18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 квітня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1504/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу №925/1504/21 за позовом Приватного акціонерного товариства “Черкаське хімволокно” в особі Відокремленого підрозділу “Черкаська ТЕЦ” до Черкаського політехнічного фахового коледжу про стягнення 53603,12 грн,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 53603,12 грн. заборгованості по договору №204 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 13.02.2018.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач, порушивши порядок розрахунків за теплову енергію (розділ 8 Договору) та умови Договору, не повністю оплатив за спожиту теплову енергію.
Ухвала надіслана учасникам справи у встановленому порядку.
Відповідач у відзиві на позов просив суд у позові відмовити повністю вважаючи вимоги необґрунтованими посилаючись на те, що у грудні 2018 р., на підставі Договору від 13.02.2018 позивачем було поставлено відповідачеві теплову енергію в обсязі 88.480307 Гкал на суму 111 246.29 грн, а не 204.43 Гкал та на суму 257 029.84.
Відповідач зазначив, що 27.12.2018 він повністю оплатив обсяг 88.480307 Гкал теплової енергії на суму 111 246.29 грн, згідно рахунку фактурою №4513 від 21.12.2018.
Відповідач вважає, що рахунок-фактура №4513 від 19.12.2018 на суму 257 029.84 грн на оплату 204.43 Гкал теплової енергії, вочевидь, додана позивачем до позовної заяви для введення суду в оману щодо реальних правовідносин сторін, і тому, позовні вимоги про стягнення доплати за поставлений обсяг в розмірі 204.43 Гкал є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах як договору, так і законодавства.
На думку відповідача, до позовної заяви позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України про наявність станом на 01.01.2019 заборгованості відповідача перед позивачем з оплати за поставлену теплову енергію в межах дії Договору, тобто, як вважає відповідача, сторони виконали умови Договору, цей Договір є виконаним, а зобов'язання припиненими.
Відповідач, посилаючись на рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» вважає, що є обов'язковим лише для Позивача, тобто, Відповідач, який не є суб'єктами господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, не зобов'язаний виконувати рішення НКДРЕКП.
На думку відповідача, єдиною підставою для стягнення заборгованості за Договором може бути лише факт порушення з боку відповідача умов Договору в частині невиконання зобов'язань з оплати отриманої теплової енергії. Тому, вимога позивача про виконання відповідачем зобов'язання оплатити донараховану вартість за спожиту у листопаді, грудні 2018 року теплову енергію на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання» є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах Закону.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.
Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2018 між позивачем та відповідачем був укладений Договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 204 (далі - Договір) позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами)в терміни та на умовах, передбачених Договором.
Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 року змінено тип та найменування Позивача з Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно»
Згідно п.1.4 Договору тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього Договору і може змінюватись протягом дії цього Договору.
Розділом 8 Договору передбачено порядок розрахунків за теплову енергію.
За умовами п. 8.2 Договору оплата за теплову енергію, що споживається, здійснюється за рахунком-фактурою.
Згідно п. 8.10 Договору несвоєчасне отримання Споживачем рахунку-фактури не звільняє Споживача від відповідальності за несплату за теплову енергію.
Враховуючи положення пп. 1.1, 1.4, 8.1, 8.2, 8.10 Договору, ч. 9 ст. 14, п. п.1, 13 ч.1 ст. 17, п. 7 ч. 4 ст. 19 Закону «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також інші приписи чинного законодавства України, очевидно, що нарахування з постачання теплової енергії відповідачу (в тому числі в частині здійсненного Позивачем у лютому 2020 року перерахунку за спожите відповідачем опалення у період з листопада 2018 р. по 31.12.2018 згідно нижченаведеної Постанови НКРЕКП № 2884 від 17.12.2019) позивач проводив виключно у порядку, встановленому Договором та чинним законодавством України, та за тими тарифами на теплову енергію, які встановлені обов'язковими до виконання Постановами НКРЕКП.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період з листопада - по грудень 2018 року позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур № 3788, № 4513 за договором № 204 від 13.02.2018 по тарифу, встановленому Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 263,66 Гкал на загальну суму 331 499,72 грн. (з ПДВ).
У лютому 2020 року позивачем було зроблено перерахунок -донарахування за теплову енергію поставлену за період з листопада 2018 - по 31.12.2018 на підставі підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884.
З урахуванням перерахунку за період з листопада 2018 - по 31.12.2018 та оплат, здійснених відповідачем на підставі виписки з картки рахунку № 361 по контрагенту, рахуноку-фактури № 782 від 29.02.2020, заборгованість відповідача станом на час подачі позову до суду склала 53 603,12 грн.
Тариф 1047,75 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.
Тариф 1217,17 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3225 від 29.12.2015 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239).
Позивач зауважив, що перерахунок у лютому 2020 року був здійснений у відповідності до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП України від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання».
Згідно вказаної постанови НКРЕКП ПрАТ «Черкаське хімволокно» зобов'язане до 01.04.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018р.
Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається (ч. 15 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»). Тарифи на теплову енергію не можуть бути іншими, ніж ті, які були встановлені на відповідний період уповноваженим органом у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Таким чином, позивач здійснив перерахунок та нарахував відповідачу різницю вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 № 239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 404.
Відповідач розрахувався із позивачем за поставлену у період з листопада 2018 - по 31.12.2018 теплову енергію по тарифу 1047,75 грн/ІГкал. При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за Договором теплової енергії, складає 169,42 грн. (1 217,17 грн. - 1 047,75 грн. = 169,42 грн.).
За умовами п.8.3 Договору Споживач до 25 числа поточного місяця у відповідності до розрахунку-фактури сплачує позивачу суму попередньої оплати за теплову енергію поточного місяця та несплачену вартість (чи її частку) фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді.
Відтак, як вказує позивач, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість поставленої теплової енергії за Договором, з урахуванням здійсненого Позивачем перерахунку, у сумі 53 603,12 гри, (з ПДВ) (169.42 грн. х 263.66 Гкал - 44 669,27 грн. без ПДВ + 8 933,85 грн ПДВ = 53 603.12 грн).
Суд враховує, що тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачає за Договором відповідачу є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади, відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (ч.3 ст. 189, ст. 191 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон про ціни) передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (ч.3 ст. 12 Закону про ціни).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - «Закон») Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - «Регулятор / НКРЕКП»), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом ст.3 ч. 2 п. 2 - 3 Закону Регулятор здійснює державне регулювання шляхом ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно ст.3 ч.3 п. 6 Закону основними завданнями Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг.
У відповідності до п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
Абзацом 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»).
Суд бере до уваги, що позивач має статус суб'єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП.
В абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» (далі - Закон про монополії) зазначено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися, зокрема, встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій.
Предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно із Законом про монополії є в тому числі і ціни (тарифи) на товари, то виробляються і реалізуються суб'єктами природних монополій (абз. 1, 2 ст. 8 Закону про монополії).
Частиною 9 ст. 14 Закону передбачено, що рішення (постанови, розпорядження) Регулятора / НКРЕКП є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
В п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону зафіксовано, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор /НКРЕКП, серед іншого, приймає обов'язкові до виконання рішення (постанови, розпорядження) з питань, що належать до його компетенції (п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону).
Під час здійснення державного контролю Регулятор / НКРЕКП має право приймати обов'язкові до виконання суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення (п. 5 ч. 4 ст. 19 Закону).
Згідно п.7 ч. 4 ст. 19 Закону НКРЕКП вправі за результатами перевірки або моніторингу приймати рішення про встановлення (зміну) тарифів на товари (послуги) суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
За правилами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 162 ГПК України зазначаємо, що заходи досудового врегулювання спору здійснювались у вигляді телефонних дзвінків з вимогою оплатити заборгованість.
Відповідно до положень ч.І ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Ч. 1 ст. 174 ГК України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525. 526. 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу положень ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору №204 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 13.02.2018.
Свої зобов'язання за цим договором позивач виконав належним чином, поставивши відповідачу теплову енергію.
Будь-яких скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії відповідачем до суду не подано. Тобто, позивач здійснював відповідачу поставку теплової енергії вчасно, якісно та в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про теплопостачання" №2633-ІV від 02 червня 2005 року тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.
Згідно ст. 14 цього ж Закону державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб'єктів відносин у сфері теплопостачання усунення виявлених порушень вимог законодавства; видавати суб'єктам відносин у сфері теплопостачання обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів.
Зокрема, затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов'язковими для виконання ПрАТ "Черкаське хімволокно" та споживачів його послуг. А тому відповідач, як споживач, має оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором між сторонами № 1163 від 01.11.2018.
З урахуванням перерахунку за листопад-грудень 2018 року заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з листопада 2018 по 31.12.2018 року становить 53 603,12 грн.
За умовами п. 1.1. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.
Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові до виконання суб'єктами природних монополій.
Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
Докази скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору № 1163 від 01.11.2018 в матеріалах справи відсутні.
Позивач є суб'єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб'єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Судом встановлено, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом, що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу встановленого на період листопад-грудень 2018 р., тому обов'язок по сплаті різниці лягає на відповідача.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позов суд вважає помилковими, оскільки відповідач, як споживач, повинен оплатити фактично спожиту ним теплову енергію за тарифом 1217.17 грн/Гкал, який встановлено Регулятором (НКРЕКП) за спірний період.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Факт наявності у відповідача перед позивачем 53 603,12 грн. боргу за теплопостачання, позивачем належним чином доведений, а тому суд приходить до переконання про задоволення заявлених позовних вимог.
На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Черкаського політехнічного фахового коледжу (код 05407864; 18001, м.Черкаси, вул. Надпільна. буд. 226) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (18036, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 76; код 00204033): 53 603,12 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот три грн. 12 коп.) боргу та 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.) витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.04.2022.
Суддя К.І. Довгань