79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.2022 Справа № 914/3543/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Дзюби М.Р., розглянувши справу
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-НЛ»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанія «Діалект»
про: зобов'язання відновити надання послуг шляхом укладення договору та стягнення 1 320,00 грн. збитків (упущеної вигоди),
Представники
позивача: Дзічковський І.Є.,
відповідача: Квак В.В.,
23.11.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-НЛ» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Телекомпанія «Діалект» про зобов'язання відновити надання послуг шляхом укладення договору та стягнення 1 320,00 грн. збитків (упущеної вигоди).
Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 29.11.2021р. по 12.12.2021р., а також те, що 11.12.2021р. та 12.12.2021р. - вихідні дні, матеріали вищевказаної позовної заяви (вх.№3856 від 23.11.2021р.) розглянуто судом 13.12.2021р.
13.12.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.01.2022р.; явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою.
10.01.2022р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№316/22.
11.01.2022р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№507/22.
В підготовче засідання 12.01.2022р. сторони забезпечили участь повноважних представників.
Протокольною ухвалою від 12.01.2022р. суд постановив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 02.02.2022р.
13.01.2022р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№832/22.
В підготовче засідання 02.02.2022р. сторони забезпечили участь повноважних представників.
У зазначеному підготовчому судовому засіданні суд постановив задоволити клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 02.03.2022р.
В підготовче засідання 02.03.2022р. позивач забезпечив участь повноважного представника.
Протокольною ухвалою від 02.03.2022р. суд постановив розгляд справи відкласти на 30.03.2022р.
Ухвалою від 03.03.2022р., в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, Господарський суд Львівської області викликав відповідача у цій справі та повідомляв про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті, відкладеного на 30.03.2022р.
У судове засідання 30.03.2022р. сторони забезпечили участь повноважних представників.
Суть спору:
Спір між сторонами виник внаслідок відмови відповідача в укладенні договору щодо об'єкта доступу, відповідно до Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».
Позиція позивача:
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ухилення відповідача від укладення договору про доступ до інфраструктури об'єкта будівництва є порушенням покладеного на нього Законом України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» обов'язку укласти договір про доступ до інфраструктури будинку, а також ст. 641, 642, 643 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, та порушенням прав й законних інтересів співвласників будинку.
Крім того, з урахуванням наявних вимог до відповідача про укладення договору з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва та його відмови від укладення такого договору, позивач вважає, що протиправними діями відповідача співвласникам будинку №19 по вул.І Нечуя-Левицького у місті Львові, завдано збитків у вигляді упущеної вигоди за січень-листопад 2021 року на суму 1 320 грн., чим порушено їх права та законні інтереси на отримання певної суми коштів за користування спільним майном.
Позиція відповідача:
Заперечуючи повністю позовні вимоги, відповідач у відзиві, зокрема, серед іншого, вказує на відсутність звернення відповідача до позивача про надання технічних умов з метою погодження ним проектної документації. Крім того, вказує на безпідставність покликання позивача на отримання збитків у вигляді упущеної вигоди з огляду на те, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання, відповідно позивач не міг розраховувати на будь-які доходи у майбутньому.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
18 липня 2008 року власниками приватизованих квартир Будинку №19 по вул.І Нечуя-Левицького у місті Львові утворено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-НЛ» (надалі по тексту - ОСББ «Надія-НЛ», Позивач), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Нова редакція Статуту ОСББ «Надія-НЛ» затверджена загальними зборами співвласників будинку 23.01.2016 року та зареєстрована Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Львівської області 03.02.2016 року. Текст зареєстрованого статуту доступний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код 64370148015).
26.03.1999 року Телекомпанія «Діалект» отримала дозвіл на впровадження кабельного телебачення, зокрема на монтаж обладнання в житловому масиві в межах вулиць Стрийська - Гвардійська - Коперника - С.Бандери - Залізнична. В зазначений масив входив будинок №19 по вул. І.Нечуя- Левицького в м. Львові.
За твердженнями відповідача, на початку 2021 року ТзОВ Телекомпанією «Діалект» припинено постачання телекомунікаційних послуг мешканцям будинку №19 по вул. І.Нечуя-Левицького в м. Львові, внаслідок пошкодження обладнання, що розміщується у зазначеному будинку.
04 червня 2021 року майстрами ТзОВ Телекомпанія «Діалект» здійснювався вихід на місце з метою відновлення роботи мережі. Однак, посадовими особами ОСББ «Надія -НЛ» в доступі майстрів до обладнання було відмовлено (копії доповідних листів майстрів наявні в матеріалах справи).
Як наслідок, ТзОВ Телекомпанією «Діалект» було розірвано договори з двома єдиними споживачами телекомунікаційних послуг. Відповідач звертає увагу суду, що від мешканців, які були відключені від телекомунікаційних послуг, претензій не поступало.
09.12. 2021 року ТзОВ Телекомпанія «Діалект» надіслала досудову вимогу ОСББ «Надія -НЛ» щодо повернення належного товариству обладнання, що розміщується у згаданому будинку.
Листом від 15.12.2021 року ОСББ «Надія-НЛ» відмовило у поверненні такого обладнання. Крім того, позивач згідно листа не визнає наявність майна ТзОВ Телекомпанія «Діалект» в будинку № 19 по вул.І.Нечуя-Левицького в м. Львові.
Разом з тим, позивач зазначає, що відповідач на момент припинення послуг, з власної вини не мав права доступу до інфраструктури будинку №19 по вул. І. Нечуя-Левицького у м. Львові, так як не було укладено відповідного договору.
Одночасно правління ОСББ «Надія-НЛ» зазначає, що, враховуючи наявну у будинку №19 по вул. І.Нечуя-Левицького у м.Львові мережу кабельного телебачення, пропонувало відповідачу привести його діяльність щодо користування інфраструктурою будинку у відповідність до вимог чинного законодавства і вважає, що для цього не потрібно ані запитувати, ані видавати технічні умови та погоджувати проект побудови мережі, адже мережа побудована та експлуатується.
В підтвердження своєї позиції ОСББ «Надія-НЛ» подало наступні документальні докази, які долучено до матеріалів справи:
-копію листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 21 серпня 2015 року за № 8/9-2478-15;
-копію листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 29 серпня 2018 року за № 8/9-2519-18.
При цьому, в прохальній частині позову, позивач просить суд зобов'язати відповідача відновити надання послуг кабельного телебачення у будинку№19 по вул. І.Нечуя-Левицького у м.Львові, для чого зобов'язати укласти договір з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва з позивачем у відповідності до чинного законодавства України у запропонованій ним редакції.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15,16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК).
Орієнтовний перелік способів захисту прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 ЦК щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Предмет позову у вигляді зобов'язання відповідача до вчинення дій (укладення Договору) є примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком, та носить декларативний характер. У разі ухвалення такого судового рішення, останнє не може бути виконане шляхом звернення до державних виконавчих органів, оскільки не може відбутись шляхом зобов'язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити виконати в натурі, в даному випадку зобов'язати укласти Договір, що фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення.
Правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах визначені у Законі України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» від 07.02.2017р. № 1834-VIII.
Відповідно до п.2 ст.4 вказаного закону, доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється виключно на договірній основі.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», власник інфраструктури об'єкта доступу, зокрема, має право:
- вимагати укладення договору з доступу для надання доступу до інфраструктури відповідного об'єкта доступу;
- визначати плату за доступ, що розраховується згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, затвердженою відповідним Державним органом;
- відмовляти замовнику у видачі технічних умов з доступу і погодженні проектної документації з доступу та укладенні договору з доступу виключно з підстав, визначених цим Законом;
- демонтувати (частково демонтувати) технічні засоби телекомунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об'єкта доступу, відповідно до законодавства;
- укладати із замовником договір з доступу після досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору з доступу.
За приписами ст. 16 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об'єкта доступу проектної документації з доступу.
Підставою для укладення договору з доступу є письмове звернення замовника, підписане уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники таких документів:
- проектна документація з доступу до інфраструктури об'єкта доступу (засвідчені замовником фотокопії проектної документації з доступу);
- проект договору з доступу.
Укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об'єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов'язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку.
Власник інфраструктури об'єкта доступу може відмовити замовнику в укладенні договору з доступу, зокрема, з таких підстав:
- звернення щодо укладення договору з доступу підписано не уповноваженою належним чином посадовою особою (представником) замовника або складено з порушенням відповідних правил надання доступу до інфраструктури об'єкта доступу;
- ненадання замовником документів, передбачених частиною другою статті 16 цього Закону.
Основні вимоги до технічних умов з доступу та порядок їх видачі визначено у ст.12 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», відповідно до частин 1, 3 якої передбачено, що технічні умови з доступу розробляються та видаються власником інфраструктури відповідного об'єкта доступу замовнику в порядку, на умовах та у строк, що визначені правилами надання доступу до інфраструктури відповідного об'єкта доступу. Отримання та виконання технічних умов з доступу є обов'язковими умовами здійснення доступу до елементів інфраструктури відповідного об'єкта доступу.
Відповідно до ч.12 ст.12 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», у разі прийняття власником інфраструктури об'єкта доступу рішення про відмову у видачі технічних умов з доступу він у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження заяви, письмово повідомляє про це замовника з обґрунтуванням причин відмови та внесенням іншої можливої альтернативної пропозиції щодо доступу до інфраструктури відповідних об'єктів доступу. Якщо замовник погодився на альтернативну пропозицію, він подає власнику інфраструктури об'єкта доступу новий запит у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня отримання альтернативної пропозиції.
Як зазначено у ч. ч. 13, 14 ст. 12 Закону України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» підставою для відмови у видачі технічних умов з доступу є:
1) ненадання замовником інформації, необхідної для його ідентифікації: повне найменування, ідентифікаційний код або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів та мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) та місцезнаходження з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, електронна пошта, номери телефонів;
2) відсутність технічної можливості для розміщення технічних засобів телекомунікацій на елементах інфраструктури об'єкта доступу;
3) наявність простроченої понад три місяці заборгованості замовника за раніше отримані в користування елементи інфраструктури об'єкта доступу, надані в користування власником інфраструктури відповідного об'єкта доступу.
Відмова у видачі технічних умов з доступу з інших підстав, ніж ті, що встановлені цією статтею, забороняється.
Як встановлено судом відповідач не звертався до позивача із заявою про отримання технічних умов. Матеріали справи відповідно не містять обґрунтованої відповіді ОСББ на таку заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування необхідно розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, необхідно зазначити, що Закон України «Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» передбачає певну послідовність дій для отримання замовником доступу до об'єкту інфраструктури, зокрема:
- одержання замовником технічних умов з доступу;
- розробку та погодження з власником інфраструктури об'єкта доступу проектної документації;
- звернення з пропозицією укладення договору.
За відсутності виданих ОСББ «Надія-НЛ» технічних умов з доступу ТзОВ Телекомпанія «Діалект» до об'єкту інфраструктури (будинок №19 по вул.І Нечуя-Левицького у місті Львові), наявність яких має передувати розробці, погодженню проектної документації та укладенню договору з доступу, позовні вимоги про зобов'язання укласти договір з доступу є передчасними.
Суд звертає увагу, що між сторонами відсутні були будь-які договірні зобов'язання, однак позивач безпідставно звернувся з вимогою саме зобов'язати відповідача відновити надання послуг кабельного телебачення у будинку№19 по вул. І.Нечуя-Левицького у м.Львові, для чого зобов'язати укласти договір з доступу до інфраструктури об'єкта будівництва з позивачем у відповідності до чинного законодавства України у запропонованій ним редакції. Суд приймає до уваги твердження представника відповідача про відсутність у відповідача наміру використання інфраструктури вказаного об'єкта будівництва (розміщення свого майна з метою здійснення господарської діяльності).
Враховуючи вказане, вимога позивача про зобов'язання відповідача відшкодувати йому завдану майнову шкоду в сумі 1 320 грн. у вигляді упущеної вигоди також є безпідставною, з огляду на відсутність правових підстав для її задоволення з огляду і на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ст. ст. 224, 225 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто , збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заявлені до стягнення позивачем збитки складаються з упущеної вигоди в сумі 1 320 грн. (грошові кошти, які позивач міг отримати за надання своїх послуг з доступу).
Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, згідно з вимогами ст.86 ГПК України, господарський суд, дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту упущеної вигоди. Зокрема, з наявних в матеріалах справи документів не слідує, що між сторонами існували будь-які договірні зобов'язання, відповідно позивач не міг розраховувати на будь-які доходи в майбутньому.
Враховуючи встановлені судом обставини, з матеріалів справи не слідує жодного порушення відповідачем прав позивача.
З огляду на викладене, з урахуванням необхідності правильного застосуванням норм матеріального і процесуального права, господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено в діях відповідача складу цивільного правопорушення (зокрема, його протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини), а отже відсутні підстави для стягнення з відповідача 1 320 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2022 р.
Суддя Король М.Р.