04.04.2022
Справа № 696/39/22
№ 2/696/75/22
04 квітня 2022 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області в складі
головуючого судді Шкреби В.В.,
при секретарі Галіневській Р.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кам'янка Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами (код ЄДРПОУ 35017877, вул. Стельмаха, б. 9а, оф. 203 м. Ірпінь Київська область), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (вул. Мала Житомирська, б. 6/5 м. Київ), Кам'янський відділ державної виконавчої служби в Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (провул. Кудрі, б. 10 м. Кам'янка) про визнання виконавчого запису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в суд з вказаним позовом до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» (далі - Відповідач).
В обґрунтування позовних вказала, що 31 серпня 2021 року Кам'янським відділом державної виконавчої служби в Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 244170 від 27 червня 2021 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення з Позивача на користь Відповідача 26 783 грн. 42 коп. заборгованості.
Вважає, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом незаконно, безпідставно, з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Просив суд визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 17 січня 2022 року по справі відкрито провадження та надано сторонам строк для подання заяв по суті.
Так як, сторони отримали можливість надати суду відзив, відповідь на відзив та заперечення, але їх у визначенні терміни не надали, через закінчення строків проведення підготовчого судового засідання воно ухвалою суду від 04 квітня 2022 року закрито та її призначено до розгляду по суті.
Суд вважав можливим проводити судовий розгляд у відсутність сторін з огляду на подані ними заяви.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1.ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (стаття 13 ЦПК України).
У частині 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи по захист свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від цього вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Як встановлено в ході судового розгляду, 31 серпня 2021 року Кам'янським відділом державної виконавчої служби в Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 244170 від 27 червня 2021 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення з Позивача на користь Відповідача 26 783 грн. 42 коп. заборгованості.
З обрахованою заборгованістю Позивач не погоджується та вказує, що перед виданням виконавчого напису не було перевірено його на безспірність.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5 п.3 гл. 16 розд ІІ Порядку).
Відповідно до ст.18 Цивільного Кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що чинна на час виниклих правовідносин вчинення виконавчого напису) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що чинна на час виниклих правовідносин вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 закону «Про нотаріат», в редакції, чинній на час виниклих правовідносин).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, учинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Із огляду на наведене та з урахуванням приписів стст.15, 16, 18 ЦК, стст.50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам,викладеним у раніше ухвалених нею постанові 29.03.2019р. за наслідками розгляду цивільної справи №137/1666/16-ц, постанові 02.07.2019р. у справі №916/3006/17 та постанові Верховного Суду у справі №369/6415/17 від 26.02.2020 з подібних правовідносин.
За результатами розгляду справи, суд погоджується з доводами позивача та встановив, що приватний нотаріус не пересвідчився у безспірності заборгованості. Крім того, приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис на суму, яка не відповідає безспірній сумі заборгованості, про існування якої позивачу відомо не було.
На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім цього, з отриманих матеріалів слідує, що відповідач не надав суду доказів того, що кредитний договір, на підставі якого здійснено виконавчий напис був нотаріально посвідчений, а тому не може взагалі входити до переліку документів, по яким здійснюється виконавчий напис, і такі висновки суду узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог, а тому, у контексті наведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, як обґрунтований і доведений. При цьому, відповідачем жодними належними, допустимими та переконливими доказами не спростовано доводи позивача. Таке рішення суду узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.10.2018 у справі №308/11193/16-ц (провадження № 61-7410св18) .
З огляду на вказане позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір, відповідно до квитанцій від 05.01.2022 в сумі 992 грн. 40 коп. за подання позовної заяви, а тому такі судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на його користь.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами (код ЄДРПОУ 35017877, вул. Стельмаха, б. 9а, оф. 203 м. Ірпінь Київська область), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (вул. Мала Житомирська, б. 6/5 м. Київ), Кам'янський відділ державної виконавчої служби в Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (провул. Кудрі, б. 10 м. Кам'янка) про визнання виконавчого запису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню № 244170 від 27 червня 2021 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича про стягнення з ОСОБА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами (код ЄДРПОУ 35017877, вул. Стельмаха, б. 9а, оф. 203 м. Ірпінь Київська область) заборгованості на суму 26 783 грн. 42 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами (код ЄДРПОУ 35017877, вул. Стельмаха, б. 9а, оф. 203 м. Ірпінь Київська область)на користь ОСОБА_1 (зареєстрований по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя : В.В.Шкреба