ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.02.2022Справа № 910/2128/20 (910/16719/21)
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм"(01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Д, ідентифікаційний номер 41357724)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,8, офіс 1, ідентифікаційний номер 38601043);
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" (46008, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Медова,18, ідентифікаційний номер 37773136)
про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги
в межах справи №910/2128/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Д, ідентифікаційний номер 41357724)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка,8, офіс 1, ідентифікаційний номер 38601043)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Судак С.С.
Представники сторін:
від позивача: Лозовський В.М.,
від відповідача-1: не з'явилися,
від відповідача-2: Накельський Ю.Б., засобами відеозв'язку.
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/2128/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги №10/06/2016-НПК від 10.05.2016.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24.11.21. Задоволено заявлене у позовній заяві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінтайм" про витребування доказів. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" належним чином засвідчену копію Договору поворотної фінансової допомоги №10/06/2016-НПК від 10.05.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш Полюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" (оригінал Договору надати суду для огляду у судовому засіданні).
24.11.2021 відповідачем-2 подано до суду документи на виконання вимог ухвали від 18.10.2201.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 910/2128/20 (910/16719/21) на 22.12.2021.
07.12.2021 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" на позовну заяву.
14.12.2021 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності.
16.12.2021 до суду надійшли пояснення відповідача-2 на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Клінкер-2000" на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2021 закрито підготовче провадження у справі № 910/2128/20 (910/16719/21). Призначено справу № 910/2128/20 (910/16719/21) до розгляду по суті на 31.01.2022.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2022 призначено справу № 910/2128/20 (910/16719/21) до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.02.2022.
14.02.2022 до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі арбітражного керуючого.
У судовому засіданні 14.02.2022 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.
Представник відповідача-2 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/2128/20 про банкрутство ТОВ «Наш Полюс». Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд М» у розмірі 7 623 381,40 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/2820/20 ТОВ «Наш Полюс'визнано банкрутом, призначено ліквідатором Каленчук О.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 замінено кредитора у справі № 910/2128/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд М» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроінтайм».
10.06.2016 між ТОВ «Наш Полюс» (позикодавець) та ТОВ «Клінкер-2000» (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №10/06/2016-НПК, за умовами якого, керуючись статтями 1046-1053 ЦК України, позикодавець надає позичальнику грошові кошти, які за цим договором є національною українською валютою - гривнею, а позичальник зобов'язується повернути таку суму грошових коштів у порядку, на умовах та в строки (терміни), визначених цим договором.
За пунктом 1.1 договору відсотки на суму позики позикодавцем не нараховуються та позичальником не сплачуються (безвідсоткова позика).
Загальна сума позики становить не більше 20 000 000,00 грн. (пункт 2 договору).
Відповідно до пункту 3 договору надання позики здійснюється позикодавцем без готівко шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок позичальника або видачі грошових коштів готівкою, в межах та порядку, встановленому чинним законодавством України.
Пунктом 5 договору встановлено, що позичальник зобов'язується повернути надану позику до 07.05.2018.
На виконання умов оскаржуваного договору поворотної фінансової допомоги від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК за період з 10.05.2016 по 07.05.2018 ТОВ "Наш Полюс" перераховано на користь ТОВ «Клінкер-2000» грошові кошти в сумі 17 149 700,00 грн. з призначенням платежу «поворотна фін.допомога згідно дог. №10/06/2016-НПК від 10.06.2016 без ПДВ», з яких ТОВ «Клінкер-2000» частково повернуто ТОВ "Наш Полюс" фінансову допомогу. Дані обставини підтверджуються копіями виписок з банківських рахунків ТОВ "Наш Полюс" у АТ «Альфа Банк», АБ «Південний», АТ «Укрексімбанк».
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач просив визнати недійсним договір поворотної фінансової допомоги від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК, оскільки внаслідок надання ТОВ "Наш Полюс" фінансової допомоги ТОВ «Клінкер-2000» у період настання зобов'язань з погашення заборгованості перед кредиторами ТОВ "Наш Полюс" виконання таких зобов'язань стало повністю або частково неможливим. Наведені обставини, за твердженнями позивача, свідчать про недобросовісність сторін оскаржуваного договору та є підставами для визнання договору недійсним як такого, що вчинений на шкоду інтересам кредиторів (як фраудаторний правочин). При цьому, у 2017 році за рішеннями судів у справах № 921/434/17-г/5 та № 921/422/17-г/7 з ТОВ «Наш Полюс» стягнуто солідарно на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» грошові кошти в сумі близько 1 054 221 727,39 грн.
Одночасно позивач наголосив на тому, що 30.10.2015 ТОВ "Наш Полюс" отримано грошові кошти від ТОВ "Буд М" в сумі 7 618 976,40 грн. на виконання Договору поворотної фінансової допомоги № 30/10/15-БМ-НП.
10.05.2016 між ТОВ «Наш Полюс» та ТОВ «Клінкер-2000» укладено оскаржуваний договір поворотної фінансової допомоги № 10/06/2016-НПК та ТОВ «Наш Полюс» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 2 400 000,00 грн. на користь ТОВ «Клінкер-2000».
30.05.2016 ТОВ «Наш Полюс» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 8 000,00 грн. на користь ТОВ «Клінкер-2000».
25.01.2017 та 21.02.2017 ТОВ "Буд М" в особі ліквідатора звернулося до ТОВ «Наш Полюс» з проханням направити на адресу ліквідатора завірену копію договору № 30/10/15-БМ-НП, а також докази повернення ТОВ "Буд М" суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 7 618 976,40 грн.
У період з 03.03.2017 по 07.05.2018 ТОВ «Наш Полюс» здійснює перерахування грошових коштів в сумі 14 741 700,00 грн. на користь ТОВ «Клінкер-2000».
Тобто, за твердженнями позивача, оскаржуваний договір поворотної фінансової допомоги від 10.05.2016 № 10/06/2016-НПК укладений відразу після отримання ТОВ «Наш Полюс» грошових коштів від ТОВ "Буд М" за договором поворотної фінансової допомоги, а решта грошових коштів перерахована після звернення ТОВ «Буд М» в особі ліквідатора, як кредитора, на адресу ТОВ «Наш Полюс», як боржника, щодо виконання зобов'язання, строк виконання якого настав.
У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ «Клінкер-2000» послалося на те, що на виконання оспорюваного договору ТОВ «Наш Полюс» перерахувало на користь ТОВ «Клінкер-2000» грошові кошти в якості фінансової допомоги, а ТОВ «Клінкер-2000» частково їх повернуло, тобто договір є частково виконаним обома сторонами. До того ж, спірний договір укладений майже за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Наш Полюс», у зв'язку з чим не можу бути визнаний недійсним на підставі статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Одночасно ТОВ «Клінкер-2000» просило застосувати строк позовної давності.
У поясненнях на відзив ліквідатор ТОВ «Наш Полюс» наголосив на тому, що укладення спірного договору до «підозрілого періоду» не виключає можливість визнання договору недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку відмовити в задоволені заяви з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно положень статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно з частиною 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини 3, 4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Тлумачення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ свідчить, що законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону в часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу (21.10.2019) перебувають на стадії санації (висновок сформований у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 913/849/14).
У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 викладено висновок щодо застосування статті 42 КУзПБ, за яким норми цієї статті з урахуванням приписів пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, який стосується процесуальних норм КУзПБ, застосовується до усіх заяв арбітражних керуючих та кредиторів, поданих після вступу в дію КУзПБ, а темпоральним критерієм її застосування є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Передбачений статтею 42 КУзПБ трирічний строк у будь-якому разі відраховується від дати відкриття провадження у справі про банкрутство. Такий строк з огляду на вступ в дію КУзПБ 21.10.2019 може повноцінно діяти лише у разі відкриття відповідного провадження після 21.10.2022.
Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.
Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
Із матеріалів справи слідує, що оспорюваний договір поворотної фінансової допомоги № 10/06/2016-НПК укладено сторонами 10.06.2016, а заяву про визнання недійсним зазначеного договору подано до суду згідно поштового штемпелю 11.10.2021.
Таким чином, застосування до відповідного правочину положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства не є можливим, оскільки останній вчинено 31.03.2015, тобто до дати введення 21.10.2019 зазначеного кодексу в дію.
За наведених обставин, за темпоральним правилом до спірних правовідносин можуть бути застосовані приписи статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу (частини 2-4 статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Разом із цим, наведені положення статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлюють межі "підозрілого періоду", в який є найбільш вірогідним вчинення боржником фраудаторних правочинів, опосередковано спрямованих на завдання шкоди кредиторам боржника, протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.
Натомість, у межах даної справи оспорюваний правочин - договір поворотної фінансової допомоги від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК, укладений за чотири роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 у справі № 910/2128/20.
Таким чином, спірний договір укладений не в межах встановленого статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» річного періоду, що передував порушенню справи про банкрутство, у зв'язку з чим спеціальні положення вказаної статті для визнання такого правочину недійсним не підлягають застосуванню.
Водночас, укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" (одного року, що передував порушенню справи про банкрутство), визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
У той же час, у матеріалах справи наявні докази вчинення сторонами оспорюваного договору дій, направлених на реальне настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
Так, відповідно до копії виписки з банківського рахунку ТОВ "Наш Полюс", за період з 10.05.2016 по 07.05.2018 ТОВ "Наш Полюс" перераховано на користь ТОВ «Клінкер-2000» грошові кошти в сумі 17 149 700,00 грн. з призначенням платежу «поворотна фін.допомога згідно дог. №10/06/2016-НПК від 10.06.2016 без ПДВ», з яких ТОВ «Клінкер-2000» частково повернуто ТОВ "Наш Полюс" фінансову допомогу.
Наведеним підтверджується часткове виконання сторонами договору поворотної фінансової допомоги від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК своїх зобов'язань, зокрема, перерахування ТОВ "Наш Полюс" грошових коштів за відповідним правочином ТОВ «Клінкер-2000» та повернення останнім частини перерахованої позики ТОВ "Наш Полюс".
Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність відповідної господарської операції з надання ТОВ "Наш Полюс" поворотної фінансової допомоги ТОВ «Клінкер-2000», а також їх часткове повернення останнім, що свідчить про необґрунтованість пред'явлених позовних вимог про недобросовісність сторін при укладенні спірного договору.
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18, невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.
До того ж, позивачем жодним чином не доведено, що укладення спірного договору поворотної фінансової допомоги від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК ТОВ "Наш Полюс" призвело до повної або часткової неможливості виконати свої грошові зобов'язання перед іншими контрагентами, що би свідчило про вчинення такого правочину на шкоду інтересам кредиторів ТОВ "Наш Полюс" на той час.
Саме лише посилання позивача на наявність судових рішень у 2017 році про солідарне стягнення з ТОВ "Наш Полюс" на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авістар» грошових коштів в сумі близько 1 054 221 727,39 грн. не доводить обставин укладення ТОВ "Наш Полюс" спірного договору з метою завдання шкоди майновим інтересам кредитора.
За наведених обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем фраудаторності оспорюваного договору поворотної фінансової допомоги від 10.06.2016 № 10/06/2016-НПК та недобросовісності дій сторін при його укладенні, що зумовлює суд у задоволенні позову про визнання такого договору недійсним відмовити.
Щодо заявленої ТОВ «Клінкер-2000» заяви про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
У той же час, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.
З огляду на те, що пред'явлений позов не підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.04.2022
Суддя Д.В. Мандичев