви довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 підтверджено, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 18 000 гривень 00 копійок. Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено (а.с.17).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 000 гривень 00 копійок, оскільки тіло кредиту не може перевищувати ліміт, який встановлений на картці.
Вказані висновки узгоджуються із постановою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №345/2633/20.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення №PROM9BN6M0 від 19 листопада 2021 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2270 гривні 00 копійок.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог.
Так, 18 000 гривень 00 копійок відповідає 80,97% від заявленої ціни позову - 22 228 гривень 08 копійок, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача (80,97% від 2270 гривень становить 1838 гривень 02 копійки).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 191, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.1, 3, 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 11 листопада 2011 року, станом на 19 жовтня 2021 року, у сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) гривень 02 (дві) копійки, а всього - 19838 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 02 (дві) копійки.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Головуючий: Т.В. Ігнатенко