Справа № 703/707/22
2-з/703/19/22
28 березня 2022 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Биченко І.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності,
23 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5395 га по АДРЕСА_1 від 05 липня 2017 року та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву, в якій просить з метою забезпечення позову заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продажу, дарування, міни) спірної земельної ділянки.
Заяву мотивує тим, що ним оспорюється укладений 05 липня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки.
На думку позивача, вказаний договір був укладений між відповідачами під час розгляду Смілянським міськрайонним судом Черкаської області цивільної справи № 703/1215/17 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з метою приховування нерухомого майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення у вказаній справі. Про це свідчить і те, що ОСОБА_3 є зятем ОСОБА_2
ОСОБА_1 стверджує, що відповідач ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду його правам, оскільки відчуження земельної ділянки відбулось з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.
А тому, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 продав об'єкт нерухомості під час розгляду цивільної справи, в якій він був відповідачем, своєму зятю ОСОБА_3 , який у свою чергу вільний у праві відчуження об'єкту нерухомого майна третім особам, вважає, що незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних права та інтересів. За захистом яких позивач звернувся до суду.
Згідно з ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Системне тлумачення ч. 1 ст. 153, ч. 13 ст. 158, ч. 1 ст. 187 ЦПК України дає можливість дійти висновку, що:
законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі;
для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно;
першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті;
у випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20.
Згідно з ч. 1 ст.154 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справу, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150ЦПК України визначено види забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом.
Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Судом встановлено, що предметом спору є договір купівлі-продажу земельної ділянки, який позивач просить визнати недійсним.
В своїй постанові від 12 січня 2022 року по справі № 942/915/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову, у вигляді заборони відчужувати спірне нерухоме майно, із позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна не є співмірними і не забезпечують ґарантії виконання можливого рішення про задоволення позову, яке не підлягає примусовому виконанню.
Таким чином, оскільки позивачем не було доведено, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, а також, що існує об'єктивна загроза порушення його законних прав та інтересів, у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 151, 153, 154, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні його позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом 15 днів може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Суддя: І.Я. Биченко