ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 квітня 2022 року Справа № 902/1126/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21 (суддя Ю.О. Яремчук)
за заявою Арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича (вул. Соборна, 8 , м. Вінниця, 210050)
до боржника Приватного акціонерного товариства “Браїлівське” (вул. Заводська, буд. 7, смт. Браїлів, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23130)
про стягнення 140 394,00 грн
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21 відмовлено у задоволенні заяви Арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича про видачу наказу щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства “Браїлівське” грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у розмірі 140 394,00 грн та судового збору у розмірі 227,00 грн.
Вказана ухвала мотивована тим, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ч. 2 ст. 12 та ст. 148 ГПК України, оскільки вимога заявника про стягнення з боржника грошової винагороди у розмірі 140 394,00 грн не є такою, щодо якої відсутній спір і не є вимогою про стягнення заборгованості за договором.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, арбітражний керуючий Цвик Андрій Олегович звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21, скасувати вказану ухвалу та видати наказ про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Браїлівське” на користь арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича 140 394,00 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що ПрАТ “Браїлівське” взяло на себе зобов'язання по відшкодування витрат передбачених у першу чергу, крім вимог забезпечених заставою на протязі 6 місяців з дня підписання мирової угоди. Серед витрат, є оплата послуг розпорядника майна за період з 20.02.2018 до 20.08.2019 в сумі 140 394,00 грн. Скаржник звертає увагу суду, що мирова угода у справі про банкрутство ПрАТ “Браїлівське” була підписана 25.07.2019. Таким чином, оплата послуг розпорядника майна мала бути здійснена не пізніше 25.01.2020, арбітражним керуючим 19.01.2021 на адресу боржника було направлено вимогу про виплату грошової винагороди, однак, дана вимога була проігнорована, кошти до цих пір не виплачені. Судом першої інстанції не враховано, що зобов'язання ПАТ “Браїлівське” від 15.08.2019 про сплату послуг розпорядника майна є одностороннім договором укладеним в письмовій формі, сума вимог за яким не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Листом від 09.12.2021 матеріали справи №902/1126/21 витребовувалися з господарського суду Вінницької області.
25.01.2022 матеріали справи №902/1126/21 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 апеляційна скарга арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21 залишена без руху.
На виконання вимог ухвали суду від 26.01.2022 арбітражним керуючим Цвиком А.О. подані докази сплати судового збору в розмірі 1929,50 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 поновлений строк на апеляційне оскарження. Відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21.
ПрАТ “Браїлівське” правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, не скористався та не подав відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Так, підставою звернення до суду з заявою про видачу судового наказу заявник зазначає, що 15.10.2019 ПАТ “Браїлівське” разом з заявою про затвердження мирової угоди, серед іншого, подало зобов'язання від 15.08.2019 щодо відшкодування усіх витрат, передбачених у першу чергу відповідно до ст. 45 закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
ПАТ “Браїлівське” взяло на себе зобов'язання по відшкодування витрат передбачених у першу чергу, крім вимог забезпечених заставою на протязі 6 місяців з дня підписання мирової угоди.
Серед даних витрат, є оплата послуг розпорядника майна за період з 20.02.2018 до 20.08.2019 в сумі 140 394, 00 грн.
Мирова угода у справі про банкрутство ПАТ “Браїлівське” була підписана 25.07.2019. Таким чином, оплата послуг розпорядника майна мала бути здійснена не пізніше 25.01.2020.
19.01.2021 арбітражним керуючим на адресу боржника було направлено вимогу про виплату грошової винагороди. Однак, дана вимога була проігнорована, кошти до цих пір не виплачені. Отже, зобов'язання ПАТ “Браїлівське” від 15.08.2019 про сплату послуг розпорядника майна є одностороннім договором укладеним в письмовій формі, сума вимог за яким не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам у справі, суд зазначає про наступне.
Крім того, відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законодавства про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За приписами ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 2 ст. 12 ГПК України).
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Разом з цим, питання сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень, зокрема, ліквідатора врегульовано положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом
Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Відповідно до ст. 81 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сторона мирової угоди протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження.
До заяви про затвердження мирової угоди додаються: текст мирової угоди; протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди; список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості; зобов'язання боржника щодо погашення заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин; зобов'язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою; письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності; попереднє погодження мирової угоди органом, уповноваженим управляти державним майном, стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Як вбачається із мирової угоди, яка затверджена комітетом кредиторів, зокрема з п. 4.5 угоди, та ухвали суду Вінницької області від 16.10.2019 у справі №902/536/15, якою затверджено мирову угоду, питання щодо погашення решти грошових вимог першої черги (за виключенням забезпечених вимог), зокрема - відшкодування витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, оформлюється окремим документом та на ці вимоги умови мирової угоди не поширюються.
Водночас матеріали справи не містять такого документа. Умови мирової угоди, затвердженої господарським судом Вінницької області, не поширюються на відшкодування витрат першої черги, зокрема, грошової винагороди за виконання обов'язків розпорядника майна Цвиком А.О.
Крім того, статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Таким чином, ухвала суду про затвердження звіту розпорядника майна Цвика Андрія Олеговича №02-06/44 від 20.08.2019 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого може бути оскаржена учасниками справи про банкрутство.
Отже, колегія суддів зазначає, що заява Арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича про видачу наказу щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства “Браїлівське” грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у розмірі 140 394,00 грн та судового збору у розмірі 227,00 грн не відповідає вимогам ч. 2 ст. 12 та ст.1 48 ГПК України, оскільки вимога заявника про стягнення з боржника грошової винагороди за виконання заявником повноважень не є такою, щодо якої відсутній спір і не є вимогою про стягнення заборгованості за договором.
Враховуючи вказане, стягнення з боржника грошової винагороди за виконання заявником повноважень не є безспірною вимогою, незалежно від того чи оскаржили таке стягнення учасники у справі про банкрутство.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Браїлівське” грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у розмірі 140 394,00 грн та судового збору у розмірі 227,00 грн.
Крім того, судом першої інстанції зявнику роз'яснено арбітражному керуючому, що згідно з ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Цвика Андрія Олеговича на ухвалу господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.11.2021 у справі №902/1126/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу №902/1126/21 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 05.04.2022
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.