Справа № 567/49/22
05 квітня 2022 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
з участю
представника позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання таким, що втратив право на користування житловим приміщенням
в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 звернулась ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову вказує, що їй на підставі свідоцтва про право власності належить будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 .
Зазначає, що у зазначеному житловому будинку є зареєстрованим за місцем проживання її колишній зять, який проживав певний час за зазначеною адресою.
Вказує, що відповідач виїхав з будинку та не проживає в ньому більше року, вивіз всі свої речі, однак не знявся з реєстрації. Він фактично не проживає у вказаному будинку по теперішній час і не бере участі в утриманні будинку та оплаті витрат за житлово-комунальні послуги. Його теперішнє місце перебування та проживання їй не відоме. Всі особисті речі та майно відповідача за даною адресою відсутні.
Посилаючись на те, що відповідач не проживає у належному їй будинку, а факт його реєстрації створює їй перешкоди в користуванні своїм майном, просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою Острозького районного суду від 14.01.2022 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Пояснила, що на підставі свідоцтва про право власності позивачці належить будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вказує, що у даному будинку за згодою позивачки був зареєстрований також відповідач ОСОБА_3 , який на той час був зятем позивачки. Зазначила, що в подальшому шлюб між донькою позивачки та відповідачем було розірвано та 10.01.2021 відповідач, забравши свої речі, виїхав з належного їй будинку. Вказує, що перешкод в користуванні будинком позивачка відповідачу не чинила.
Договір найму житла між позивачем та відповідачем не укладався.
Вказує, що реєстрація відповідача створює позивачці значні незручності, як власнику житла, оскільки наявність його реєстрації фактично унеможливлює отримання нею соціальних пільг та належне розпорядження своєю власністю.
Зазначила, що відповідач не проживає у даному будинку понад рік та не користується ним, не бере участі у витратах на його утримання, наміру повертатися в зазначене житло не має, так як фактично утворив нову сім'ю.
Вказуючи на те, що відповідач протягом тривалого часу не проживає в зазначеному житловому приміщенні без поважних причин, а факт реєстрації місця проживання відповідача у належному позивачці житловому приміщенні створює для неї, як власника, незручності, просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування зазначеним житловим приміщенням.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що є старостою в с.Вельбівно Рівненського району та востаннє ОСОБА_3 , який проживав в зазначеному населеному пункті по АДРЕСА_1 , він бачив більше року тому. Працівники старостату повідомляли його про те, що востаннє в с.Вельбівно бачили відповідача весною 2020 року.
Підтвердив, що працівниками старостату складались акти обстеження матеріально-побутових умов сім'ї щодо ОСОБА_2 та була встановлена відсутність ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що є сином позивачки, має будинковолодіння, яке знаходиться в тому ж населеному пункті по сусідству з позивачкою та здійснює її догляд, оскільки позивачка потребує сторонньої допомоги.
Вказав, що в будинку, який належить ОСОБА_2 , також деякий час проживав її колишній зять ОСОБА_3 . Зазначив, що в 2020 році відповідач залишив місце проживання та з того часу його місцезнаходження йому не відоме. Протягом цього часу він жодного разу відповідача в с.Вельбівно Рівненського район не бачив.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 11.11.2011 виконавчим комітетом Вельбівненської сільської ради встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку осіб від 09.12.2021 вбачається, що у вказаному будинку, окрім власника, також зареєстровані: ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_6 - онук, ОСОБА_7 - внучка, ОСОБА_3 - зять.
Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №07.03-10/276/3 від 16.11.2021 та №07.03-10/319/3 від 08.12.2021 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , однак за даною адресою не проживає.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач є зареєстрованим за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 , який на праві власності належить позивачці.
Також судом встановлено, що між позивачкою, яка є власником майна, і відповідачем не існує договірних відносин щодо цього майна, договір найму житлового приміщення між сторонами не укладався та у виконавчому комітеті Острозької міської ради Рівненської області не реєструвався.
Відповідач не проживає у даному будинку більше одного року та на даний час не є членом сім'ї позивачки.
Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР, до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм, правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Так, судом встановлено, що домоволодіння що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у власності ОСОБА_2 .
За згодою позивачки в даному домоволодінні було зареєстровано місце проживання чоловіка дочки позивачки (відповідно зятя позивачки) - ОСОБА_3 .
В судовому засіданні з наданих суду доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_3 більше року в будинковолодінні, що належить ОСОБА_2 , не проживає без поважних причин.
У відповідності до ст.156 ЖК УРСР, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Підстави втрати членом сім'ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Факт не проживання ОСОБА_3 більше року в будинковолодінні, що належить позивачці, підтверджується наявними в справі доказами та показами свідків.
Доказів поважності причин не проживання в даному будинковолодінні протягом тривалого часу відповідачем не надано.
З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов висновку, що відповідач ОСОБА_3 не проживає у житловому будинку без поважних причин понад один рік, внаслідок чого втратив право користування цим житлом.
Доказів, які б підтверджували наявність правовідносин між відповідачем та позивачкою, як власником житла, на даний час, відповідачем суду не надано.
У відповідності до ч.2 ст.319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник, згідно зі ст.391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач не проживає в належному позивачці будинку більше одного року, договору на користування житлом з власником будинку не укладав, підстав для продовження терміну зберігання за відповідачем права користування спірним житловим приміщенням не встановлено.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд враховує, що право позивачки, як власника житла, є абсолютним і полягає у здійсненні права беззаперечного користування і розпорядження своїм майном, а відтак її право підлягає захисту, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення. Одночасно, суд вважає, що визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, в цілому відновить порушене право позивачки.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 211, 258, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 21.06.2000 Острозьким РВ УМВС України в Рівненській області)
відповідач - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено 05.04.2022.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.