Провадження № 1-кп/537/116/2022
Справа № 537/768/22
31.03.2022 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , при секретарі ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Кременчуці в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12021170500000693 по обвинуваченню,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Кременчук Полтавської області, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 307, частиною 1 статті 263 КК України, -
В провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебуває обвинувальний акт № 12021170500000693 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 307, частиною 1 статті 263 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 заявив клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.
В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, прокурор посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, які кваліфікуються як тяжкі, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років, що може спонукати обвинуваченого переховуватися від органів досудового слідства та суду з метою уникнення покарання, оскільки у разі визнання ОСОБА_3 винним, йому загрожує покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; наявністю ризику обвинуваченого незаконно впливати на свідків в рамках цього кримінального провадження, оскільки ОСОБА_3 знайомий з особою, яка проводила відносно нього оперативну закупівлю, тому може впливати на свідків з метою зміни їхніх показань; наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки останній офіційно не працевлаштований та отримував дохід виключно від злочинної діяльності, пов'язаної із незаконним збутом наркотичних засобів за місцем проживання, крім того, будучи раніше судимим за злочини проти власності, вчинив новий злочин протягом іспитового строку.
Прокурор також вважав неможливим застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів у виді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави, домашнього арешту з огляду на наступне.
На думку прокурора, застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов'язання неможливо, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 - особа, яка схильна до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів; застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистої поруки неможливо, оскільки відсутні письмові звернення осіб, які поручатимуться за ОСОБА_3 ; застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави неможливо, оскільки слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від ОСОБА_3 чи його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; домашній арешт не можливо застосувати до ОСОБА_3 , так як перебування під домашнім арештом не позбавить його можливості здійснювати як фізичний, так і психологічний тиск на свідків по даному кримінальному провадженню. Крім того, перебуваючи під домашнім арештом, не можливо запобігти спробам обвинуваченого з метою уникнути покарання за вчинення тяжкого злочину, залишити місце, визначене суддею, з метою переховування. Також уникнути спробам вчинити інше кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, оскільки обвинувачений здійснював збут наркотичних речовин безпосередньо за місцем свого мешкання.
Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що в цей складний час, коли в країні триває війна, він готовий йти і захищати нашу країну. Просив суд обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, вважала за можливе застосувати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із частиною 1 статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 2 статті 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З огляду на наведені вище норми Закону, вирішуючи питання щодо доцільності обрання на стадії підготовчого судового розгляду обвинуваченому міри запобіжного, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно з положеннями статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частин 1, 4 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
? Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_6 від 04 лютого 2022 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком з 02 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року включно.
Як вбачається зі змісту наведеної вище ухвали, якою обвинуваченому було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового слідства, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів дійшов до висновку, що стороною обвинувачення зібрані вагомі докази на підтвердження причетності ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих йому правопорушень та існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
В даному випадку, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_3 , за вчинення яких чинним законодавством України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, суд вважає наявним ризик переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відбуття покарання.
При цьому, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленому ризику, передбаченому статтею 177 цього Кодексу.
Письмових звернень про поручительство від осіб, що заслуговують на довіру, до суду не надходило.
Суд також вважає недоцільним застосування домашнього арешту до ОСОБА_3 , оскільки суду не надано доказів того, що застосування такого запобіжного заходу зможе запобігти доведеному ризику та забезпечити належну поведінку обвинуваченого.
Також суд враховує характеристику обвинуваченого, відсутність у нього офіційних джерел доходів, постійного або тимчасового місця роботи, заощаджень, соціальних зв'язків, що є неспростовним ризиком вчинення ОСОБА_3 злочинів у майбутньому.
Відомості про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватись в місцях попереднього ув'язнення, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Особисте зобов'язання не зможе запобігти наведеним ризикам та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, про застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, мета, підстави, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового слідства, є й надалі актуальними, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до частини 1 статті 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Приймаючи до уваги характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , його особу, відсутність постійного джерела доходу, суд приходить до висновку про можливість визначення застави обвинуваченому ОСОБА_3 , а саме 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму 99 240 грн. 00 коп.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 217, 331, 334, 371, 372, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_2 - задовольнити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця міста Кременчук Полтавської області, не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, не маючого місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 29 травня 2022 року до 24 год. 00 хв. включно.
Встановити ОСОБА_3 заставу в сумі 99 240 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) 00 коп.
Суму застави необхідно внести на депозитний рахунок за наступними реквізитами: отримувач - ТУ ДСА України в Полтавській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26304855, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ , код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача: UA398201720355289002000015950, призначення платежу - запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, обвинуваченого ОСОБА_3 , - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, про зміну місця свого проживання або перебування.
Відповідно до вимог статті 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду державного бюджету України.
Попередити заставодавця про його обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов'язків.
Покласти на заставодавця наступні обов'язки: забезпечити належну поведінку обвинуваченого; забезпечити явку належно повідомленого обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про причини неявки обвинуваченого.
Зобов'язати заставодавця забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов'язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.
Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 04 квітня 2022 року о 13.00 год.
Суддя ОСОБА_1