Справа № 564/2642/21
04 квітня 2022 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Грипіч Л. А.
з участю секретаря Вознюк Ю.В.
за участі учасників судового розгляду:
позивача - не з'явився
представника позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/2642/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу
ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 19 червня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №10729472-02-10-01, предметом якого були майнові інтереси ОСОБА_3 , пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 .
14 серпня 202 року о 18:00 годині в м.Костопіль по вул.Рівненська 107 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Grafter», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у нерухомому стані. Внаслідок ДТП автомобіль «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, які зафіксовані актом (протоколом) огляду транспортного засобу.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2020 року у справі №564/2032/20 встановлено, що ДТП сталось з вини ОСОБА_2 .
Згідно рахунку від 28.08.2020 загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 склала 39965 грн, які на виконання умов договору добровільного страхування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» виплатила згідно платіжного доручення №26094 від 17.09.2020 та 17.09.2020.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Євроінс Україна», а тому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» з вимогою відшкодувати виплачену суму страхового відшкодування в порядку регресу, яке відшкодувало лише 10649,50 грн. Різниця між фактичним розміром виплаченого страхового відшкодування та виплаченою ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» сумою складає 26715,50 грн.
07 липня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір №07/07/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором №10729472-02-10-01 від 19.06.2020.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь, в порядку регресу, 26715,50 грн завданих збитків та судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді Костопільського районного суду Рівненської області від 06.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, про що було повідомлено сторони.
Відповідачу було надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позов, позивачу у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, відповідачу у строк не пізніше 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати свої заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 24.01.2022 вирішено здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотання про відкладення розгляду справи зі сторони позивача не надходило.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату і час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, правом на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи викладене, дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних, доказів та постановити заочне рішення і не явка учасників справи не є перешкодою у розгляді справи.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази встановив наступне.
Так, 19 червня 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», як страховиком, та ОСОБА_3 , як Страхувальником, яка відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 05.07.2018 є власником автомобіля «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №10729472-02-10-01. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, предметом договору є страхування майнових інтересів Страхувальника щодо володіння, користування та розпорядження транспортним засобом «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 .
14 серпня 2020 року о 18 год. 00 хв. в м.Костопіль по вул.Рівненська 107 сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Grafter», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, здійснив наїзд на автомобіль «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував у нерухомому стані, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.10.09. ПДР України.
17 серпня 2020 року транспортний засіб «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , оглянуто оцінювачем (спеціалістом) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», що підтверджується актом (Протоколом) огляду ТЗ - Заявою на виплату від 17.08.2020.
28 серпня 2020 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено рахунок №ЄІ-0041 на суму 39965 грн. Платником згідно вказаного рахунку є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».
17 вересня 2020 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» складено страховий акт №2049144-1 за договором страхування наземного транспортного засобу №10729472-02-10-01 від 19.06.2020, відповідно до якого загальна сума страхового відшкодування ОСОБА_3 складає 39965 грн, залік страхового відшкодування - 3848 грн та 6497 грн, сума страхового відшкодування складає 29620 грн.
Також 17 вересня 2020 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 перераховано суму у розмірі 6497 грн згідно страхового акту №2049144-2 від 17.09.2020 та договору №10729472-02-10-01 від 19.06.2020, страхувальник ОСОБА_3 , рахунок №ЄІ-0041 від 28.08.2020.
21 вересня 2020 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» складено довідки - підтвердження заліку страхового відшкодування, відповідно до яких згідно договору страхування №10729472-02-10-01 від 19.06.2020, з яких вбачається, що страхове відшкодування ОСОБА_3 в сумі 29620 грн за страховим актом №2049144-1 від 10.09.2020 та в сумі 3848 грн за страховим актом №2049144-2 від 17.09.2020 зараховано як залік в рахунок несплаченого страхового платежу до договору добровільного страхування наземного транспорту №10729472-02-10-01 від 19.06.2020.
Винуватцем ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_3 транспортний засіб «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано ОСОБА_2 , який свою вину визнав.
Вказані обставини підтверджуються постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2020 року у справі №564/2032/20. Постанова суду набрала законної сили 17 жовтня 2020 року.
Також вказані обставина підтверджуються відповіддю від НПУ.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Grafter», державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «страхова компанія «Євроінс Україна» згідно полісу №156552047 (018003-2311-156552047) від 15.01.2020, що вбачається із страхового акту №31802/20, складеного вказаним товариством.
Із листа Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» №438-ЮР від 22 квітня 2021 адресованого Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО», доданих до вказаного листа страхового акту №31802/20 та розрахунку №31802/20 суми страхового відшкодування від 15 грудня 2020 року вбачається, що сума страхового відшкодування, здійсненого 10.03.2021, розраховувалась Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Євроінс Україна» на підставі рахунку №ЄІ-0041 від 28.08.2020 із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,70) щодо деталей автомобіля, які підлягали заміні і сума страхового відшкодування складає 10649,50 грн., франшиза - 2600 грн.
07 липня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», як Первісним кредитором та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір цесії №07/07/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до п.2.1 якого Первісний кредитор передає Новому кредитору свої права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно додатку №1 до Договору №07/07/2021 про відступлення права вимоги, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перейшли права вимоги до боржника ОСОБА_2 в сумі боргу 26715,50 грн. за ціною 4007,33 грн за договором №10729472-02-10-01, страхувальником за яким є ОСОБА_3 .
Із довідки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» №1122 від 29 вересня 2021 року та листа вбачається, що по договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.07.2021 №07/07/2021 відступлена справа №10729472-02-10-01 на суму 26715,50 грн, що становить різницю у вигляді фізичного зносу, а від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» надійшло 10649,50 грн, призначення платежі: страхове відшкодування згідно полісу №156552047 від 15.01.2020.
Судом також встановлено, що 19 липня 2021 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено претензію №ВФ/2049144-1 про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 26715,50 грн, яка адресована ОСОБА_2 .
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу Україна, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до абз.1 п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу Україна, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч.1 ст.1194 Цивільного кодексу Україна, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так судом встановлено, що внаслідок ДТП, яке трапилось 14.08.2020 з вини ОСОБА_2 , було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль «Jeep Wrangler», державний номерний знак НОМЕР_1 , майнові права щодо якого було застраховано згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №10729472-02-10-01 від 19.06.2020, укладеного із Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО».
На виконання умов договору страхування №10729472-02-10-01 від 19.06.2020 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» визначило суму страхового відшкодування ОСОБА_3 за пошкоджений автомобіль у розмірі 39965 грн, з яких перераховано суму у розмірі 6497 грн, а страхове відшкодування в сумі 29620 грн та в сумі 3848 грн зараховано як залік в рахунок несплаченого страхового платежу до договору добровільного страхування наземного транспорту №10729472-02-10-01 від 19.06.2020.
В подальшому, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», у якій було застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП - ОСОБА_2 , повернуло Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» суму страхового відшкодування у розмірі 10649,50 грн., франшиза - 2600 грн.
Відповідно, в силу вимог ст.993, 1191 Цивільного кодексу Україна, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» перейшло прав вимоги в порядку регресу на неповернуту суму страхового відшкодування у розмірі 26715,50 грн (39965-10649,50-2600=26715,50).
Разом з тим, 07 липня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір цесії №07/07/2021 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перейшли права вимоги до ОСОБА_2 в частині неповернутої суми страхового відшкодування у розмірі 26715,50 грн, що в свою чергу не суперечить вимогам п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, відповідно до якого кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому суд враховує, що доводів позивача відповідачем не спростовано, доказів на підтвердження сплати в порядку регресу суми страхового відшкодування не надано і судом таких доказів не здобуто.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 908 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням 157 від 28.09.2021.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд враховує наступне.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що наявні у матеріалах справи: договір №30/01/19 про надання правової допомоги від 30.01.2019 з адвокатом Самойленко П.М., додаткова угода №144 від 03.08.2021 до Договору про надання правової допомоги №30/01/19 від 30.01.2019 року, акт від 03.08.2021 здачі-приймання робіт (надання послуг) до Договору про надання правової допомоги №30/01/19 від 30.01.2019 та зазначений у позові попередній (орієнтовний) розмір судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката до важливості справи для інтересів позивача, складності та важливості справи, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та наявних у справі доказів щодо витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.133, 137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 26715 /двадцять шість тисяч сімсот п'ятнадцять/ гривень 50 копійок збитків.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 908 /дев'ятсот вісім/ гривень витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4000 /чотири тисячі/ гривень витрат на правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (житель АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_5 .
Повне рішення складено
04 квітня 2022 року
СуддяЛ. А. Грипіч