ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2022Справа № 910/18583/21
За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія креатив Імоті"
про стягнення 3 587,83 грн
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія креатив Імоті" про стягнення 3 587,83 грн за безпідставно набуту теплову енергію.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач є власником нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця вул. Ватутіна, 47 приміщення 16, до якого поставляється теплова енергія. Вищезазначений будинок підключений до центральної системи опалення, тобто відповідач фактично отримує теплову енергію без укладення договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/18583/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв'язку з малозначністю в порядку п. 1 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч .1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи.
Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04112, м. Кив, вул. Парково - Сирецька, 15 А.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану ухвалу відповідач отримав 25.11.2021.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.12.2020 підтверджується, що приміщення № 16 у будинку 47 по вулиці Ватутіна у м. Кривий Ріг, належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія креатив Імоті".
Позивач - AT "Криворізька теплоцентраль" протягом періоду з березня 2019 року по квітень 2021 року здійснював постачання теплової енергії на користь ТОВ "Компанія креатив Імоті" без договору на таке постачання, що підтверджується наступним.
Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання" від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", а саме об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 47 по вулиці Кропивницького (Ватутіна) міста Кривого Рогу є AT "Криворізька теплоцентраль".
Матеріалами справи підтверджено, що Листом від 15.03.2021 вих.№1687/30 Відповідачу було направлено пропозицію щодо укладення договору та його проект договору купівлі продажу теплової енергії №2035. Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 24.03.2021 Відповідачем було отримано від позивача пропозицію щодо укладення договору.
В той же час, як вказує позивач, будь-якої відповіді від Відповідача не надходило. Іншого матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Так, судом встановлено, що будинок №47 по вулиці Ватутіна у місті Кривий Ріг є багатоповерховим та підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої здійснює AT "Криворізька теплоцентраль". Опалення нежилого приміщення №16 вищезазначеного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення централізовано. За вказаних обставин, суду доведено, що позивачем надано, а Відповідач у свою чергу отримував теплову енергію без укладення договору.
Належне виконання зобов'язань AT "Криворізька теплоцентраль" стосовно надання послуги з теплопостачання Відповідачу у період з березня 2019 р. по квітень 2021 року підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, буд. 47, а саме:
Акт про включення опалення від 23.10.2019 p.;
Акт про припинення подачі теплоносія від 15.04.2020 p.;
Акт про включення опалення від 02.11.2020 p.;
Акт про припинення подачі теплоносія від 14.04.2021 p.;
Доказів сплати відповідачем заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію по вказаним актам, на загальну суму 3 587,83 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом до господарського суд.
Вирішуючи спір по суті, суд відзначає наступне.
Згідно з приписами Закону України "Про теплопостачання" (редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до приписів пункту 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.
Згідно пункту 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частинами 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відтак, у розумінні приписів наведених норм обов'язок відповідача сплатити за спожиту ним теплову енергію виникає в силу Закону.
Положення Закону України "Про теплопостачання" також свідчать про те, що правовідносини між енергопостачальною організацією та споживачем мають ґрунтуватися на договірних засадах.
Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Судом встановлено, що між сторонами договір на постачання теплової енергії не укладався, з огляду на не вчинення відповідачем юридично значимих дій по його укладенню. Проте, з огляду на постачання позивачем теплової енергії, у відповідача виник обов'язок по оплаті поставленої позивачем теплової енергії, докази поставки якої наявні у матеріалах справи.
Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила).
Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі- продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).
Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (пункт 29 Правил).
Теплопостачальна організація має право; вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії (пункт 35 Правил).
Споживач має право: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; отримувати згідно із законодавством та укладеним договором відшкодування завданих йому збитків; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду; вимагати поновлення теплопостачання будинку після усунення технологічних порушень, якщо теплопостачання було припинено без розірвання договору; звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору (пункт 39 Правил).
Споживач теплової енергії зобов'язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правил).
Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно - правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не мас права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 1, 5, 6 статті 19 Закону У країни "Про теплопостачання").
З урахуванням наведених правових норм, незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду від 11.01.2.018 року у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
До того ж, згідно з п. 36 вказаних Правил, виконавець послуг зобов'язаний припинити за письмовою вимогою споживача надання послуг з центрального опалення (за наявності технічної можливості) на період тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї, опломбовуючи запірні вентилі на вводі у квартиру.
Крім того, самовільне відключення від системи централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення від плати за послуги.
При цьому, Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Вказана норма кореспондується з положеннями Правил надання теплової енергії.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суду доведено, а матеріалами справи підтверджено, що приміщення № 16 у будинку 47 по вулиці Ватутіна у м. Кривий Ріг, належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія креатив Імоті"- відповідачу і останній отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Ватутіна, будинок 47, приміщення 14. За період з березня 2019 року по квітень 2021 року Відповідачу поставлено теплову енергію у кількості 1,93 Гкал на загальну суму 3 587,83грн.
Відтак, суд дійшов висновку, що бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а тому вартість теплової енергії, безпідставно отриманої відповідачем у сумі 3 587,83 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1, код ЄДР 00130850) задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія креатив Імоті" (04112, м. Київ, вул. Парково - Сирецька, 15 А, код ЄДРПОУ 41818092) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Електрична, будинок 1, ідентифікаційний код 00130850) 3 587 (три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 83 коп. заборгованості та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказу відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко