ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.02.2022Справа № 910/5958/20
за позовом Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві
до 1. Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
2. Компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава
про визнання недійсним контракту №1219 від 02.11.2011
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Дарменко В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та компанії А/О RIGAS KUGU BUVETAVA про визнання недійсним контракту №1219 від 02.11.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю контракту №1219 від 02.11.2011 вимогам законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.05.2020.
25.05.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшла заява про закриття провадження у справі.
27.05.2020 засобами електронного зв'язку від Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшли клопотання про залучення до участі у розгляді справи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Державної казначейської служби України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-1 від 27.05.2020 про залучення до участі у справі третіх осіб; відмолено в задоволенні клопотання відповідача-1 від 25.05.2020 про закриття провадження у справі; направлено прохання про вручення судових та позасудових документів Компанії А/О RIGAS KUGU BUVETAVA до Компетентного Органу Латвії; зупинено провадження у справі до надходження повідомлення про вручення Компанії А/О RIGAS KUGU BUVETAVA судових та позасудових документів або неможливість їх вручення.
03.07.2020 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що вирок суду не є обов'язковим доказом у доведенні наміру сторін в укладенні договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, відповідач-1 звертає увагу суду, що у позивача відсутнє порушене право внаслідок укладення оспорюваного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021 поновлено провадження у даній справі; зобов'язано Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві надати Господарському суду міста Києва докази здійснення оплати за виконання судового доручення про вручення документів у розмірі 113,97 Євро; вирішено повторно звернутися до компетентного органу Латвійської республіки з проханням про вручення компанії А/О RIGAS KUGU BUVETAVA судових документів; зупинено провадження по справі до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.
У зв'язку з надходженням до суду від компетентного органу Латвійської республіки разом із супровідним листом за вих. №86/HAG-NOS від 22.10.2021 надійшов сертифікату про підтвердження вручення представнику Компанії А/О Rigas Kugu Buvetava судових документів у даній справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 поновлено провадження у справі; підготовче засідання призначено на 14.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 14.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, повторно встановлено відповідачу-2 строк для подання до суду відзиву на позовну заяву у строк до 10.01.2022, та відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.
05.01.2022 через відділ діловодства суду від компанії А/О RIGAS KUGU BUVETAVA надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2 заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що оспорюваний контракт не суперечить закону та публічному порядку. Також відповідач-2 вказує, що вартість придбаного згідно оспорюваного контракту товару не є завищеною, обставини завищення вартості товару не досліджувались в межах кримінальних справ №761/43004/17 та №761/10809/17. Крім того, компанія А/О RIGAS KUGU BUVETAVA звертає увагу суду на пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним контракту №1219 від 02.11.2011.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання, викладеного у відзиві на позовну заяву Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" від 03.07.2020, про залучення третіх осіб; долучено до матеріалів справи відзив відповідача-2 на позовну заяву від 05.01.2022; задоволено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи від 11.01.2021; відкладено підготовче засідання на 08.02.2022.
14.01.2022 через відділ діловодства суду від Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві надійшли додаткові пояснення по справі та заперечення щодо клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ДКС України. У додаткових поясненнях позивач вказує, що вироком суду встановлено, що підписант оспорюваного контракту у період з вересня 2010 року по теперішній час приймав участь у злочинній організації, на меті якої було заволодіння майном в особливо великому розмірі.
09.02.2022 через відділ діловодства суду від Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві надійшла відповідь на перелік питань Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", викладених у відзиві на позов.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2022.
У судовому засіданні 23.02.2022 суд заслухав вступне слово представника відповідача 2, дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника сторони, як щодо дослідження доказів, так і по суті заперечень проти позову.
У судовому засіданні 23.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.11.2011 між Акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", як покупцем, та компанією JSK RIGAS KUGU BUVETAVA, як продавцем, укладено контракт №1219, предметом якого є постачання продавцем покупцю Самопідіймальної плавучої бурової установки В-319 (СПБУ В-319). Загальна вартість поставки СПБУ В-319 згідно Контракту - 3 091 757 667,12 грн, в т.ч. ПДВ - 618 351 533,42 грн.
Актом прийому-передачі від 21.12.2012, а також платіжними дорученнями №25 та №26 від 28.21.2012, підтверджено повне виконання сторонами зобов'язань за контрактом №1219.
СПБУ В-319 пройшла процедуру митного оформлення на Кримській митниці у відповідності з вимогами чинного законодавства згідно вантажно-митної декларацією №600020000/2012/003346 від 29.12.2012, оформленою Кримською митницею.
У квітні 2020 року Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсним укладеного відповідачами Контракту.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, посилаючись на вироки Шевченківського районного суду міста Києва у справах №761/10809/17 та №761/7184/17, вказує, що Контракт був укладений внаслідок дій злочинної організації з метою реалізації єдиного злочинного плану по заволодінню коштами Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", у зв'язку з чим спірний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України).
Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому, категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.
Отже, позивач посилаючись на вироки Шевченківського районного суду міста Києва у справах №761/10809/17 та №761/7184/17, стверджує, що відповідачами в особі підписантів було укладено Контракт з метою заволодіння коштами АТ "НАК "Нафтогаз України" (власником якого є Кабінет Міністрів України - загальновідома інформація) в межах злочинної схеми.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 10.03.2017 у справі №761/7184/17 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 07.04.2017 у справі №761/10809/17 визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Водночас Контракт від імені АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" був підписаний начальником Департаменту комерції ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, а від імені компанії JSK RIGAS KUGU BUVETAVA - членами ОСОБА_3 та ОСОБА_6.
Тобто, ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_4 не є підписантами спірного контракту, а відтак встановлені вироками Шевченківського районного суду міста Києва у справах №761/10809/17 та №761/7184/17 обставини не мають преюдиційного значення для вирішення даної справи.
В свою чергу, у постанові від 25.10.2019 у справі №911/1107/18 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийшла до висновку, що сам по собі вирок не є обов'язковим доказом у доведенні наміру сторін в укладенні договору з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Визначення ціни продажу в результаті відкритих торгів не спростовує факту набуття спірного об'єкта нерухомості з порушенням вимог законодавства.
Таким чином, вироки Шевченківського районного суду міста Києва у справах №761/10809/17 та №761/7184/17 не встановлюють вину юридичної особи (у даному випадку - відповідача-1) в особі підписанта Контракту (Кудіка В.В.) в укладенні оспорюваного контракту з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства - заволодіння коштами АТ "НАК "Нафтогаз України" (власником якого є Кабінет Міністрів України).
Інших доказів недійсності спірного Контракту, окрім як посилань на вироки судів, що не мають преюдиційного значення для вирішення даного спору, позивачем суду не наведено, а відтак не доведено, що вказаний Контракт був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, судом враховано, що АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" було подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС Декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року з додатками, в якій у рядку 23.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" зазначено суму в розмірі 600 041 388,00 грн (сформовано за рахунок залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованих за попередні звітні (податкові) періоди, а саме грудень 2012)
АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" направило податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму (600 041 388,00 грн).
Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС проведена документальна виїзна позапланова перевірка АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" стосовно правомірності нарахування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року та складено акт №438/41-20/23-20/00153117 від 19.04.2013.
За результатами перевірки органом ДПС встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що під час митного оформлення товару (СПБУ В-319) не підтверджено сплату податку на додану вартість у розмірі 600 041 388,00 грн.
На підставі висновків проведеної перевірки, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272310 від 18.05.2013, яким АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 600 041 388 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 300 020 694,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС №0000272310 від 18.05.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 у справі №801/5561/13-а, позовні вимоги АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" до Центрального офісу, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272310 від 18.05.2013 задоволено повністю.
Вказане рішення було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2015 у справі №801/5561/13-а.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, остаточними судовими рішеннями в межах справи №801/5561/13-а встановлено повне виконання сторонами зобов'язань за Контрактом, що підтверджується актом прийому-передачі від 21.12.2012, купчою, а також платіжними дорученнями. Вказаними вище первинними документами повністю підтверджується можливість ідентифікації товару, ввезеного на митну територію України, реальність здійснення господарської операції з придбання позивачем у компанії JSC RIGAS KUGU BUVETAVA самопідіймальної плавучої бурової установки В-319 "UKRAIN" в 1-му комплекті, факт сплати позивачем суми ПДВ у розмірі 618 351 533,42 грн у грудні 2012 року.
Окрім того, судом враховано, що починаючи з 2015 року адміністративними судами розглядається адміністративний спір між позивачем та відповідачем-1 з приводу відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість у розмірі 600 041 388,00 грн. Наразі даний спір не розглянутий, а провадження у справі №826/3144/16 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі №910/5958/20.
Тобто, більш як за 5 років до звернення із даним господарським позовом позивач був обізнаний як із фактом укладення відповідачами Контракту, так із фактом виконання такого Контракту, однак ініціював спір щодо визнання недійсним Контракту лише у 2020 році, що ставить під сумнів добросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами в частині дійсної спрямованості даного позову на захист свого порушеного права та відсутність інших мотивів подання такого позову.
В свою чергу, наведені обставини дають суду підстави для висновку, що подання даного позову було обумовлене саме наявністю на розгляді адміністративного суду справи №826/3144/16 та позивачем було подано даний позов з метою нівелювання свого обов'язку з відшкодування за рахунок Державного бюджету АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість у розмірі 600 041 388,00 грн.
Розглядаючи справу, суд серед іншого повинен з'ясувати чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду. Численна судова практика свідчить, що неефективний спосіб є самостійною підставою для відмови у задоволені позову. Зокрема, такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Обраний позивачем засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені права та інтереси держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві, не являючись стороною Контракту, заявило позовні вимоги про визнання недійсним Контракту (договору), але при цьому не просило застосувати наслідки недійсності правочину - двосторонню чи односторонню реституцію.
У ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено правові наслідки недійсності правочину. У ч. 1 цієї статті зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з цього недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно з ч. 2 ст. 216 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені ч. 1 та 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
У ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
На стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним, без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 по справі №905/1562/20.
Предметом спірного Контракту є поставка товару (СПБУ В-319), який був розмитнений ще у 2012 році Кримською митницею. Обставини використання та місцезнаходження вказаного товару, з урахування тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, наразі невідомі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі неможливості повернення всього, отриманого за недійсним правочином (зокрема, у разі фактичної втрати товару), сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Таким чином, у випадку визнання Контратаку недійсним у АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" виникне обов'язок з відшкодування відповідачу-2 вартості придбаного товару, яка на дату відшкодування може бути навіть більшою аніж на дату укладення Контракту.
Власником АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є АТ "НАК "Нафтогаз України" (100%), а власником останнього є Кабінет Міністрів України (100%).
Таким чином, позивач не довів наявність у нього іншого порушеного права, ніж виникнення за Контрактом обов'язку з відшкодування АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету, в той час як державні інтереси (які в даному випадку представляє Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві в частині нівелювання обов'язку з відшкодування відповідачу-1 податку на додану вартість) не будуть захищені, а навпаки - створюється ризик їх подальшого порушення.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що визнання недійсним вже виконаного договору (Контракту) не відновить порушені права та інтереси позивача, що дозволяє дійти висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту права, що в свою чергу є підставою для відмови у позові у цій справі з підстав неналежного та неефективного способу захисту.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава про визнання недійсним контракту №1219 від 02.11.2011.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 05.04.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна