Справа № 169/764/21
Провадження № 2/169/139/22
05 квітня 2022 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі
головуючого судді Тітівалова Р.К.,
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину,
ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину.
Позов мотивований тим, що вона з 22 липня 2019 року перебуває з відповідачем у шлюбі, який зареєстрований Луківською селищною радою Турійського району Волинської області, актовий запис за № 06. Під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Вказуючи, що подружні відносини між ними фактично припинені, з дня народження сина вони проживають окремо, їхній шлюб існує лише формально, домовленості з відповідачем щодо розміру та добровільної сплати аліментів на дитину досягнути не вдалося, позивач просила ухвалити рішення, яким розірвати шлюб та стягувати з відповідача на її користь аліменти на дитину в розмірі по 3000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позивач у судове засідання не з'явилася, 01 лютого 2022 року подала до суду заяву, в якій вказала, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати за її відсутності (а. с. 23).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується телефонограмою та оголошенням на офіційному сайті судової влади (а. с. 35, 36), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою суду від 05 квітня 2022 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною першою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
За змістом частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до положень частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Встановлено, що сторони з 22 липня 2019 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований Луківською селищною радою Турійського району Волинської області, актовий запис за № 06 (а. с. 5).
Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, в якому батьком дитини записаний відповідач (а. с. 7).
Дитина проживає разом із позивачем (а. с. 8, 9).
Позивач та відповідач подружніх відносин не підтримують, проживають окремо, спільного господарства не ведуть та їхній шлюб існує лише формально.
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права, а також враховуючи фактичні взаємини подружжя, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам, а тому шлюб між ними слід розірвати.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Обов'язок батьків щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям та способи й порядок його виконання врегульовано у главі 15 Сімейного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої, третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).
За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками свого обов'язку по утриманню неповнолітньої дитини, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду із відповідним позовом і в такому разі аліменти на дитину відповідно до вимог статті 184 СК України можуть бути присуджені у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Під час розгляду справи встановлено, що сторони проживають окремо, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв'язку з чим позивач не має можливості забезпечити необхідний і достатній рівень життя дитини.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд відповідно до вимог статей 180, 182 СК України бере до уваги те, що обов'язок утримувати дитину покладається рівною мірою на матір і батька, сторони не працюють, є здоровими працездатними особами молодого віку, відповідач інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, дитина проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні .
Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження наявності інших, передбачених статтею 182 СК України, обставин, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів, сторони суду не надали.
За таких обставин справи суд вважає за можливе при визначенні розміру аліментів взяти за основу встановлений державою розмір прожиткового мінімуму на дитину до шести років, який на час розгляду справи становить 2100 гривень.
З огляду на вказане та виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову і вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідача аліменти на дитину в розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, що відповідає вимогам статей 182, 184, 191 СК України.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини другої статті 182 СК України аліменти у розмірі, більшому за гарантований державою мінімальний їх розмір, або у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку можуть бути присуджені судом виключно у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, у зв'язку з чим суд вважає, що у цій справі відсутні об'єктивні підстави для того, щоб стягувати аліменти у розмірі, в якому просила позивач, - 3000 гривень щомісячно, що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини до 6 років, оскільки жодних доказів про заробіток (дохід) відповідача або про витрати, що перевищують заробіток (дохід) відповідача, позивач суду не надала.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень за подання позовної заяви в частині розірвання шлюбу.
Враховуючи, що позивач при подачі позову в частині вимог про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі закону, то відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (50 %) підлягає стягненню встановлений на час звернення позивача до суду судовий збір в розмірі 454 грн (908 грн * 50 % = 454 грн).
На підставі викладеного, статей 24, 55, 56, 104, 105, 110, 112 СК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Луківською селищною радою Турійського району Волинської області, актовий запис за № 06, розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
У решті позову відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий