05 квітня 2022 року
м. Київ
cправа № 924/454/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С. В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 07.12.2021
та на рішення Господарського суду Хмельницької області
від 26.08.2021
у справі № 924/454/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт"
до Держави Україна в особі: Білогірського районного відділу Державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; - Головного управління ДПС у Хмельницькій області; - Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, м. Хмельницький
про стягнення 373 693,96 грн. шкоди,-
03.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021 у справі № 924/454/21, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" у справі № 924/454/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Жукова С. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 924/454/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021, виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.
Предметом позову у справі № 924/454/21 є стягнення у розмірі 373 693,96 грн., що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 135 000,00 грн - станом на 2021 рік).
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що в силу зазначеної вище вимоги пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
В той же час, необхідність відкриття касаційного провадження у даній справі, скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Розглянувши вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 924/454/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", оскільки, доводи що зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозахисної практики, не мотивовані та не обґрунтовані належним чином. Скаржником не наведено фундаментальних обґрунтувань в чому полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики питання права, якого стосується подана ним касаційна скарга. Крім того, сама лише вказівка на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", "виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та становить значний суспільний інтерес, а також, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" суд касаційної інстанції не знаходить.
Інших доводів, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, у підтвердження наявності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі скаржником не наведено.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 924/454/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021.
На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 924/454/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.08.2021.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Білоус
Судді О.В. Васьковський
С. В. Жуков